Сьогодні свій день народження відзначає моя мама Анна Бойко! Хоча її коліжанки більше її знають як Нуську Мисючку (все через те, що її дівоче прізвище Мисюк). Тому, незважаючи на жодні обставини, хочу сердечно її привітати, бо якщо б не її день народження, не було б і мого. У нас в родині, як зрештою на цілій Гуцульщині, не було прийнято відзначати день народження. Урочисто відзначали іменини. А день народження залишалося в тіні. Але згодом, коли усі навколо почали акцентуват

«Збереження пам'яток сакральної архітектури України зараз спочиває тільки і виключно на плечах Церкви… місцеві громади, на мою думку, герої по збереженню ідентичності української на селах.» В Україні триває складний і часто болісний діалог між Церквою, пам’яткоохоронними інституціями, мистецтвом та журналістикою. Обвинувачення на адресу священників у нищенні церков (наприклад, через неправильне перекриття, вибір майстрів), критика журналістів і митців — усе це має підґрунтя,

Дорогі у Христі! Як священник і богослов почуваюся зобов’язаним пояснити вірним, де саме полягає помилка мого співбрата о. Назарія Заторського. Це потрібно зробити спокійно, ясно і відповідально, щоб уникнути згіршення та зберегти довір’я людей до Церкви. Йдеться не про особисту полеміку, а про справу віри та вірності Христові. Тому подам кілька пунктів. 1. Богословська помилка Розмивання різниці між гріхом і чеснотою. У своїх публічних дописах і дискусіях на медійних платфор

Фото взяте з особистої сторінки отця Назара Заторського у Фейсбуці Христос посеред нас! Дорогий брате у священстві, звертаюся до Тебе як до співбрата й співслужителя Господнього виноградника з публічним братнім словом напоумлення. Почуваюся зобов’язаним це зробити не лише як священник, але й як син своєї стражденної Церкви і Батьківщини, бо мовчати у подібних випадках — означало б стати співучасником згіршення вірних. Мені дуже прикро, що у побожного хлопчини Назара, який зі

Дорогі отці і брати. Я хотів би сьогодні заторкнути одну справу, дуже конкретну. Решту справ, я би радше представив дуже загально, а вирішувати ви би вже мусіли самі. Я не прийшов сюди щось наказувати, чи розвязувати,— це вже ваші власні справи. Справа, яку я хочу вам конкретно представити — це справа Києва. Київ, як знаєте, повинен бути осідком Голови Церкви, також і греко-католицької. Сьогодні всі керівники, всі настоятелі, чи предстоятелі всіх Церков є в Києві. Тільки грек