Роздуми на могилі Саме таким він залишиться для мене на ціле життя. Його життя оповите багатьма таємницями, а навіть легендами, які виникли вже наприкінці його життя та після смерті. Але у моїх споминах він залишиться людиною, яка любила Бога, свою рідну Церкву і Україну. У моєму житті він став тим орієнтиром, дивлячись на який я вперше пізнав, а потім почав серйозно думати над монашим покликанням. Отець Порфирій був людиною з характером, строгим щодо себе і тих, що були навколо нього. А водночас дуже милосердним у Сповіді. Його Сповіді неможливо забути, бо це були хвилини, у яких відчувалося, що устами людини до тебе промовляє сам Бог. Сьогодні багато про нього говорять як про старця, про того, який читав молитви. Не хочу нікому перечити, кожен має право на власний погляд. Але я при ньому був з дитини і моі старі односельчани можуть це підтвердити. Отож, як на мене отець Порфирій був просто отцем Порфирієм. Люди в Дорі називали його вслід за його попередником отцем Мироном отець добродій. А все чере те, що він завжди пам’ятав про бідних і знедолених. Кожного разу після Парастасу, особливо у Великиц Піст він відсилав Федя (пізнішого схимонаха Тадея) з сумками, щоби той розносив бідним харчі і гроші. Він, як я згадував, був людиною з характером. Він міг навіть сказати «ні» ігумену, а потім, передумавши, прихопивши щось доброго в сумку, іти і на колінах плакати та перепрщнувати ігумена. Сьогодні я можу це сказати публічно, що не усі в монастирі його любили і сприймали, особливо у підпіллі. І в цьому немає нічого поганого, бо були такі часи і такі люди. Не злі, не погані, а просто оригінальні. Часи переслідувань виплекали для Студитів не плаксивих монахів чи нарікайлів, але особистостей. А особистість - це завжди людина з позицією! Багато можу ще сказати і вже, хиба, настав час... Сьогодні відвідав отця Порфирія на Чернечому цвинтарі в Уневі. Минуло 19 років від того моменту, а я як сьогодні пам’ятаю його похорони. Він є похоронений в Уневі серед своїх співбратів. І це Божий допуст! Та, правди ради, мушу сказати, що він ціле життя мріяв бути похороненим в Дорі біля настоятеля отця Мирона, з яким обоє несли хрест переслідуваної Церкви у Дорі. І його могильний хрест до сих пір є виразним доказом того, що пишу. А чому сталося як сталося ? Це вже інша історія. Не час про це зараз говорити. Але я вірю, що настане той час, коли його святі останки урочисто перенесуть до Дори - місця, яке він любив понад усе. «Нема як Дора!» - був його улюблений і постійний вислів, коли повертаючись здалека виїжджав до Дори. Я дуже вдячний Богу, що зустрів його на життєвому шляху. Моє покликання до монастиря, а точніше рішення, будо прийняте якраз разом з ним 22 січня 1993 року, в день Соборності України. Отець Порфирій залишається завжди для мене виразним доказом того, щоб Бог в першу чергу промовляє до нас через людей! Навіть таких, яких ми боїмося. А його я в дитинстві боявся як вогню. А потім полюбив настільки, бо був готовий за нього у вогонь скочити. Щось занадто летять мої думи ... Зупиняюся ... Не час .... Благослови, Боже, моє життя і провадь ним, за молитвами отця Порфирія! Отче Порфирію, я далеко не є тим, ким себе бачив в ідеалі у монастирі і не таким ідеальним, яким Ви мене бачили. Але я щиро вірю, що Бог за Вашими молитвами, провадить моїм життям! Але це Ви мені постійно казали, що бути святим - це в першу чергу бути доброю людиною! Це Ви мене перестерігали, щоб я ніколи не був «ні риба, ні м‘ясо» , щоб ви стерігався бути «теплим маслом» ! Старався я ... деколи перестарався ... не все вийшло. Надіюся, ще є час, щоб виправитися ... Та Ваш образ і Ваші слова кожного дня переді мною!

Історична ідентичність Климента Римського у світлі церковної традиції та сучасних наукових досліджень Вступ «Церква Божа, що перебуває у Римі, Церкві Божій, що перебуває у Коринті; покликаним і освяченим з волі Божої через Господа нашого Ісуса Христа. Благодать вам і мир від Бога Вседержителя через Ісуса Христа нехай примножиться» (І Кор., Вступ). Цими словами розпочинає свій лист до Коринтської Церкви Климент, званий Римським – автор, який у первісній Церкві втішався колосальним авторитетом. Водночас до сьогодні він є одною з тих великих постатей історії Церкви, про яку ми знаємо дуже мало. Один із авторів відомого Dictionnaire de teologie catholique навіть стверджує, що про Климента Римського ми майже нічого не знаємо[1]. [1] P.Godet, Clement de Rome, // Dictionnaire de teologie catholique, Т. IІІ, 1, Paris 1911, кол. 48. З чим пов’язана наша необізнаність з просопографією Климента Римського? Основна причина –брак достовірних джерел, які б розповідали про нього. Ті ж історичні літературні джерела, що дійшли до наших днів, у яких знаходимо згадки про св. Климента, можемо поділити на кілька видів. Якщо за критерій поділу взяти літературний жанр, авторське питання та добу, у якій вони постали, то можемо їх відповідно дефініціювати: авторськими; патристичними; історіографічними; псевдо-климентинськими; агіографічними. Я зумисне оминаю всю літературу про св. Климента кирило-методіївської доби, оскільки вона становить окремий і дуже широкий пласт студій над його культом. Ми ж спробуймо у часових межах нашого зібрання з’ясувати, що свідчать про історичну ідентичність Климента Римського згадані літературні джерела. І. Авторські джерела Єдиним авторським джерелом, до якого вдаватимемося, розглядаючи історичну ідентичність Климента Римського, є його лист до Коринтян. Його автентичність підтвердили багато церковних письменників. Цей твір одним з найдавніших документів християнської літератури, який, імовірно, був написаний між 95 і 98 роком. Але проблема полягає у тому, що автор листа не називає свого імені. З перших слів привіту можна тільки зрозуміти, що є він повноправним і авторитетним членом християнської спільноти Риму, який належить до єрархічної структури. Саме це уповноважує його звертатися до Коринтської Церкви від імені «Церкви Божої, яка знаходиться в Римі (Ἡ ἐκκλησία τοῦ θεοῦ ἡ παροικοῦσα ʽΡώμην)». Однак інтригує те, що автор листа виявляє значну обізнаність і близькість як до греко-римського, так і до юдейського культурного середовища. Саме цей факт спонукав багатьох дослідників спадщини Климента Римського до наукових пошуків, через які вчені намагаються дати відповідь на питання щодо його походження і культурної ідентичності. Класифікуючи тематично усі проведені до цього часу дослідження, можна ствердити, що основна дискусія розгортається навколо двох основних гіпотез. Одна з них каже, що автор Листа до Коринтян виявляє всі ознаки вихованця класичної грецької культури, інша ж виявляє у ньому представника юдейського середовища. Ті, які бачать у ньому вихованця грецького культурного середовища, покликаються на главу XX листа, у якій приклад гармонії світу автор використовує як привід для заклику до миру і злагоди. Такі приклади знаходимо рівно ж у літературі чолових представників стоїцизму та піфагореців. Іншим вимовним аргументом, який має свідчити приналежність Климента до греко-римського суспільства, є глава XXV. Тут легенду про фенікса автор листа представляє як прообраз воскресіння. «Обміркуймо, улюблені, як Владика постійно показує нам, що буде очікуване воскресіння (…) Погляньмо на дивні знаки, що стались у східних краях, тобто, біля Аравії. Бо там є птах, який називається Фенікс. Він єдиний у своєму роді народжується, живе по п’ятсот років. Коли він наближається до руйнування смертного, робить собі гніздо із ливану, смирни та інших ароматів, а коли сповнюється час, входить до нього і гине. Із тіла, що починає гнити, народжується якийсь хробак, який, живлячись вологою померлої істоти, вбирається у пір’я. Потім набравшись сил, підіймає те гніздо, де покояться кості його предка, і несучи їх [з собою], здійснює переліт з Аравії аж до Єгипту, у місто, що зветься Геліополь. Прилетівши у день, кладе їх на вівтар Сонця, щоб всі бачили, і так зробивши, повертається назад. Священики вивчають літописи і приходять до висновку, що він приходить [сюди], коли йому сповнюється п’ятсот років» (Лист до Коринтян, глава XXV). Однак окрім мотивів, узятих із поза біблійного середовища, у листі Климента Римського до Коринтян знаходимо багато прикладів життя старозавітних постатей, що їх автор наводить своїм адресатам як практичний взірець до наслідування. Такий підхід у поясненні біблійних книг багато в чому перегукується з аналогічним методом пояснення Тори у юдаїзмі, який називають гаггадичним мідрашем. Його застосування у Листі до Коринтян на ґрунті християнської екзегези спонукало дослідників просопографічної проблематики цього твору поставити питання про стосунок його автора до юдео-християнського світу. «Авраам, названий другом, у своєму послуху був визнаний вірним словам Божим. Він через послух пішов із своєї землі і від рідні своєї, і з дому батька свого і, залишивши землю малу і рідню безсилу, і дім малий [покинувши], успадкував обітницю Божу. Бо сказав йому [Бог]: «Іди із землі своєї і від рідні своєї, і від дому батька свого, і [ввійди] у землю, яку покажу тобі; і зроблю тебе народом великим та благословлю тебе і возвеличу ім'я твоє, та будеш благословенний. І благословлю благословенням тебе і проклину тих, які проклинають тебе, і благословлю у тобі всі племена землі» (Бут. 12,1-3). І знову після розділення його із Лотом сказав йому Бог: «Підійми очі свої і подивись з того місця, де зараз перебуваєш, на північ і південь, схід і захід; бо всю землю, яку ти бачиш, Я віддам її тобі та потомству твоєму повіки. І зроблю насіння твоє як пісок земний, якщо хтось зможе порахувати пісок землі, то і насіння твоє буде пораховане (Бут. 13,14-16). І знову [Писання] каже: «Вивів Бог Авраама і сказав йому: Поглянь на небо і полічи зорі, якщо зможеш перелічити їх; таким буде насіння твоє» (Бут. 15,5). І увірував Авраам у Бога і зараховано [це] було йому до праведности [його]. «За віру і гостинність йому був дарований у старості син, і через послух приніс він його як жертву Богові на одній із вказаних йому гір» (Пор. Бут. 21,2; 22, 1-14) (Лист до Коринтян, глава X). Однак сучасні дослідники щоразу більше схиляються до думки, що з’ясувати питання культурної приналежності автора Листа до Коринтян майже неможливо, оскільки ознаки гелленізму і юдаїзму, що присутні у творі, доволі тісно переплетені. ІІ. Патристичні джерела Іриней Ліонський (130-202) Перше патристичне свідчення про Климентія Римського, на яке пізніше спиратимуться інші церковні письменники, належить Іринеєві Ліонському. У своєму знаменитому творі Проти єресей, який, щоправда, має апологетичний характер, демонструючи важливість апостольського передання в житті Церкви, Іриней пише: «Після нього (Анаклета), на третьому місці після апостолів, єпископство отримав Климент, який бачив апостолів і спілкувався з ними, який ще мав проповідь апостолів у своїх вухах, а їхнє передання перед своїми очима. Проте, не тільки він один, але й ще багато залишалися при житті тих, котрі отримали настанови від апостолів. При цьому Климентові, коли між братами у Коринті стався немалий спір, Римська церква