Про утопічність боротьби пам'яткоохоронців, музейників і реставраторів зі священниками та церковними громадами

«Збереження пам'яток сакральної архітектури України

зараз спочиває тільки і виключно на плечах Церкви…

місцеві громади, на мою думку, герої

по збереженню ідентичності української на селах.»

В Україні триває складний і часто болісний діалог між Церквою, пам’яткоохоронними інституціями, мистецтвом та журналістикою. Обвинувачення на адресу священників у нищенні церков (наприклад, через неправильне перекриття, вибір майстрів), критика журналістів і митців — усе це має підґрунтя, але також маємо визнати: крайні звинувачення часто спрощують проблему, і не менш важливі обов’язки та провини лежать на пам’яткоохоронних структурах і мистецькому середовищі.

Мета цієї статті — зібрати дані про втрати культурної спадщини, аналізувати відносини між зацікавленими сторонами, вказати на причини конфліктів і запропонувати шляхи порозуміння та співпраці.

Стан і факти: втрати і пошкодження

Ось деякі перевірені факти, що допомагають оцінити масштаби втрат:

Джерело / час	Що сталося / скільки втрачено чи пошкоджено
Міністерство культури та інформаційної політики (МКІП), станом на квітень 2024	Постраждало 1046 пам’яток культурної спадщини: з них національного значення – 128, місцевого – 848, щойно виявлених – 70; у 17 областях. БЖ
МКІП / ОВА	Повністю зруйновано 23 пам’ятки, частково пошкоджено 672, ще 177 мають невизначений ступінь пошкодження. Кабінет Міністрів України
ЮНЕСКО / міжнародні спостерігачі	Станом на лютий 2023 вже зафіксовано ~240 пам’яток, які зазнали пошкоджень: серед них 105 релігійних об’єктів, 18 музеїв, 86 будівель історичної чи мистецької цінності, 19 пам’ятників, 12 бібліотек. Ґвара Медіа
Втрачені об’єкти архітектурної спадщини за незалежність (1991–2002)	За даними державного реєстру: ~3,03 % від об’єктів, що мали статус архітектурних пам’яток, були втрачені. Понад половина усіх утрат — ~63,38 % — зосереджена у двох (найбільш проблемних) регіонах. Урядовий портал

Аналіз:

хто й де помічається в провинах

На основі власних спостережень плюс деяких відкритих джерел, можна виокремити такі категорії проблем і сторін, які до них мають відношення:

Сторона	Основні критики / обвинувачення	Що вказують джерела чи практика
Священники / церковні громади	- Неправильний ремонт / перекриття «булатом» (металевими матеріалами), заміна автентичних елементів на дешеві чи не відреставровані. - Використання некомпетентних майстрів, які не знають технік чи традицій. - Недостатня обізнаність, недбалість, брак ресурсів.	Ці критики часто зустрічаються в журналістських публікаціях і зверненнях митців. Але я не знайшов надійної статистики, що б порівнювала масштаби подібних порушень. Дані про пошкоджені релігійні об’єкти показують, що частина таких випадків — через війну чи бойові дії. Property Times+3Ґвара Медіа+3Кабінет Міністрів України+3
Пам’яткоохоронні інституції / державні структури	- Затримки у нормативно-правовій регуляції; слабка реакція на порушення. - Корумпція / «освоєння коштів»: боротьби за проекти, відмова підтримати настоятелів або громади. - Невдала комунікація з громадами; формалізм (закони є, але складно виконувати). - Непроактивність до дрібних об’єктів, особливо у селах.	Дані про втрати в незалежній Україні (3,03 %) свідчать, що значна кількість пам’яток зникла не внаслідок війни, а через зношення, забудову, нехтування. Урядовий портал  Відсутність точних підрахунків на місцях — через слабке фінансування, відсутність фахівців. Багато випадків, коли межі охоронних зон не визначені, або порушення — забудови, зміни використання — відбуваються поза увагою. (Приклад: Хотівське городище — частина пам’ятки була вилучена під забудову без ефективного захисту). Вікіпедія

Причини конфліктів і непорозумінь

Поєднання кількох факторів формує середовище, де виникають конфлікти:

1. Відсутність спільного бачення і діалогу – Часто пам’яткоохоронці вимагають дотримуватися строгих стандартів без розуміння ресурсів громади чи можливостей.– Священники / громади мають натомість традиційні уявлення, інші пріоритети (функціональні, релігійні, матеріальні), і часто працюють напряму, без консультацій чи експертизи.

   
   

2. Ресурси та компетенції – У багатьох селах немає коштів на майстрів, на якісні матеріали, на реставрацію згідно з фаховими стандартами.– Пам’яткоохоронні інституції іноді не мають достатньо фахівців, або їх робота ускладнена бюрократією, політичною залежністю, корупційними ризиками.

   
   

3. Війна і перевантаження – Повномасштабна війна внесла величезні руйнування, але також перенаправила увагу й ресурси на оборону. Тож на пам’ятки просто бракує уваги. У теперішніх умовах складно здійснювати моніторинг, документування, відновлення.

   
   

4. Інформаційні процеси, конфлікти образів – Журналісти, мистці, суспільство часто спрощують ситуацію: є підозри чи випадки неправильного втручання — і це підходить під медійні сюжети. Медіа може не перевіряти факти, не враховувати контекст (брак коштів, дозволів, загальнодержавна політика). Суперечки за проекти, гранти і фінансування можуть стати особистими чи груповими конфліктами.

