Публічне братнє напоумлення (correctio fraterna) співбрату у священстві, священнику УГКЦ, отцю Назарію Заторському
- Єрм. Юстин Бойко, студит
- 14 вер.
- Читати 3 хв
Христос посеред нас!
Дорогий брате у священстві,
звертаюся до Тебе як до співбрата й співслужителя Господнього виноградника з публічним братнім словом напоумлення. Почуваюся зобов’язаним це зробити не лише як священник, але й як син своєї стражденної Церкви і Батьківщини, бо мовчати у подібних випадках — означало б стати співучасником згіршення вірних.
Мені дуже прикро, що у побожного хлопчини Назара, який зі мною роками ходив пішки прощею до Унева, стався невідомий мені злам. Злам, який породив у Тобі жаль до своєї рідної Церкви — Церкви, за яку тисячі наших людей сиділи у концтаборах, мучилися по Сибірах. Це були справжні свідки віри, які сторонилися навіть найменшого гріха, бо розуміли, що погодження свідомості з гріхом є погодженням із дияволом.
Причиною цього мого звернення є вже неодноразові Твої виступи й публікації, у яких відчутно розмивається різниця між гріхом і чеснотою, а також недвозначно оправдовується пропаганда гомосексуалізму, гендерної ідеології та інших явищ, які Церква ясно і послідовно відкидає. Такі вислови суперечать автентичному навчанню Катехизму Католицької Церкви та ставлять під сумнів обов’язок священнослужителя «звістувати Слово у слушний і неслушний час» (ІІ Тим 4,2).
Тим більше це болісно сьогодні, коли Україна перебуває в умовах війни, і наш народ хапається за віру як за останню надію. У цей час будь-яке слово священика має особливу вагу: воно може або зміцнити серце, або ще більше його поранити. Ти проживаєш у Швейцарії, але звідти звертаєшся до української публіки й оцінюєш ситуацію в Україні. Якщо Ти справді відчуваєш відвагу до критики й дискусій, то приїдь сюди, в Україну, де люди щоденно борються за життя, свободу й віру. Тут, у спільному болі та стражданні, можна вести чесний діалог. Але дистанційні заяви, які підважують віру людей, лише множать смуток і розкол.
Інструкція Конгрегації віровчення Donum veritatis нагадує:
«Служіння богословів полягає у тому, щоб сприяти глибшому розумінню віри. (…) Це служіння передбачає завжди глибоку єдність із Божим народом і його пастирями. (…) Богослови не повинні розглядати себе як незалежних від Учительства Церкви або протиставлених йому, бо їхня праця має сенс лише у зв’язку з переданою вірою» (Donum veritatis, §30–32).
Саме ця єдність з Учительством і вірність переданій вірі є основою нашого священничого служіння. Втрата цієї опори означає не свободу, а розрив із правдою Христового Євангелія.
Тому в братньому дусі закликаю Тебе:
переглянути свої публічні висловлювання у світлі вчення Церкви,
відмовитися від підтримки ідей, які суперечать Об’явленій Істині та моральному вченню Католицької Церкви,
пам’ятати, що кожне слово священика формує сумління вірних і може стати або «світлом світу», або «каменем спотикання».
Наш спільний обов’язок — зміцнювати довір’я людей до Бога, Церкви, священства та вести їх до Христа, а не до сумніву.
Молюся, щоб Господь укріпив Тебе у вірності Йому й Церкві, та дарував мудрість і мужність свідчити істину любов’ю. Істину, якою є Ісус Христос, який є нашим єдиним Спасителем, а не мудрість світу цього.
Пригадую Тобі відомі слова Апостола Павла з Листа до Коринтям: "Мудрість цього світу - глупота в Бога. Написано бо: «Він ловить мудрих їхніми хитрощами» (І Кор. 3,19) Де мудрий? Де учений? Де дослідувач віку цього?» Хіба Бог не зробив дурною мудрість цього світу? А що світ своєю мудрістю не спізнав Бога у Божій мудрості, то Богові вгодно було спасти віруючих глупотою проповіді. Коли юдеї вимагають знаків, а греки мудрости шукають, - ми проповідуємо Христа розп'ятого: -ганьбу для юдеїв, і глупоту для поган, а для тих, що покликані, -чи юдеїв, чи греків - Христа, Божу могутність і Божу мудрість." (І Кор. 1,2-24)
З братньою пошаною у Христі,
Єрм. Юстин Бойко, студит
Доктор богословʼя та патристичних наук
Інституту «Августиніянум», Рим
Львів, 14 вересня 2025 року Божого
У свято Воздвиження Чесного і Животворящого Хреста Господнього