написала Коринтянам дуже вмілого листа, призиваючи їх до миру, відновлюючи їх віру і проголошуючи їм недавно прийняте від апостолів передання (…)» (Проти єресей, ІІІ,3,3). У цих словах Іринея можна дуже виразно розпізнати ті основні моменти, на яких він бажає особливо наголосити. По-перше, це те, що Климент був третім єпископом Риму після апостолів Петра і Павла, тобто четвертим з черги. По-друге, те, що він був правонаслідником апостольської традиції не посередньо, але отримав її від самих апостолів. Автор дуже виразно наголошує на цьому, кажучи, що Климент «…ще мав проповідь апостолів у своїх вухах, а їхнє передання перед своїми очима». По-третє, Іриней згадує про розкол в Коринтській Церкві, який виник за часів Климента і який став причиною написання особливого листа від імені Римської Церкви. Далі Іриней Ліонський стисло описує основні доктринальні моменти цього листа, а наприкінці стверджує, що цей лист є дуже давнім, давнішим від сучасних йому єресіархів. Свідчення Іринея Ліонського важливе передовсім тому, що він надзвичайно близький до апостольської традиції, отож, є її достовірним оповісником і оборонцем. Тертуліан (155-220) Згадку про Климента Римського знаходимо так само і в Тертуліана. У своєму творі Проти єретиків, так само полемічного змісту, Тертуліан звертає увагу на те, що єретицькі спільноти не можуть називати себе Церквами, оскільки не мають апостольського походження. Наводячи приклад Римської Церкви, в основах якої лежить проповідь апостолів, Тертуліан каже: «Римська (церква) називає таким (своїм єпископом) Климента, призначеного Петром» (Про єретиків, 32,2). Тертуліан немовби підсилює слова Іринея, кажучи, що Климент на Римський на римський престіл був призначений безпосередньо головою апостолів Петром. При цьому він не згадує інших єпископів, тих, які передували Климентові. Це також може бути ознакою того, що вже тоді Климент, своїм авторитетом, немовби заслонив своїх попередників. Ориген (185-254) Сучасник Тертуліана, неперевершений письменник Церкви Ориген, у своєму Коментарі до євангелія від Йоана покликається на Климента Римського як на важливий апостольський авторитет. Ось його слова: “Про те, що це справді сталося, стверджує, базуючись на історичних фактах, рівно ж і вірний Климент Римський, про якого Павло свідчить ось цими словами: «і з Климентом та іншими моїми співробітниками, імена яких у книзі життя» (Фил. 4,3)” (Коментар до євангелія від Йоана, 6, 279). Для Оригена авторитет Климента випливає з того, що він є співпрацівником апостола Павла. Цікаво, що при цьому Ориген не згадує джерела такої інформації. Основним аргументом для нього є слова, взяті з листа останнього до Филип’ян про Климента. Адамантіус без вагань ототожнює його саме з Климентом Римським. Варто підкреслити, що дане свідчення Оригена є новизною. В історії християнської екзегези саме він перший ствердив тотожність між Климентом Римським і Климентом з листа до Филип’ян. Євсевій Кесарійський (260-340) У Церковній історії Євсевія Кесарійського знаходимо досить багато згадок про Климента Римського. Деякі з них повторюють те, що стверджували попередні автори, а деякі нові. Коли спробувати тезово представити все, що Євсевій говорить про Климента, то отримаємо такі відомості: а) Климент був учнем апостола Павла та третім єпископом Риму: «Климент, співбрат і сподвижник Павла, за його ж свідченням, був третім Римським єпископом» (Церковна історія, ІІІ,4,9) б) На Римському престолі Климент змінив Анаклета. Сталося це за правління Домітіяна. Цей Климент є саме тим, про кого апостол Павло згадує в листі до Филип’ян 4,3: «На дванадцятому році правління Доміціяна, Анаклета, що був дванадцять років єпископом Римської Церкви, замінив Климент, якого апостол у посланні до Филип’ян називає своїм співробітником: «і з Климентом та іншими моїми співробітниками, імена яких у книзі життя» (Фил. 4,3) (Церковна історія, ІІІ,15). в) Климент отримав передання від апостолів Петра і Павла: «У цей час (за правління Траяна) в Римі Церквою управляв Климент, третій з тих, які отримали єпископську гідність після Павла і Петра» (Церковна історія, ІІІ,21). г) Климент є автором листа до Коринтян, який має великий авторитет, оскільки його надалі зачитують у церквах: «Існує один ширший і (водночас) чудовий лист Климента, який одностайно признається автентичним. Він написаний від імені Римської Церкви Церкві Коринтській, оскільки в Коринті стався тоді спір. Ми знаємо, що лист цей віддавна читали народові по церквах. Читають (його) і тепер» (Церковна історія, ІІІ, 16). ґ) Особливим авторитетом лист Климента до Коринтян втішається у Коринтській Церкві: «У Діонісія (історика) є послання до Римлян, адресоване тодішньому єпископові Сотеру (…). В цьому посланні він згадує і про лист Климента до Коринтян, підкреслюючи, що за встановленим звичаєм його читають по Церквах. «Сьогодні святий день Господній і ми прочитали ваше послання. Будемо його читати постійно для настанови самих себе, як рівно ж читаємо і того листа, якого прислав нам був ще Климент» (Церковна історія, IV,23,10-11). д) Клименту приписують також і інші послання, однак їх не можна вважати автентичними: «Треба знати, що Климентові приписують і другого листа, але ми знаємо, що він не є так знаним, як перший, і в старовину про нього не знали. Віднедавна йому стали приписувати багатослівні, довгі діалоги Петра з Аніоном. Ніхто з древніх про нього не згадує, як також немає в них чистого апостольського навчання» (Церковна історія, ІІІ, 38,4). е) Климент міг бути редактором листа до Євреїв, який він переклав грецькою мовою: «Свого листа, який усі визнали, він (Климент) написав Коринтській Церкві від імені Римської. В ньому він наводить багато думок з листа до Євреїв, деякі дослівно. (Він також) показує, що цей лист не є (для нього) новим. (…) Павло писав євреям рідною мовою. І, одні кажуть, що євангелист Лука, а інші, що Климент переклав його грецькою. Останнє здається більш ймовірним і за подібністю мови між Климентовим листом і листом до Євреїв, і за незначною різницею думок в обох листах» (Церковна історія, ІІІ, 38,1-3). є) Климент помер за правління Траяна, будучи єпископом Римської Церкви дев’ять років: «На третьому році правління згаданого імператора Траяна Климент, єпископ Римський, помер, передаючи своє служіння Еваресту. Протягом дев’яти років він очолював вивчення Божественного» (Церковна історія, ІІІ, 34). Наведені цитати з Церковної історії Євсевія Кесарійського надзвичайно багаті. Автор, як бачимо, черпає з різних традицій – тих, які йому передували, і сучасних із ним. Єронім (340-420) Св. Єронім про Климента Римського згадує у своєму творі Про славних мужів. Ось його слова: «Климент, про якого апостол Павло у своєму листі до Филип’ян говорить: «і з Климентом та іншими моїми співробітниками, імена яких у книзі життя», був четвертим єпископом Риму після Петра, якщо насправді другим був Лін, а третім Анаклет. Хоча багато латинян вважають, що Климент був другим після апостолів. Він написав від імені Римської Церкви дуже цінного листа Коринтянам, якого подекуди читають привселюдно, і, як мені здається, подібного за стилем до Листа до Євреїв, якого приписують Павлові, проте який відрізняється від цього листа не тільки багатьма ідеями, але й порядком слів. Подібність щодо інших аспектів не є значною. Існує також другий лист під його іменем, що відкидають ранні автори, а також «Спір між Петром і Апіоном», записаний дослівно. Однак Євсевій у третій книзі «Церковної історії» відкидає авторство Климента. Помер Климент на третьому році правління Траяна, а церква, споруджена в Римі, зберігає про нього пам’ять по сьогоднішній день» (Про славних мужів, 15). Як бачимо, Єронім практично повторює про Климента все те, що успадкував від своїх попередників. Однак особливої уваги вартий той факт, що вже Єронім є свідком побутування різних думок щодо черговості Климента на Римському єпископському уряді, оскільки одні вважали його четвертим від початку, а інші безпосереднім наступником апостола Петра. Автор твору Про славних мужів намагається так само точніше подати дату смерті Климента. А саме на третій рік правління імператора Траяна (98-117), чим вказує на те, що Климент Римський помер біля 101 року. Єронім не оповідає ще детальніше про обставини смерті Климента, згадує тільки про культ, який існував у його часи навколо особи святого. Видимим його знаком була церква, збудована в Римі на його честь. Епіфаній з Саламіни (315-403) Про Климентове наступництво на Римському престолі читаємо також у Епіфанія з Саламіни, званого також Кіпрським. У своєму Панаріоні він стверджує, що Климент Римський став єпископом Риму після Ліна і Анаклета. У підвалинах Римської Церкви, за Епіфанієм, стоять обидва первоапостоли Петро і Павло. Він також наголошує на тому, що Климент був сучасником згаданих апостолів і що про нього йдеться у Листі до Римлян. Однак при цьому не вказує місця в листі, на яке він покликається. Ймовірно, Епіфаній переплутав згадку про Климента з Листа до Филип’ян із Листом до Римлян. Епіфаній згадує також про один з творів, який ліг в основу псевдо-климентинського роману, а саме Подорож Петра, у якій Климент є подорожнім апостола. При цьому єпископ Саламіни зауважує, що цей твір має спотворений зміст і надзвичайно популярний серед ебонітів – одній з відомих юдео-християнських сект. Руфін з Аквілеї (345-410) Апостольське спадкоємство Климента Римського є також вагомим аргументом для Руфіна з Аквілеї. Саме на цьому він наголошує, коли говорить про Климента у своєму творі Про спотворення книг Оригена. Руфін стверджує, що він був мужем апостольським, який передав у письмовій формі все те, що говорили апостоли. Він також ідентифікує його з Климентом, про якого згадує апостол Павло в листі до Филип’ян 4,3. У Руфіна знаходимо також згадку про те, що Климент Римський завершив своє життя як мученик. Слова Руфіна про Климента варті того, щоб їх зацитувати: «Климент, учень апостолів та мученик, який був єпископом Римської Церкви після апостолів, написав твір, що називається Recognitiones. Він був апостольським мужем при апостолі і переніс на папір усе те, що говорили апостоли. Та й Павло про нього свідчить: «і з Климентом та іншими моїми співробітниками, імена яких у книзі життя» (Про спотворення книг Оригена, 3) Твір, про який згадує Руфін, згодом він же переклав латиною на прохання єпископа міста Веллетрі Гаудеріха. У передмові до перекладу Руфін згадує також і про лист Климента до Якова, якого той написав на прохання апостола Петра. З цього листа випливає, що Климент посів апостольський престол у Римі відразу після верховного апостола, а не після Ліна і Анаклета. Руфін, маючи перед очима інше свідчення традиції, яке бачило Климента як третього наступника після Петра, намагається пояснити ці розбіжності. Ось його пояснення: «То правда, що Лін і Анаклет були єпископами в Римі раніше за Климента, але тоді Петро ще жив. Вони займалися справами, які відносилися безпосередньо до єпископського служіння, цей же (Климент) займався апостольською місією. Це те саме, про що читаємо, що сталося в Кесарії, де він (Петро), будучи на місці, рукоположив єпископом Закхея. Таким чином, обидві версії є правдивими: про те, що на списку вони (Лін і Анаклет) є зазначені як єпископи, що були перед Климентом, однак, незважаючи на це, все ж таки Климент, після смерті Петра, прийняв катедру проповіді» (Вступ до Recognitiones Климента 13). Як бачимо, Руфін застосовує досить цікаве розрізнення видів служіння. Перше називає єпископським. Воно полягає у виконуванні актуальної євангельської місії, пов’язаної з конкретною спільнотою. Інший вид служіння – це апостольське. Воно поширюється на всіх вірних, незалежно від місця їхнього перебування. Саме за таким критерієм Руфін вважає прийнятною думку про те, що Климент, який був наділений місією апостольського служіння, міг бути безпосереднім наступником апостола Петра на Римській кафедрі. ІІІ. Історіографічні джерела Светоній (Gaius Suetonius Tranquillus; 70-126) Римський письменник Светоній у своєму творі Про життя Імператорів, розповідає про римського імператора Доміціяна (81-96). Між іншим, звертає увагу на те, що через надмірну заздрість та безпідставну підозру (ex tenuissima suspicione) він наважився посягнути на життя членів своєї родини, зокрема на свого двоюрідного брата Флавія Климента. Ось як про це пише сам Светоній: «Наприкінці, через безпідставну підозру і майже під час виконування консульської служби, він (Доміціян) убив свого двоюрідного брата Климента Флавія, особу цілковито пасивну. Його ж дітей, ще маленьких, призначив своїми спадкоємцями, змінюючи їхні імена в той спосіб, що одного назвав Веспасіяном, а іншого Доміціяном. Це було злодіяння, яке, передовсім, пришвидшило його смерть» (Про життя Імператорів, VIII,15). Заслуговують на увагу слова Светонія, якими він характеризує Флавія Климента. Називає він його людиною «цілковито пасивною» (contemptissimae inertiae). Така характеристика римського історика виглядає дуже дивною, адже цей факт міг бути поважною перешкодою у виконуванні його публічного уряду консула. З іншого боку, немає підстав не вірити свідоцтву Светонія, адже він ще за часів імператора Андріяна розпочав свою публічну кар’єру, а за правління Траяна виконував функцію його особистого секретаря (magister epistolarum). Сучасні дослідники, намагаючись зрозуміти думку Светонія, стверджують, що той, правдоподібно, мав на увазі пасивність Флавія Климента щодо імператорського культу, який так активно розвивав Доміціян. А такими, передовсім, були християни, тому не раз зазнавали переслідувань і гонінь. З цього можна було би припустити, що характеристика Флавія Климента як людини contemptissimae inertiae може бути натяком на його симпатію або навіть приналежність до первісної спільноти християн. Підтвердження такого припущення знаходимо у свідоцтві іншого римського історика грецького походження Діона Кассія. Діон Кассій (Lucius Claudius Cassius Dio Cocceianus; 155-229) Діон Кассій у своєму творі Римська історія так само згадує про епізод з життя імператора Доміціяна, про який розповідав Светоній. Проте його розповідь є конкретнішою і зрозумілішою. Ось його слова: «Цього ж самого року (95) Доміціян разом із багатьма іншими засудив консула Флавія Климента, незважаючи на те, що він був його двоюрідним братом і який мав за жінку одну з його родичок, Флавію Домітіллу. Їх обох, як також і інших, він звинуватив в атеїзмі та зіпсованості юдейськими звичаями. Одних було приречено на смерть, іншим конфісковано майно. Що стосується Флавії Домітілли, то її тільки вислано на заслання в Пандатарію» (Римська історія, 67,14). Бачимо, що текст Діона Кассія надає більше інформації до попередньої розповіді Светонія. По-перше, від нього ми довідуємося, що кари Доміціяна зазнав не тільки Флавій Климент, але також його дружина Домітілла. По-друге, автор виразно називає причини, через які їх засуджено: атеїзм і прихильність до юдейських звичаїв. Якщо взяти до уваги той факт, що у первісному християнстві більшість становили вихідці з юдаїзму, як також ставлення християн до культу імператора, то це дає нам вагому підставу висунути гіпотезу про те, що Флавій Климент та його дружина Домітілла могли справді належати до християнської спільноти Риму. З черги, це також було б виразним свідоцтвом того, що християнство за правління Доміціяна проникло у вищі сфери тогочасного суспільства і мало тут своїх представників. Проте це лише здогад, що немає вагомих документальних свідчень. Наведене припущення знаходить свій відгомін у вже згаданого церковного історика Євсевія Кесарійського. Євсевій Кесарійський (260-340) У своїй Церковній історії Євсевій, описуючи часи правління Доміціяна, згадує, між іншим, і про таке: «В часі, який описуємо, наша віра так просіяла, що навіть письменники, далекі від нашого вчення, не втрималися, щоб не розповісти про це переслідування і його мучеників. Вони точно окреслили його час: п’ятнадцятий рік Доміціяна, Флавія Домітілла, племінниця Климента Флавія, одного з тодішніх римських консулів, за визнання віри в Христа була разом з багатьма іншими покарана виселенням на острів Понтія» (Церковна історія, ІІІ,18,4). Текст Євсевія, що можна легко зауважити, в деяких історичних деталях діаметрально відрізняється від попередніх. Передовсім, йдеться про те, що Флавія Домітілла фігурує тут не як дружина Флавія Климента, римського консула, але як його племінниця. Опісля, за Євсевієм, місцем заслання Флавії Домітілли був острів Понтія, а не Пандатарія, як про це згадує Діон Кассій. Проте для нас важливим є те, що Євсевій підтверджує той факт, що Флавію Домітіллу все ж таки засудив Доміціян саме за причетність до християнської віри. Однак виникає запитання: яку Флавію Домітіллу мав на увазі Євсевій, оскільки історія знає три постаті, які фігурували під таким самим іменем: Флавія Домітілла, звана Старшою: була дружиною римського імператора Веспасіяна та матір’ю імператорів Тита і Доміціяна, а також Флавії Домітілли Молодшої. Флавія Домітілля Молодша: ймовірно була дружиною Квітно Петіліо Черіале (Quinto Petilio Ceriale), римського генерала, родича імператора Веспасіяна. Флавія Домітілла, християнська свята: була дочкою Флавії Домітілли Молодшої та батька, ім’я якого не є відомим. Вони була також племінницею імператора Доміціяна. Саме її ім’я є серед імен святих Церкви. Про яку з цих трьох говорить Євсевій, сказати важко. З огляду на час, Флавія Домітілла, християнка, цілком могла бути дружиною Флавія Климента консула, адже відомо, що вона народилася близько 60 р., а він був консулом близько 95 р. У кожному разі тексти згаданих істориків не дають найменшого приводу ідентифікувати Флавія Климента з Климентом, єпископом Риму. Проте, як побачимо пізніше, ця інформація приведе до постання літератури, званої псевдо-климентинською, яка намагатиметься пов’язати консула Климента з єпископом Климентом. IV. Псевдо-климентинські джерела Під назвою псевдо-климентини у сучасній науковій літературі розуміють передовсім два твори – Homiliae (Гомілії, Бесіди) та Recognitiones (Зустрічі, Розпізнавання). Оскільки обом текстам властивий особливий літературний жанр, який відповідає романові, то нерідко ці два твори фігурують під назвою «Псевдо-климентинський роман». Homiliae Перший твір зберігся у грецькій версії у двох рукописах – Паризькому (Parisinus gr. 930) з XII ст. та Римському (Codex Ottobonianus 443), який відкрили щойно у 1838 р. Він зберігається у Ватиканській бібліотеці і датується XIV ст. Другий рукопис, що є краще впорядкованим, містить 20 гомілій, яким передують три інші документи: Лист Петра Якову, єпископові Єрусалимському; Відповідь Якова Петрові, де він зобов’язується зберігати в таємниці надіслані йому документи, особливо щодо тих представників спільноти, які не пробули у християнському житті щонайменше 6 років; Лист Климента Якову, у якому він сповіщає останнього про смерть Петра, як також про те, що той перед своєю смертю призначив його, Климента, своїм спадкоємцем з усіма правами, що випливають з цього апостольського уряду. Homiliae є збіркою катехиз апостола Петра, які той виголошував протягом своїх місійних подорожей. У них часто йдеться про єдність Бога, походження зла, а також про Правдивого пророка. Усі ці богословсько-доктринальні фрагменти є результатом диспуту апостола з Симоном чарівником, про якого читаємо у Діяннях Апостолів 8, 9-10. Водночас Homiliae частково відображають вчення ебіонітів та юдейських гностиків, яке цілковито всуперечить новозавітній доктрині. Можливо тому Homiliae не зазнали такого поширення, як Recognitiones. Recognitiones На відміну від Homiliae, текст Recognitiones зберігся у щонайменше 120 рукописах, щоправда, у латинській версії, якій завдячуємо Руфінові з Аквілеї. Але існування грецького оригіналу поза сумнівом. Про це свідчить сам Руфін, який у листі до Гавдеріха Веллетрійського, що пізніше став передмовою до видань Recognitiones, пише: «Думаю, що ти знаєш про те, що існують дві версії цього самого твору грецькою мовою, який наш Климент назвав Anagnoseon або Recognitiones. Ці дві версії, які в деяких частинах різняться, здебільшого дотримуються тієї самої розповіді». Говорячи про дві версії того самого твору, Руфін має на увазі Homiliae та Recognitiones. Проте це розрізнення було зроблено набагато пізніше. За структурою Recognitiones поділяються на 10 книг. Коли ж порівняти зміст Homiliae та Recognitiones, то бачимо, що вони є майже ідентичними, за винятком деяких частин. Наочно цю схожість наведено у таблиці. Порівняльна таблиця подібностей та розбіжностей між Recognitiones і Homiliae Recognitiones (=Rec)Homiliae (=Hom)II, IIII, IIIIII-IV-VIIIVVIII, IXVX, XI, 1-18VIXI, 19-36VIIXII, XIIIVIII, IXXIV, XV-XVI-XIXXXX Epitomae Окрім згаданих творів існує також третій, який фігурує під назвою Epitomae (Витяги). Він зберігся у трьох рукописах варіантах. Найдавніша Epitoma датується VII-VIII ст. Epitomae – це витяги з двох попередніх творів. Вони служили літургійному вжиткові. Їх автори ставили перед собою мету подати біографію Климента Римського, оминаючи при цьому всі богословсько-доктринальні частини, якими переповнені Homiliae та Recognitiones. Коли спробувати коротко викласти зміст Epitomae, то схематично його можна було б представити так: Глави 1-142: представлення у стислій формі дидактичних частин, які містяться в Homiliae. Глави 143-144: перехід до наступної частини твору. Глави 145-147: стислий переказ Листа Климента Якову. Глави 148-173: розповідь про заслання Климента в Херсонес, його місійну працю серед в’язнів у мраморних каменоломнях та його мучеництво за Христову віру (авторства Симеона Метафраста). Глави 174-179: розповідь про чудо з дитям під назвою «peri. tou/ qau,matoj tou/ gegono,toj eivj pai/da u`po. tou/ a`gi,ou i`eroma,rturoj Klh,mentoj», авторство якого приписують Єфремові, єпископові Херсонесу, та закінчення. Не вникаючи детально у розповідь Epitomae про Климента, хочу лише наголосити, що саме цей твір став одним із основних джерел для слов’янських агіографічних писань, які набули особливого розвитку з часу віднайдення мощів Климента Римського, яке завдячуємо солунським братам Кирилові і Методію. Климент Римський