   
   

Перелік проміжних цифр:

скільки втрат vs. скільки можна ще врятувати

• Як зазначено, 1046 пам’яток постраждали від початку повномасштабної війни (якщо рахувати пошкодження, часткові чи повні). БЖ

• З них 23 повністю зруйновані, 672 — частково пошкоджені; плюс 177 з невизначеним ступенем шкоди. Кабінет Міністрів України

• До того ж, поза війною й у мирний час ми втрачали пам’ятки — на це вказує статистика 1991–2002: ~3 % пам’яток архітектури втрачені. Урядовий портал

Це означає: частина втрат — необоротна (зруйновані об’єкти), але багато випадків ще піддаються відновленню або збереженню попри пошкодження. Також бездіяльність сьогодні множить майбутні втрати.

Перекриття булатом, неправильні матеріали, майстри:

міфи чи факти?

Я не знайшов надійних статистичних джерел, які б показували масштаб саме таких порушень — скільки церков були «перекриті булатом» без погоджень, скільки з використанням недосвідчених майстрів. Це не означає, що порушень нема — але їх межі часто хибно збільшують медійні сюжети, коли один випадок переходить у символ.

Натомість є численні повідомлення, свідчення, коли громади намагаються зберегти автентичність, але не мають коштів або доступу до фахівців. І пам’яткоохоронні органи інколи або не реагують (через бюрократію), або накладають такі умови, які громада не може виконати.

Перспективи і рекомендації:

як збудувати довіру і співпрацю

Ваші заклики дуже слушні — і нижче кілька можливих кроків, які могли б допомогти пом’якшити конфлікти, зменшити втрати і зберегти сакральну культуру.

1. Розробити спільні стандарти та рекомендації для церков і пам’яткоохоронців

   
   

   • Стандарти мають бути чіткі, але адаптовані до ресурсів громад (наприклад, бюджет, доступність матеріалів).

   • Вони повинні включати технічні рекомендації: які матеріали мають бути допустимими в певному регіоні, як правильно робити ремонт, замінювати покриття тощо.

   • При цьому – чіткий механізм сертифікації майстрів-реставраторів чи управителів церковних об’єктів.

     
     

2. Навчання і підсилення компетенцій на місцях

   
   

   • Семінари, воркшопи для священників, церковних громад, місцевих майстрів з питань консервації і реставрації.

   • Програми підтримки доступу до фахівців (можливо через гранти, партнерства).

   • Розробка методичних посібників українською, із прикладами «до-і-після».

     
     

3. Прозорість і участь громадськості

   
   

   • Важливо, щоб громади були залучені у процес прийняття рішень — проекти реставрації, вибір майстрів, матеріалів.

   • Пам’яткоохоронні інституції мають проводити консультації перед тим, як накладати вимоги, виписувати приписи.

   • Журналісти і митці: відповідальність у поширенні інформації, перевірка контексту, не спрощення.

     
     

4. Фінансова підтримка та стимули

   
   

   • Державні і міжнародні гранти спеціально для реставрації церков і сакральних об’єктів, з умовою співфінансування з боку громади.

   • Податкові пільги чи інші стимули для тих, хто бере участь у збереженні пам’яток.

   • Програми страхування чи компенсації для випадків обстрілів чи пошкоджень внаслідок військових дій.

     
     

5. Моніторинг і документування

   • Систематична реєстрація стану об’єктів — й інструменти цифрової документації (фото/відео, 3D-сканування).

   • Публікація цих даних (відкриті бази), щоб уникнути спекуляцій і міфів.

   • Наприклад, сайт Міністерства, або окремі проєкти, що фіксують «воєнні злочини проти культурної спадщини».

     
     

6. Юридичні та нормативні корективи

   
   

   • Законодавство, яке регулює охорону пам’яток, має бути спрощеним, адаптованим до сучасних викликів (війна, руйнування, фінансові обмеження).

   • Політика чітко закріпити обов’язки пам’яткоохоронних органів у сприянні громадам, а не лише контролі.

   • Проведення розслідувань щодо випадків зловживань чи неправомірного присвоєння грантів чи коштів.

     
     

Висновки (чи радше замість висновків)

• Ситуація з сакральними пам’ятками архітектури — це частина великої проблеми міжцінностей: між культурою, релігією, державою і суспільством. Її не вирішиш через одну сторону: потрібна спільна відповідальність.

  
  

• Священники і громади часто виконують роль останньої лінії захисту сакруму, часто з мінімальними ресурсами — і їхній внесок вартий визнання та підтримки.

  
  

• Пам’яткоохоронні інституції мають бути не лише «слідчими / контролерами», але й партнерами — допомагати, навчати, бути доступними.

  
  

• Журналістика має важливу роль — але також велика від­повідальність: не спрощувати, не підсилювати чвари, а сприяти прозорості й правді.

У випадку постійної конфронтації між пам'яткоохоронними інституціями, реставраторами з однієї сторони і священниками та місцевими громадами з другої сторони ситуація буде ще більше загострюватися. І може загостритися до того рівня, що можемо дійти до точки незвороту. Ось ця моя коротенька стаття є радше способом попередити катастрофу і запропонувати можливі шляхи вирішення.

Львів, 15 вересня 2025 року Божого

Єрм. Юстин Бойко, студит

Синкел у справах монашества

Львівської Архиєпархії УГКЦ