у «Псевдо-климентинському романі» У псевдо-климентиському романі Климент Римський виступає одночасно як головний герой і оповідач. Про себе він розповідає від власного імені. Що довідуємося з його розповіді? Отож, вже на самому початку автор наголошує на тому, що він є корінним римлянином (Ἐγὼ Κλήμης, Ῥωμαίων πολίτης). Шукаючи відповіді на питання про життя після смерті, як також і на інші, пов’язані з цим теми, він вдається до ради філософів, астрологів, і навіть до чарівників. Але вони не можуть дати йому задовільної відповіді. Одного разу в Римі Климент зустрічає чоловіка на ім’я Варнава, який розповідає йому про Сина Божого, що приніс на землю добру новину про Царство Боже та про вічне життя. Познайомившись з Варнавою, Климент вирішує податися до Юдеї. Прибувши до Кесарії Стратонської, найбільшого міста Палестини, він, за посередництвом Варнави, зустрічається з апостолом Петром, який приймає його дуже радо. Саме тут, спілкуючись із Петром, Климент отримав відповіді на питання, які відкрили йому очі. Апостол, бажаючи його ще більше повчити у християнській доктрині, бере його зі собою в місійні подорожі, основою яких є диспути з Симоном чарівником. Разом з Петром подорожують так само Микита і Аквіла, які раніше були учнями Симона, але пізніше, завдяки апостолу Петру, навернулися до Христової віри. Беручи участь в усіх публічних диспутах апостола, Климент отримує він нього розпорядження викласти усе сказане і почуте на письмі і передати апостолу Якову. Згодом Климент отримує хрещення від самого Петра. Найцікавіша розповідь розпочинається у книзі VII Recognitiones, відповідник якої є також в Homiliae, коли Климент вирішує розповісти апостолові Петру історію свого життя, особливо зупиняючись на трагічній долі своєї родини. За його словами, він був сином Фаустиніана і Маттідії. Його батько був близьким родичем імператора, так само і мати походила з вельможної римської сім’ї. Подружжя мало трьох синів, наймолодший з яких був саме він, Климент. Коли йому виповнилося 5 років, матері приснився сон, в якому вона почула голос, що велів їй покинути місто на 10 років разом з дітьми, якщо ж вона залишить, їх чекає смерть. Про це все Климент довідався від свого батька. Оскільки Фаустиніан був люблячим батьком, він дав своїй дружині Маттідії кошти і відправив разом з двома синами морем до Атен. Третього ж сина він залишив при собі. Через рік, Фаустиніан вислав своїх слуг, щоб ті довідалися, як живе дружина і сини, даючи їм на дорогу немалу суму грошей. Однак слуги зникли безслідно. Через три роки він знову вислав інших. Ті повернулися, проте не знайшли жодної вістки про родину Фаустиніана. Урешті-решт Фаустиніан у розпачі подався до порту, щоб розпитати моряків, чи вони бува щось бачили, а може й чули про Маттідію і двох синів. Різні різне говорили, однак нічого конкретного ні від кого він не довідався. Залишивши Климента у віці 12 років у Римі на опіку прокураторам, Фаустиніан сам подався на пошуки дружини та дітей. З того часу, закінчує Климент, «минуло 20 років, а я ніколи не отримав жодної вістки про нього». З того робимо висновок, що коли Климент розповідав про усе це апостолові Петрові, то мав 32 роки. Ця розповідь Климента є немовби закваскою усього роману. Далі, добравшись до острова Арадо, Петро, коли Климент на деякий час його випередив, зустрічає жебрачку, що сидить на головній площі і просить милостиню. Вона розпочинає розповідати йому про своє життя. Петро, знаючи історію родини Климента, розпізнає в жебрачці Маттідію, його матір. Вона, щоправда, уточнює деякі деталі щодо свого сну. Отож, вона стверджує, що рідний брат її чоловіка запалав до неї шаленою пристрастю. Вона ж, цінуючи як найбільший скарб чистоту, вирішила нічого не казати чоловікові. Шукаючи шляхів вирішення проблеми, вигадала, що їй приснився сон, у якому почула голос якогось бога, що казав їй покинути свою країну. Попливши морем до Атен, потрапила у шторм, після якого сама вижила. Натомість про синів своїх не має жодної вістки. Щоб не продовжувати довго цієї розповіді, згадаю тільки те, що увесь цей роман, як і більшість романів, закінчується добре. Климент упізнає у ціій жінці свою матір. Опісля разом з нею вони упізнають двох інших братів, якими виявилися Микита і Аквіла, що були раніше учнями Симона чарівника. Наприкінці усі разом вони віднаходять свого батька, який приймає хрещення, стаючи одним з послідовників Христа. З Листа Климента Якову довідуємося вже, що Петро перед своєю смертю призначає його своїм спадкоємцем і просить Якова визнати Климента Главою Церкви. Таким чином, як бачимо, Псевдо-климентинський роман таємно пов’язав між собою Климента, єпископа Риму, з Климентом Флавієм, консулом. Приводом для цього послужила згадка про те, Климент, учень апостола Петра, походив з родини імператора. Критичний аналіз Псевдо-климентинського роману Очевидно, розповідь про Климента, яку подають нам Homiliae та Recognitones, не можна вважати історичною. За нею стояла ідеологічна мета. Саме на це, ще на початку минулого століття звернув увагу протестантський дослідник O.Cullmann. Він висунув гіпотезу, яку донині підтримують дослідники псевдо-климентин, про те, що в основі виникнення Homiliae та Recognitones лежить якийсь Первісний твір (Grünschrift), який, правдоподібно, складався з кількох документів, на які складаються: Проповіді Петра: документ «таємного характеру», який виник під кінець І ст. або на початку ІІ ст. Його автором мусив бути якийсь юдео-християнин, народжений у Зайорданні, що був противником апостола Павла. Подорожі Петра: вони виникли пізніше. Їх автор намагався переробити Проповіді Петра, усуваючи з них анти-павліські настрої та приписуючи їх авторство Климентові Римському, знаній постаті у Первісній Церкві. Юдейська Апологія: документ, який виник наприкінці І ст. і не пізніше 135 р. У ній містилися богословські трактати, які мали на меті оборону юдейського монотеїзму, свобідної волі та боротьбу з концепцією фатуму, яку пропагували стоїки. Римська п’єса: вона стала зв’язковим елементом між усіма попередніми документами. В її основу була покладена історія родини Климента Римського, яка пережила трагічну розлуку і була назад возз’єднана завдяки проповіді апостола Петра. Між іншим, саме тому одна з версій псевдо-климентин так і називається: Recognitiones, тобто Зустрічі. Як бачимо, всі згадані твори постали у різний час, однак їх спільним знаменником є те, що їх автори основною дійовою особою завжди намагалися вивести родовід Климента Римського з кесарської родини. Логічно виникає запитання: чому? Дати відповідь на це зовсім недавно спробував французький дослідник B.Pouderon. Він звернув увагу на те, що в тій редакції псевдо-климентинського роману, в який він дійшов до наших днів, існують дві тенденції ідентифікації Климента Римського з вихідцем з імператорського дому, тобто з Климентом Флавієм. Одна має єврейське, друга – християнське походження. Єврейська тенденція: Климент з псевдо-климентин – це консул Климент Флавій, єврей прозеліт Єврейську тенденцію, яка представляє Климента як прозеліта, дослідник вбачає у словах самого Климента, що їх передає автор Homilae. До речі, у іншому псевдо-климентинському творі Recognitiones не знаходимо аналогічних відповідників. Отож, дискутуючи з Апіоном, представником грецької культури, Климент свідчить таке: «До сих пір я доглибно вивчав різні системи знаменитих філософів, однак не знайшов у них жодної користі, окрім доктрини, яка є у Юдеїв. Один представник цього народу прибув був до Риму. Протягом однієї щасливої зустрічі він виклав мені з великою простотою доктрину про божественну єдність» (Гомілія V, 28,2). Як бачимо, у цьому фрагменті Климент ідентифікує себе з тим, який цілковито повірив єврейській релігійній доктрині. Мало того, єдність божества є для нього основним переконливим аргументом. Інший фрагмент з Homilae, на який звернув увагу B.Pouderon, вкладений в уста Аніона. Він змальовує Климента публіці такими словами: «Ось Климент, благородне походження та погляди якого я довго перед вами звеличував. Я говорив вам, що цей чоловік є з роду Кесаря Тиверія. Він має доглибне розуміння грецької культури, але, тим не менше, захопився одним варваром, щоб діяти і говорити по-юдейськи. Він думає, що посвятився практиці побожності. Але, скажи мені, чи не допускаєшся більшої провини через те, що покинув звичаї своїх предків для того, щоб приєднатися до варварських звичаїв?» (Гомілія ІV, 7,2-3). Апіон у своїй промові виразно закидує Климентові прозелітизм, який полягає у відверненні від віри своїх попередників. Доливає оливи у вогонь і той факт, що Климент походить зі славної римської родини. Шукаючи історичного підґрунтя ситуації, описаній у Homilae, B.Pouderon натрапив на один з фрагментів Вавилонського Талмуду (תלמוד בבלי), який датується VI ст. Саме в ньому йдеться про свято Геннусія, коли жиди споминали всіх неєврейських царів, які спричинилися до блага жидівського народу. Там рівно ж знаходимо розповідь про одного високопоставленого чиновника при римському імператорі Доміціанові по імені Кеті бер Шалом. У час, коли імператор задумав викорінити з римської імперії усіх жидів, Кеті бер Шалом став на їх захист, кажучи: «Світ не може існувати без євреїв, як без вітрів – сказав він, аргументуючи свій захист. - Імперія без євреїв буде неповноцінною...». А далі цитую за текстом: «Катія бен Шалом врятував єврейський народ, але сам був засуджений на смерть разом зі своїми товаришами за перемогу у спорі з імператором. Коли його провадили на місце страти, він почув з натовпу слова жінки, яка сказала: “Горе кораблеві, який не заплатив данини…”. І він зрозумів натяк. Не може він потрапити до Майбутнього світу з євреями, будучи необрізаним. Катія бен Шалом нахилився і на очах усіх відтяв собі край плоті. А перед смертю сказав: - Віддайте моє майно равві Акибі (великий учитель Мішни, II ст.) І ось почувся Голос з Неба, який казав: - Катія Бен Шалом знайшов уділ у Майбутньому світі... Сказав равві: - Буває, що людина заслуговує на Майбутній світ в одну мить, але буває й так, що на це знадобляться роки тяжкої праці...» (Вавилонський Талмуд, Абода Зара, Лист 10 б). Бачимо, що суть розповіді Талмуду полягає в тому, що високий чиновник Римської імперії прийняв юдейську віру через власноручне обрізання. Однак вона містить в собі певні недоречності. З одного боку, текст виразно вказує на те, що римський чиновник не був за національністю євреєм, оскільки не був обрізаним. З іншого, його ім’я має єврейське походження – Катія бен Шалом. B.Pouderon пояснює це так: ім’я Катія бен Шалом перекладається як Син Миру. Натомість, переносячи його ґрунт латинської мови, можна перекласти як Clemens. У результаті такого аналізу дослідник прийшов до висновку, що у коренів єврейської тенденції ідентифікації Климента з псевдо-климентинського роману з Климентом Флавієм, жидом-прозелітом стоїть якась історична розповідь про мученика за віру, який походив з славного римського роду. Християнська тенденція: Климент з псевдо-климентин – це консул Климент Флавій, християнин Християнська тенденція псевдо-климентиського роману, на думку B.Pouderon, проявляється там, де є намагання показати, що Климент Римський, учень апостола Петра, був саме християнином Климентом Флавієм, консулом. Дослідник вбачає її слід у словах Климента, що їх знаходимо як в Homiliae, так і Recognitiones. Ось як вони звучать: «Є багато поважних осіб, які походять з роду Кесаря. Моєму ж батькові, який був його родичем і від якого отримав виховання, сам Кесар дав за жінку одну з представниць славної родини. Від неї він мав двоє близнят, ще перед тим, як народився я» (Recognitiones VII, 8,2). Автор і оповідач псевдо-климентинського роману намагається показати, що він по лінії батька походить з родини Кесаря. Саме він був родичем батька Климента і навіть сам знайшов йому жінку з-посеред знатних римлянок. Окрім того, християнський автор псевдо-Климентин намагається наголосити на тому, що Климент був учнем апостола Петра. Мало того, що Петро доручив йому провадити після себе Церкву. Таким чином, Климент став його безпосереднім наступником. Щоб краще зрозуміти цей напрямок думки головного героя псевдо-климентин, відкличмося до одного з давніх старохристиянських документів під назвою Passio SS. Nerei et Achillei. Святі Нерей і Ахіллей належать до легендарних святих римської Церкви, історичних відомостей про яких нині немає. Отож, у цьому Passio йдеться про те, як Нерей і Ахіллей були євнухами у однієї вельможної римлянки по імені Домітілла, яка походила з кесарського роду. Після смерті матері вона хотіла зійти на неправедну життєву дорогу, але євнухи зупиняють її, пригадуючи виховання матері. Суть усієї розповіді в тому, що Домітілла завдяки євнухам стала ревною християнкою, що зазнала вигнання. Для нас, однак, цікавим є те, що в цьому документі згадується рівно ж Климент Флавій і Климент, єпископ Римський. Лише, на думку автора Passio SS. Nerei et Achillei перший, тобто консул, був дядьком єпископа Риму. Коли порівняємо це свідчення зі свідченням Євсевія Кесарійського, то можемо віднайти певну спільну ідеологічну думку між цими різними документами, а саме намагання показати, що Климент Флавій мав пряме відношення до Климента Римського. V. Агіографічні джерела Агіографічні джерела зберегли кілька цінних документів, які проливають світло на проблематику ідентичності третього після апостола Петра наслідника Римського апостольського престолу. Звичайно, стиль і жанр агіографічної літератури є особливий. Передовсім він ставить перед собою мету наголосити на тих сторонах життя людини, які б виразно вказували на її святість. Однак знаходимо тут так само багато цінної інформації історичного характеру, оскільки основним полем для пера агіографа є людина, яка жила у чітко визначений період історії. Отож, можемо вказати на кілька документів агіографічного жанру, які належать до тематики, що нас цікавить. Це Passio Sancti Clementis Аналізуючи патристичні свідчення про Климента Римського, ми мали можливість зауважити, що вони не згадують про мученицьку кончину Климента Римського. Єдиним винятком є Руфін з Аквілеї, який у листі до Гаудеріха Веллетрійського одним словом натякає на те, що учень апостола Петра Климент закінчив свій життєвий шлях як мученик. Свідчення про мучеництво Климента починає набувати великого розголосу з V ст. Отож, для прикладу, в одному з послань Папи Зосими від 417 р. знаходимо згадку про нього, як про мученика Церкви. Однак, здається, що основою усіх документів про Климентове мучеництво став твір Passio Sancti Clementis. Він походить з V ст. і зберігся у грецьких і латинських версіях. Останні дослідження виявили, що першим все ж таки постав латинський варіант цієї розповіді, а потім його переклали грецькою. Passio Sancti Clementis розповідає про те, як Климент, за проповідування християнської віри в Римі та за навернення багатьох представників тодішньої аристократії, був приречений на заслання до Херсонесу, однієї з найбільш славних грецьких колоній. Прибувши туди, він знаходить там багатьох християн, які працювали тут як каторжники в мармурових каменоломнях. Завдяки місії Климента за короткий час у Херсонеському поселенні багато з поган навернулося, постали численні храми. Ця вістка донеслася аж до Риму, звідки прийшов наказ стратити Климента. Його відвезли човном у море, прив’язали до шиї якір і втопили. Багато людей спостерігали за цим з берега, опісля ж вирішили знайти тіло мученика. Коли чудесним способом море розступилося, люди, на чолі з Климентовими учнями Титом і Фивом, віднайшли на місці, де втопили Климента, маленьку церковцю, яку спорудили ангели, де знаходилися його мощі. Доказом того, що ці мощі належали саме Климентові, був якір, який лежва біля домовини. Люди вирішили не забирати мощі, а залишити їх на місці. Щороку у день смерті Климента, море розступалось, і побожні прочани могли помолитися біля гробу мученика і досвідчити його заступництва. У деяких версіях Passio Sancti Clementis додана також розповідь про Чудо з хлопцем, батьки якого забули його біля гробу мученика. Йдучи додому, зауважили, що сина біля них немає. Повернулись до моря, але воно вже зімкнулося. У розпачі вони повернулися до свого дому, вже не сподіваючись побачити хлопця. Але наступного року у той самий час – день смерті Климента – вони прийшли знову до його гробу. На превелике здивування батьки знайшли хлопця живим і здоровим. Розпитуючи його про те, як він вижив, хлопець вказав рукою на гріб Климента, показуючи цим самим, що сам мученик опікувався ним. Очевидно, що розповідь Passio Sancti Clementis містить багато фантастичних елементів, тому у науковій літературі вона також фігурує під назвою Легенда про мучеництво Святого Климента. Деякі літературні критики навіть схиляються до думки, що початки цієї легенди виникли в Римі, опісля вона поширилася в Херсонесі, щоб потім знову повернутися на Захід. Підтвердженням цього може бути твір Григорія з Тур під назвою Книга чуд на славу мучеників. Григорій з Тур (538-593): Книга чуд на славу мучеників, 35 У 35 главі згаданого твору Григорій розповідає про Климента Римського. Між іншим, він чітко стверджує, що Климент був мучеником. Його утопили в морі з якорем на шиї. Мощі святого спочивають на дні моря, а в день його мучеництва море розступається на три милі, так що паломники безперешкодно можуть прийти і помолитися біля гробу мученика. Григорію не відоме місце мучеництва Климента, тобто Херсонес. Він тільки каже, що його мощі спочивають на дні моря. 36 глава цього ж твору наводить на здогад, що за Григорієм, Климент мав утонути біля берегів французького міста Лімузен, на півдні Франції. Він згадує про те, як одного разу основне джерело, яке зрошувало всю околицю, змінило своє русло: почало витікати у багні. Це навело жах на хліборобів, які боялися за свій урожай, оскільки не було його чим підживити. Через три роки усі навколишні поля і сади висохли. Врешті-решт, місцевий священик на ім’я Арідій на прохання селян узяв мощі, які в селі вважали мощами Климента, і поставив на місці, де спочатку витікало джерело. Помолившись, він сказав: «Якщо це справді мощі Климента, то нехай вони покажуть свою силу». Після того, поклав мощі на місце попереднього витоку джерела і воно відразу повернуло своє русло там, де витікало спочатку. Мартирології, Синаксарі і Понтифікальні книги На відміну від попередніх агіографічних документів, Мартирології і Понтифікальні книги належать до тих, які мають свій статус і ранг, оскільки служать до літургійного вжитку. Що ж вони розповідають нам про Климента? Коли йдеться про Мартирології та Синаксарі, то найбільш відомими серед них є три наступні: Мартирологій Єроніма (Martyrologium Hieronymianum). Римський Мартирологій (Martyrologium Romanum). Константинопольський Синаксар (Synaxarium Constantinopolitanum). У різних Мартирологіях пам’ять Климента Римського святкується саме як пам’ять мученика. Вона припадає на 23 або 24 у Мартирологіях, а у Константинопольському Синаксарі – на 25 листопада. І так, у Мартирології Єроніма, який зберігся у кількох кодексах, знаходимо дві відмінні згадки про Климента. Перша вказує на те, що він був просто єпископом Риму: «Romae Clementis episcopi». Друга ж підкреслює і те, що він був також мучеником: «Romae Maximi natale sancti Clementis episcopi et martyris». На відміну від Мартирологія Єроніма, Римський Мартирологій подає більше інформації про святого Климента. У ньому знаходимо такий запис про нього: «Natalis sancti Clementis papae, qui tertius post beatum Petrum apostolum pontificatum tenuit, et in persecutione Traiani apud Chersonesum relegatus, ibi alligata ad collum eius anchora in mare paecipitatus (вкинутий) martyrio coronatur; cuius corpus Nicolao primo pontefice Romam translatum, in ecclesia, quae eius nomine antea (раніше) fuerat extructa (зведена), honorifice (почесно) reconditum () est». Бачимо, що Римський Мартирологій хоче підкреслити кілька головних моментів, пов’язаних не тільки з життям, а також з культом св. Климента: Климент названий Папою; він був наступником на апостольському престолі третім після апостола Петра; Климент за імператора Траяна був висланий на заслання, де увінчав своє життя мученицькою смертю; він був замучений через втоплення в море з прив’язаним до шиї якорем; його мощі переніс до Риму Папа Миколай І і встановив у церкві, яка була споруджена ще раніше в його честь. У Константинопольському Синаксарі, як ми вже згадували, пам’ять Климента Папи святкується 25 листопада разом зі священномучеником Петром Олександрійським. Інформація, яку він містить, базується здебільшого на Псевдо-климентинах, а також на розповіді про Мучеництво Святого Климента. Однак вона без усіляких труднощів говорить сама про себе: «Пам’ять святого священномученика Климента Папи Римського, учня “дорогоцінного” Петра апостола. Цей був римлянином з походження, походив із царського роду, син Фауста і Маттідії. Він осягнув усе знання грецької освіти. Одного разу, зустрівши Петра, найвищого главу апостолів, був навчений ним Христової істини і став автором апостольських установ. Його висвятили на пастиря віруючих Церкви в Римі. За царя Траяна через проповідування та проголошування Христа його ув’язнили, і за те, що він (Климент) не послухався (царського) наказу, його заслали у пустинне місце біля Херсонесу. Там далі поклали на його шию якір залізний і кинули у безодню (море). А тоді безодня відступила на три милі, і народ, прийшовши, там знайшов його з великою радістю уповаючи на Господа. Це сталося сьомого дня». Обширну інформацію, яка подекуди повторюється, але вносить багато чого нового у біографію Климента, знаходимо так само у Понтифікальних книгах: «Климент, був Римський громадянин, з регіону Celio monte, від батька Фаустина (на апостольському престолі) сидів 9 років, 2 місяці, 10 днів. Його понтифікат припав на час правління імператорів Гальби і Веспасіяна та консулів Трагали, Веспасіяна і Тита. Він написав багато ревних книжок про християнську релігію (увінчаний мучеництвом). Климент утворив 7 регіонів, поділив нотарів вірних церкві, щоби вони списували діяння славних мучеників, кожний у своєму регіоні. (Він також написав два листи, які звуться католицькими. Він кермував Церквою з мандату блаженного Петра, оскільки йому Господом Ісусом Христом катедра передана була. Про це говориться в листі до Якова, якого Климент написав з доручення апостола Петра. Саме Климентові була передана апостольська катедра, ще перед Ліном і Клетом. Ті ж виконували священичу місію, а пізніше отримали єпископське рукоположення. Він висвятив 10 пресвітерів, 2 дияконів та 15 єпископів по різних місцях. Прийняв мучеництво третього року Траяна. Похований в Греції». Новизна, яку вносять Понтифікальні книги, стосується передовсім точних років понтифікату Климента, його адміністрування та священнодіяння. Досить цікавою є інформація про те, що Климент похований у Греції. Ця думка може бути прийнятною, якщо врахувати, що Херсонес був грецькою колонією. Однак таке ствердження є також ознакою того, що автор цього запису не знав докладно про місце захоронення третього після апостола Петра наступника на Римському апостольському престолі. Проте він був твердо переконаний в тому, що Климент загинув смертю мученика. Це він особливо намагався підкреслити. Закінчення Отож, ознайомившись із панорамою свідчень традиції Церкви про Климента Римського, що можемо напевно ствердити про його історичну ідентичність? Він є історичною постаттю, яка здобула в первісному християнстві значну популярність, про що вже свідчить приписування йому великого числа творів. Він був третім наступником верховного апостола Петра на Римському апостольському престолі. Климент, поза сумнівом, є автором Листа до Коринтян, який мав величезний авторитет в первісному християнстві, до тієї міри, що деякі кодекси зачислюють його до низки книг Нового Завіту. У честь цього ж Климента в Римі, ще далеко до віднайдення його мощів солунськими братами Кирилом і Методієм у Херсонесі, була споруджена церква. Климент мусив бути прекрасно обізнаний з як з греко-римською, так і з юдейською культурою, хоча більшою мірою виявляє риси вихованця юдаїзму. Не має так само підстав сумніватися в тому, у що свято вірить традиція Церкви, а саме у Климентове мучеництво. Саме це переконання змусило Кирила Філософа ревно шукати мощі Климента Римського в Херсонесі. Решта сторін життя цього славного святого Церкви, як підкреслювалося на самому початку через недостатність достовірних джерел, залишаються для нас поки-що закритими. Проте, вже на підставі тих відомостей які маємо можемо сміливо сказати: св. Климент Римський, Папа, той, що «чув науку Апостолів на власні вуха», належить до тих найбільших світичів Церкви, які своїм життям і навчанням формували цілі покоління. Це стосується так само нашого українського народу. У своїй знаменитій монографії про Климента Римського «Святий Климент у Корсуні», І.Франко, про його культ у Київській Русі, писав таке: «Був мабуть такий момент, коли святий Климент готов був стати нашим національним святим, патроном руської землі, популярним пізніше як св. Юрій або св. Миколай». Продовжуючи думку великого Каменяра, можна піти набагато далі. Формуючи свою еклезіологію, Київська Церква намагалася показати своє апостольське походження. Климент Римський поряд з апостолом Андрієм стали в підвалинах цієї богословської концепції. Ця думка пронизує також мислення нашого Патріарха Йосифа у його Історії Вселенської Церкви в Україні. Спадщина апостолів Андрія і Климентія Римського є немов би тим спільним фундаментом, який об’єднує та утверджує колись єдину Київську Церкву. Тому студії спадщини Климента Римського, розвиток його культу є надзвичайно важливими, особливо в Україні. Сподіваймося і молімо св. Климента, щоб за його заступництвом, єдність у вірі і ділі стала основною стратегічною метою нашої Церкви і народу. Єрм. Юстин Бойко, студит Рим, 8 грудня 2009 року Божого Празник Святого Климента Папи Римського Інститут Святого Климента Папи Римського УКУ в Римі

Вступ Зрозуміти митрополита Андрея Шептицького, його погляди, плани та ідеї, сутність його особи, а особливо його роль в Церкві та суспільстві на тлі епохи, в яку він жив та діяв, неможливо без вивчення його епістолярної спадщини. А вона є надзвичайно багатою як щодо обсягу, так і щодо змісту. Проте, на превеликий жаль, вона й досі перебуває у затінках архівних фондів і є відомою тільки незначній кількості дослідників, які заглядають до неї, вивчаючи той чи той аспект життя та діяльності цього великого провідника на церковній і народній ниві. Труднощів додає ще й той факт, що вона розкидана по різних архівах світу, адже митрополит Андрей належав до багатогранних постатей, а отже, й його листування було відповідним. У фондах Центрального державного історичного архіву України у Львові (надалі – ЦДІАУЛ ), які мають стосунок до життя і діяльності митрополита Андрея Шептицького, левова частка матеріалів – це саме. Спектр адресатів, які зверталися до нього у різних справах справді вражає. Свої турботи і любов йому виявляли діти-сироти, молодь, представники церковних громад майже з усього світу, інтелігенція, політики, дипломати, то та ін. На особливу увагу заслуговує кореспонденція, яка надходила до митрополита Андрея від тогочасних церковних єрархів, особливо греко-католицької Церкви. Вона проливає багато світла не тільки на характер відносин між ними і Митрополитом, але й допомагає краще зрозуміти певні церковні і суспільні події. Переглядаючи листування тогочасних церковних єрархів з митрополитом Андреєм, мою увагу привернула справа, яка мала як особливе оформлення, так і напис. Листи, які у ній зберігаються, були поміщені у великий темно-коричневий конверт з цупкого паперу. На самому ж конверті чітко виднівся напис латинською мовою, виведенийрукою Митрополита: «Episcopus Dionisius Nijaradi. Amicus meus optimus. 10/3/[1]926» , – що у перекладі означає: «Єпископ Діонізій Няраді. Мій найкращий приятель. 10/3/[1]926» . Такі слова митрополита Андрея щодо єпископа Крижевецького свідчать про багато що. Зокрема, вони дають чітко зрозуміти, що Діонізій Няраді мав його надзвичайно велику довіру. На таку пряму і щиру письмову характеристику щодо когось зі сторонніх осіб, себто поза рідними, з боку митрополита Андрея мені ніколи не доводилося натрапляти у праці з архівними документами. Вже сам цей факт спонукає до того, щоби більш докладно приглянутися як до самої постаті єпископа Діонізія Няраді, так і до його листування з Митрополитом. Спочатку, однак, звернімося до його біографічному нарису. 1. Біографічний нарис владики Діонізія Няраді (1874-1940 рр.) Діонізій Няраді народився 10 жовтня 1874 р. в селі Руський Керестур, що належало до Австро-Угорської імперії (нині територія Сербії) . Переважна більшість жителів цього села були переселенцями з Закарпаття та Пряшівщини. У сім’ї, в якій народився майбутній єпископ, було п’ятеро дітей, серед яких Діонізій був найстаршим. Батько, який був дяком та сільським вчителем, з усіх сил старався якнайкраще виховати своїх дітей. Найстарший син змалку прислуговував у церкві, а згодом і сам обрав шлях священничого служіння. Здобувши початкову освіту, вступив до духовної семінарії в Зегребі. Опісля продовжив богословські студії в Загребському університеті на богословському факультеті, які завершив здобуттям наукового ступеня доктора богословських наук. 1 січня 1899 р. прийняв єрейські свячення та був скерований на служіння до греко-католицької громади у містечку Шид, що на території Воєводини (Сербія). Та вже наприкінці цього ж року був призначений префектом, а у 1902 р. ректором Загребської духовної семінарії. 5 грудня 1914 р. Папа Венедикт XV призначив о. Діонізія Няраді єпископом-помічником Крижевецької єпархії та титулярним єпископом Абіли Лісанської. Єпископська хіротонія відбулася 9 січня 1915 р. У зв’язку з резиґнацією з уряду правлячого єпископа Юлія Дрогобецького 22 квітня 1920 р. владика Діонізій Няраді був призначений єпископом Крижевецької греко-католицької єпархії. Служіння владики Діонізія припало на досить непрості часи з огляду церковно-політичних відносин. Насамперед це було пов’язано з перерозподілом земель після упадку Австро-Угорської імперії. На тій їх частині, яка потрапила до першої Чехословацької республіки (1918-1938 рр.), проживало багато греко-католиків, які були підпорядковані єпископу Пряшівському. На той час ним був владика Штефан Новак (1879-1932), який у своїй діяльності він був мадярофілом. У жовтні 1918 р., з огляду на нову політичну ситуацію, він був змушений покинути єпископський престол у Пряшеві та втікати до Угорщини, після чого Пряшівська єпархія перейшла в управління Генерального вікарія о. Мікулаша Руснака, який провадив нею аж до 1922 р. 27 жовтня 1922 р. Апостольський Престол, зважаючи на душпастирські та адміністративні потреби, призначає до Пряшівської греко-католицької єпархії Апостольського Адміністратора, яким став єпископ Крижевецький Діонізій Няраді. За цей час він здобув великі симпатії як серед народу так серед священників. У ролі Апостольського Адміністратора він починає активно працювати над релігійним просвітництвом, видаючи різного роду літературу, адміністративно упорядковує єпархію, підносить на належний рівець формацію у духовній семінарії. Однак не бракувало й труднощів на новому місці служіння владики Діонізія, що походили передовсім зі священничого середовища, яке за політичними уподобаннями ділилося на русинське, русофільське і мадярофільське. Частина духовенства закидала владиці Діонізію надмірне українофільство, зокрема через те, що частину семінаристів Пряшівської семінарії він висилав на формацію до Львівської духовної семінарії, а також через надзвичайно тісні контакти з Галичиною. Мотивуючи тим, що неможливо вправно провадити одночасно двома єпархіями, 14 вересня 1926 р. владика Діонізій Няраді подає до Апостольської Столиці прохання про звільнення його з уряду Апостольського Адміністратора. Це прохання було прийняте, а новим Апостольським Адміністратором, а згодом і правлячим єпископом Пряшівської єпархії став владика Павло Гойдич, ЧСВВ (1888-1960 рр.). Передавши справи новому Апостольському Адміністраторові, владика Діонізій повернувся до своєї рідної Крижевецької єпархії. Проте й після повернення, йому не судилося спокійне життя. Зі зміною політичних обставин, змінювалося і церковне життя. На фоні політичної кризи у Чехословацькій республіці Празький парламент прийняв закон про автономію Карпатської України. Першим прем’єром її став посол Андрій Бровдій, який через надто тісні зв’язки був усунений, а на його місце 26 жовтня 1938 р. було призначено монсеньйора о. Августина Волошина. За твердженням відомого історика Церкви на Закарпатті о. А. Пекара, ЧСВВ, під час благодарного молебню, владика Олександр Стойка, єпископ Мукачівський, назвав о. Августина «батьком народу» . Однак невдовзі наступні політичні зміни внесли свої корективи у життя Церкви на Закарпатті. 2 листопада 1938 р. Віденський арбітраж вирішив передати Угорщині південну частину Закарпаття з містами Ужгород, Мукачево, Берегово, Чоп та іншими населеними пунктами. Внаслідок такого поділу єпископ Мукачівський разом з Курією та 35 парафіями залишився по один бік кордону, а 280 парафій разом зі священниками і вірними – по другий. З огляду на це Апостольська Столиця, погодивши це з владикою Олександром Стойкою, призначила 15 листопада 1938 р. ординарія Крижевецького Діонізія Няраді Апостольським візитатором тієї частини Мукачівської єпархії, яка перебувала під юрисдикцією Карпатської України з осідком у Хусті. 19 листопада 1938 р. на поштовій відкритці з Рима, адресованій митрополиту Андрею, владика Діонізій пише такі слова: «Пересилаю ще раз поздоровлення з гробів св. Петра і Павла з благословом св. Отця підписаний обтягарований з новим хрестом Апост[ольського]. Ординарія і дочасного Администр[атора]. Подкарпатьскої України і смиренно просить о поміч з молитвами!». Отримавши її, Митрополит внизу власноруч написав: «Дістав сю історичну картку 24/XI [19]38. Відписав 25/XI [19]38 † Андрей» . До Хуста, нової єпископської столиці, владика Діонізій прибув 29 листопада 1938 р., а вже 4 грудня того ж року обійняв управу тією частиною Мукачівської єпархії, яка залишилася поза межами Угорщини. «Благовісник» від 1939 р. у ч. 1-2 описує бурхливу і піднесену радість народу з нагоди приїзду нового владики такими словами: «Того дня цілий Хуст, церковні й політичні власті та всі українські корпорації, одушевленно витали першого й найдостойнішого Владику Карпатської України» (С. 9). З перших днів своєї діяльності новопризначений Апостольський візитатор, який був наділений правами Апостольського Адміністратора, взявся до упорядкування єпархіальних структур. Для цього він часто скликав конференції деканів, займався соціальною та культурно-просвітницькою роботою. Частину семінаристів відкликав з Ужгородської семінарії і тимчасово вислав на навчання до Олумовців. Для того, щоб об’єднати між собою духовенство, владика Няраді заснував «Товариство греко-католицьких священників» , а також почав видавати «Вісник Мукачівської Єпархії в Чехословацькій Республіці» та «Благовісник» , редактором якого став монах-поет о. Севастіян Сабол, ЧСВВ. А коли церковне життя в Карпатській Україні увійшло у спокійне русло, мадярський уряд вирішив внести неспокій у тій частині Мукачівської єпархії, яка перебувала від владою Угорщини. Зробив він це таким чином, що пробував повернути на єпископський престол в Ужгороді попереднього єпископа Антонія (Антала) Паппа та замінити ним правлячого єпископа Олександра Стойку. Для цього, однак, найперше слід було знайти привід, щоб його усунути. І такий привід було знайдено. Проти єпископа Олександра було започатковано церковний судовий процес за зверненням Степана Фенцика, якого той суспендував за непослух. В результаті процесу єпископ Стойка був змушений відкликати усі накладені церковні кари та прибути до Рима, де вже провадилися перемовини про передачу Мукачівського єпископського престолу Антонію Паппу. Можливо, задумане вдалося б здійснити, якби не той факт, що 16 березня 1939 р. мадярські війська окупували Карпатську Україну. Єпископську палату в Хусті було обставлено військом, а самого єпископа Діонізія Няраді було вивезено до Апостольської Нунціатури в Будапешті. Після короткого перебування там, нунцій порадив йому повертатися до Крижевецької єпархії, що він і зробив. Апостольський Престол натомість повернув повноваження владики Олександра Стойки над цілою Мукачівською єпархією. Повернувшись до Крижевецької єпархії владика Діонізій Няраді продовжував свою діяльність. Помер 14 квітня 1940 р., у віці 65 років,за досить загадкових обставин в часі канонічної візитації греко-католицької парафії в Мрзло Полє (Словенія). У пам’яті багатьох залишився надзвичайно ревним пастирем та великим і вірним приятелем митрополита Андрея Шептицького. 2. Опис і систематизація архівної кореспонденції В архівних фондах ЦДІАУЛ зберігаються дві справи, які охоплюють все листування Діонізія Няраді з митрополитом Андреєм Шептицьким. Обидві становлять частину знаного фонду № 358, який у архівному каталозі має назву: «Шептицький Андрей (Роман-Марія-Олександр, 1865-1944), граф, митрополит Галицький греко-католицької Церкви, архієпископ Львівський, єпископ Кам’янець-Подільський, культурний і церковний діяч, меценат, дійсний член НТШ» . Перша частина кореспонденції між митрополитом Андреєм і Діонізієм Няраді зберігається в описі № 2 згаданого фонду у справі № 92. Сама ж справа має назву: «Листування єпископа Няраді Діонізія із Загребу до Шептицького А.» . Це листування охоплює період від 1902 р., коли отець Діонізій Няраді став ректором Загребської духовної семінарії, маючи всього 28 років життя, і завершується 1913 р. Якщо бути більш точним, то перший лист з цієї збірки датований 25 вересня 1902 р., а останній – 20 квітня 1913 р. Іншими словами, у цій архівній справі міститься листування ще не єпископа, а отця Діонізія Няраді з митрополитом Андреєм Шептицьким, оскільки лише роком пізніше, 5 грудня 1914 р., папа Венедикт XV іменував його титулярним єпископом Абіли Лісанійської та єпископом-помічником Крижевецької єпархії. Друга частина кореспонденції Діонізія Няраді з митрополитом Андреєм Шептицьким, яка є головним предметом цього дослідження, зберігається у тому ж таки згадуваному фонді № 358, опис № 1, справа № 161. У архівному каталозі справа має назву: «Листи Крижевацького єпископа Няраді Д. до Шептицького А.» . Кореспонденція охоплює 181 аркушів, на яких міститься 120 листів до митрополита Андрея від Діонізія Няраді, написаних вже коли він був єпископом. У згаданій справі зберігаються також листи, які єпископ Крижевецький адресував іншим людям, а також такі, які були адресовані митрополиту Андрею іншими особами. Мабуть, вони потрапили сюди випадково під час каталогізації. І хоча вони не є предметом нашого дослідження, вважаю, що методологічно правильним буде назвати їх. Ними є: 1) листи єпископа Діонізія Няраді адресовані о. ігумену Климентію Шептицькому (аркуші № 11 і 119); 2) листи митрополита Андрея до єпископа Діонізія Няраді у справі уділення нижчих свячень двом студентам богословії з Львівської архиєпархії - Банаху Григорію і Максимцеві Василеві, які навчаються в духовній семінарії в Оломовцу (аркуші № 25 і 26); 3) листи ректора Папської колегії св. священномученика Йосафата в Римі о. Діонізія Головецького (1885-1961 рр.) до митрополита Андрея (аркуші № 82, 85, 96, 103); 4) лист о. Діонізія Головецького до о. Діонізія Ткачука (1867-1944 рр.), протоконсультора і візитатора Провінції ЧСВВ в Галичині (аркуш № 74); 5) лист єпископа Францішка Каревіча (1861-1945 рр.) [Franciszek Karewicz, єпископ Жмудський (1914-1926 рр.), титулярний архієпископ Скитополіс (1926-1945 рр.)] до митрополита Андрея (аркуш № 87); 6) листи єпископа Діонізія Няраді до ігуменії Сестер Василіянок , однак без вказування особових даних (аркуші № 145 і 161); 7) телеграми владики Діонізія Няраді до митрополита Андрея (аркуші № 177, 178, 179, 180). Очевидно, що збірку листів єпископа Крижевецького, про яку ведемо мову, не можна вважати повною, тобто такою, що представляє весь спектр їхнього листування. Проте вона дає зрозуміти характер їхніх надзвичайно довірливих приятельських відносин. З цієї точки зору цікавою є періодичність листування, а також географія їх написання, яка також свідчить про велику пастирську та життєву активність владики Діонізія Няраді. Ось, як вся ця картина виглядає у таблиці: Що ж до класифікації листування владики Діонізія Няраді з митрополитом Андреєм, яке міститься у фонді № 358, опис № 1, справа № 161, то воно є мішаним - приватне і офіційне дуже сильно переплітається. Функціональність листів є також різною. У них знаходимо повідомлення, прохання, звернення, пропозиції, нагадування, запити, попередження тощо. Усе це назагал вказує на характер надзвичайно довірливих взаємин поміж церковними єрархами, про що вже згадувалося раніше. Майже усі листи написані від руки українською мовою з певними діалектичними вставками, що були характерні тогочасним українським поселенцям у Хорватії. Почерк листів є доволі читабельним. Їх автора характеризує чіткість у висловлюванні думки, а також стислість мови. Коли ж трапляються надто розлогі листи, то видно, що автор писав їх у емоційному пориві. Матеріалом для написання листів для єпископа Крижевецького служили як офіційні бланки та і звичайний папір, що був під рукою. У своїх листа владика Діонізій Няраді використовує один символ, який добре розумів його адресат. Мова про знак «⁒ Verbalis» . Він означав, що автор листа не хоче викладати усієї інформації на письмі, але перекаже її адресатові при першій можливій зустрічі. Зрештою, перечитуючи деякі листи, можна зауважити, що Крижевецький єпископ обережний у висловлюваннях на певні теми. Мабуть, це було пов’язане з його побоюванням, що лист може потрапити у невідповідні руки. (Продовження у другій частині)

3. Зміст кореспонденції Зміст листів владики Діонізія Няраді до митрополита Андрея Шептицького є надзвичайно багатим як з огляду на порушувані в них теми, так через інформацію, яку вони містять. З огляду на велику їх кількість, для зручного та швидкого пошуку відповідної теми, подаю короткий зміст кожного з них, вказуючи при цьому на дату та місце написання, а також присвоюю кожному листові окремий номер. Архівну ж індикацію кожного з листів можна буде знайти при повному перегляді відчитаної кореспонденції. 1913 рік Лист № 1 Місце і дата: без зазначення місця і дати, однак зміст листа вказує на те, що його було написано у період від 20 листопада 1913 р. до 11 січня 1914 р. Тема: Справа скасування архиєрейської хіротонії отця Стефана Новака († 5.IX.1932 р., Пряшів) на єпископа Пряшівського через поважні перешкоди. 1917 рік Лист № 2 Місце і дата: Крижевці, 14 листопада 1917 р. Тема: Прохання про допомогу в ознайомленні з деталями папського breve після резиґнації владики Юлія Дрогобецького з уряду єпископа Крижевецької єпархії 18 травня 1917 р. Лист № 3 Місце і дата: Крижевці, 12 грудня 1917 р. Тема: Привітання з іменинами. 1918 рік Лист № 4 Місце і дата: Крижевці, 30 січня 1918 р. Тема: Прохання про спільний подячний лист від імені греко-католицьких Австро-Угорщини на ім`я Папи Венедикта XV († 1922 р.) за створення Конгрегації у справах Східної Церкви (1 травня 1917 р.) як окремої інституції та за заснування Папського Східного Інституту в Римі (15 жовтня 1917 р.). Питання застосування нового Кодексу Канонічного Права (вступив в дію 19 травня 1918 р.) греко-католицькими єпископами у Галицькій провінції. Лист № 5 Місце і дата: Крижевці, 1 березня 1918 р. Тема: Справа вічних обітів с. Августини. Прохання подякувати листовно Папі від імені греко-католицького єпископату за утворення Конгрегації у справах Східних Церкоа та Колегії. Питання нового Кодексу Канонічного Права, Унії в Росії та Великій Україні. Лист № 6 Місце і дата: Крижевці, 24 квітня 1918 р. Тема: Справа спільних місій українських греко-католицьких священників разом з хорватськими та словенськими між нез’єдиненими в Росії, Україні і на Балканах. Питання візиту проф. Франка Ґрівца до Львова для перемовин щодо згаданої справи з митрополитом Андреєм Шептицьким, а також іншими єпископами Галицької Митрополії. Лист № 7 Місце і дата: Крижевці, 23 травня 1918 р. Тема: Нагадування про візит проф. Франка Ґрівца до Львова та пропозиції дат. Лист № 8 Місце і дата: Крижевці, 13 вересня 1918 р. Тема: Повідомлення про завершення теоретичної частини плану місії серед нез’єдинених в Росії, Україні та на Балканах та прохання про обіцяну брошурку щодо цього питання, яка повинна бути перекладена хорватською та словенською мовами. Справа священничих свячень Михайла Чорняка та питання його інкардинації до Апостольської Адміністратури у Боснії. Справи о . Андрія Сеґеді та прийняття до Львівської духовної семінарії двох кандидатів (Янка Ерделі і Миколи Дуди) з Крижевецької єпархії. Лист № 9 Місце і дата: [без зазначення місця], 2 грудня 1918 р. Тема: Привітання з іменинами митрополита Андрея. Справа реформи василіян в Угорщині василіянами з Галичини. Повідомлення про утворення Народної Ради в Ужгороді та видання офіційного дозволу на викладання в школах рідної мовою. 1919 рік Лист № 10 Місце і дата: Крижевці, 23 вересня 1919 р. Тема: Повідомлення при церковну та суспільно політичну ситуацію на території Крижевецької єпархії. Питання можливого церковного перепідпорядкування русинів Угорщини під Україну. Справа можливого візиту митрополита Андрея до Рима, запитання про єпископа Холмського, а також повідомлення про справи деяких сестер василіянок у Крижевецькій єпархії. 1920 рік Лист № 11 Місце і дата: Крижевці-Югославія, 19 лютого 1920 р. Тема: Справа нової формули розрішення у часі смерті згідно з постановами Конгрегації у справах віри. Питання Чину монашого похорону для сестер монахинь. Роздуми про нелегкі часи, у яких опинилася Церква і народ. Повідомлення про смерть о. Андрія Сеґеді. Лист № 12 Місце і дата: Крижевці, 22 лютого 1920 р. Тема: Пропозиція щодо прийняття семінаристів з Львівської архиєпархії до духовної семінарії у Загребі у разі неможливості повноцінного утримання Львівської духовної семінарії Святого Духа. Повідомлення про задум відкриття новіціяту для сестер василіянок у Шиді і роздуми навколо цієї теми. Питання щодо нового Кодексу канонічного права та майбутньої структури Чину сестер василіянок. Лист № 13 Місце і дата: Крижевці, 3 березня 1920 р. Тема: Пропозиція заснувати монастир отців редемптористів в Шиді на базі однієї з єпископських резиденцій Крижевецької єпархії для того, щоби уникнути конфіскації церковного майна державою. Лист № 14 Місце і дата: Крижевці-Югославія, 4 червня 1920 р. Тема: Прохання надіслати копію Статуту Львівської Митрополії, щоби за його зразком упорядкування питання про фінансову підтримку священничих вдів і сиріт у Крижевецькій єпархії. 1923 рік Лист № 15 Місце і дата: Оломоуц, 25 липня 1923 р. Тема: Повідомлення про погіршення стану здоров’я єпископа Оломоуцького Антоніна Стояна з проханням приїхати відвідати хворого. Лист № 16 Місце і дата: Крижевці, 22 грудня 1923 р. Тема: Прохання Преосвященного Діонізія Няраді замінити його на Капітулі сестер василіянок Преосвященним Йосифом Боцяном або ігуменом студитів о. Климентієм Шептицьким. Повідомлення про те, що присутність о. Йосафата Жана буде дуже корисною для греко-католиків в Боснії. 1924 рік Лист № 17 Місце і дата: Пряшів, 27 січня 1924 р. Тема: Справа реформи структури, Правил та формації сестер василіянок. Питання місій єзуїтів серед християн східного обряду, що їх очолив о. Василь Буржуа, та пропозиція напрацювати спільний меморандум разом з хорватським, словенським і чехословацьким римо-католицьким єпископатом, у якому запропонувати доручити керівництво такого роду місій греко-католицьким єпископам. Інформування про стан справ з призначенням нового єпископа для Пряшівської єпархії, а також про небезпеку великої агітації схихматиками та потреби відповідної протидії. Питання про те, чому митрополит Велямин Рутський запровадив централізоване управління василіян. Лист № 18 Місце і дата: Пряшів, 25 лютого 1924 р. Тема: Справа підготовки тексту спільного меморандуму єпископів для учасників Велеградського Конгресу 31 липня – 3 серпня 1924 р. Питання про рішення Конференції галицьких єпископів у справі Капітули сестер василіянок та про Требник, що його готує до друку Ставропігійний інститут. Лист № 19 Місце і дата: Пряшів, 31 березня 1924 р. Тема: Повідомлення про візит єпископа-номінанта для греко-католицьких русинів в Америці о. Василя Такача, як також попереднє інформування митрополита Андрея про бажання Папи номінувати о. Констянтина Богачевського єпископом для українців греко-католиків в Америці. Повідомлення про ситуацію у Пряшівській єпархії і на Закарпатті (Підкарпатській Україні). Лист № 20 Місце і дата: Крижевці, Хорватія-Югославія, 22 травня 1924 р. Тема: Прохання про уділення піддияконських і дияконських свячень одному з богословів Пряшівської греко-католицької єпархії, який завершує четвертий рік навчання у Львівській духовній семінарії і бажає отримати священничі свячення у безженному стані. Лист № 21 Місце і дата: Крижевці, 22 травня 1924 р. Тема: Повідомлення про стан здоров`я с. Пассиви, ЧСВВ. Справа кодифікації Східного канонічного права з пропозицією створення спільної робочої комісії усіх греко-католицьких єпархій Галичини, Закарпаття, Європи і Америки. Лист № 22 Місце і дата: Крижевці, 22 червня 1924 р. Тема: Прохання до Митрополита: - підтримати і звернутися до Святішого Отця з проханням змінити провід Папської колегії св. Йосафата в Римі та впровадити певні зміни в її уклад, бо стан справ там дуже прикрий, і якщо не вжити заходів, то може статися, щоби не сталося так, що не буде там жодного українського вихованця; - відкликати о. Йосафата Жана з Боснії до Галичини, щоби той пройшов новіціят і визначився щодо свого майбутнього – бути монахом чи єпархіяльним священником. Повідомлення про те, що найближчим часом греко-католики у Боснії перейдуть у підпорядкування греко-католицького єпископа Крижевецького, а також питання про подальшу місію о. Олексія Базюка, який до цього часу був Апостольським Адміністратором. Питання про нагальну потребу священників для душпастирства у Боснії і пропозиції щодо його вирішення. Повідомлення про можливе перенесення єпископа Діонізія Няраді до Пряшівської єпархії як правлячого єпископа, а також про те, що єпископом Мукачівським стане о. Петро Гебей. Справа методології кодифікації Східного канонічного права та сподівання щодо майбутнього греко-католицької Церкви в Америці. Лист № 23 Місце і дата: [ Велеград], 31 липня 1924 р. Тема: Повідомлення про зміну суспільно-політичної ситуації в Боснії з проханням вислати до монастиря в Камениці о. Йосафата Жана разом з кількома братами монахами. Привітання з Велеградського Конгресу зі словами жалю, що митрополита Андрея не було серед учасників. Лист № 24 Місце і дата: Крижевці, 30 серпня 1924 р. Тема: Представлення різних справ і пропозицій щодо майбутнього греко-католицької Церкви у Боснії, а саме: питання збільшення числа душпастирів, монахів студитів у монастирі в Камениці, відкриття шкіл та проблема мішаних подруж зі схизматиками. Повідомлення про призначення ректором духовної семінарії у Загребі о. Івана (Юрія) Вишошевича, ЧСВВ. Питання про виїзд сестер Софронії і Миколаї до Ужгорода. Лист № 25 Місце і дата: Прага, 12 листопада 1924 р. Тема: Повідомлення про проблеми в українській греко-католицькій парохії в Празі з проханням вирішити їх. Справа схизми та питання можливості і способу прийняття до греко-католицької Церкви священників-схизматиків. Повідомлення про можливе нове призначення, яке не може бути реалізоване через політичні обставини. Питання про приїзд монахів студитів до Боснії. Лист № 26 Місце і дата: Крижевці , (до 14 січня 1924 р.) 24 грудня 1924 р. Тема: Прохання вислати до Боснії о. Йосафата Жана. Повідомлення про тяжкі обставини, у яких опинився у Чехії о. Микола Кривуцький. Різні питання щодо церковного життя. Прохання про уділення священничих свячень Сигизмундові Слижу для Боснії з одночасною інкардинацією до Крижевецької єпархії. 1925 рік Лист № 27 Місце і дата: Пряшів, 1 лютого 1925 р. Тема: Повідомлення про отримання дискретного листа від о. Гавриїла Костельника з проханням поговорити з ним. Повідомлення про релігійно-політичну ситуацію в Югославії та про паломництво до Риму. Прохання про посередництво у розмові з сестрами Василіянками з проханням залишити сестер з монастиря у Словіті на служінні у Югославії. Пропозиція створення новіціяту Студитів у Керестурі, перенесення туди їхнього служіння та обговорення кандидатури магістра новіціяту. Лист № 28 Місце і дата: Загреб, 2 травня 1925 р. Тема: Повідомлення про офіційне видалення державною владою Студитів з Боснії та про кроки, які буде чинити єпископ Крижевецький. Повідомлення про тяжке запалення легень о. Олексія Базюка. Прохання про якнайшвидше висвячення на священника богослова Сигизмунда Слижа та повідомлення про остаточний виїзд з Боснії о. Йосифа Рибачука. Лист № 29 Місце і дата: Любляна, 15 липня 1925 р. Тема: Привітання від імені Конгресу у Любляні, а особливо від голови Папської комісії «Pro Russia» отця Мішеля Дербіні. Повідомлення про те, що отець Дербіні радить митрополиту Андрею мати свого постійного, але мудрого, представника у Римі, який би був у безперестанному контакті з усіма представниками Апостольського Престолу. Повідомлення про від’їзд до Боснії. Лист № 30 Місце і дата: Пряшів, 2 листопада 1925 р. Тема: Повідомлення про свої найближчі подорожі до Крижевець, Риму, Відня і опісля назад до Югославії. Прохання написати листа Папи Пія XI та не відкликати ОО. Василіян від проводу Семінарії. Висловлення власної думки щодо можливого призначення о. Олексія Базюка ректором Львівської Духовної Семінарії та повідомлення про релігійно-політичну ситуацію в Югославії. 1926 рік Лист № 31 Місце і дата: Крижевці, 6 квітня 1926 р. Тема: Прохання до митрополита Андрея дозволити залишити о. Нікона Цюсьняка, студита на довший період у Боснії для забезпечення душпастирської опіки вірних з огляду на брак священиків. Лист № 32 Місце і дата: Пряшів, 15 вересня 1926 р. Тема: Повідомлення про проголошення новим правлячим єпископом Пряшівської єпархії о. Павла Гойдича, ЧСВВ у зв`язку з чим єпископ Діонізій Няраді припиняє виконувати функції Апостольського Адміністратора і повертається повноцінно до уряду єпископа Крижевецької єпархії. Запрошення відвідати Крижевці та висловлення великої туги за Галичиною, яку бажає найближчим часом відвідати, зважаючи на сприятливі обставини. Лист № 33 Місце і дата: Загреб, 20 жовтня 1926 р. Тема: Повідомлення про план до ювілейних святкувань 1100 ліття від дня народження св. Кирила Філософа у Югославії з поданням переліку заходів, які планується здійснити. Прохання до митрополита Андрея від імені Католицького єпископату Югославії повідомити про його плани святкувань, щоби об`єднати зусилля для належного вшанування Апостола Слов`ян. 1927 рік Лист № 34 Місце і дата: Пряшів, 25 січня 1927 р. Тема: Коротке обговорення стану здоров’я митрополита Андрея, яке, за словами єпископа Діонізія Няраді, «є потрібне для цілої нашої св. Церкви». Справа наступника на Пряшівській єпископській катедрі після владики Діоназія Няраді як Апостольського Адміністратора. Біжучі справи, що торкають о. Олексія Базюка та с. Амвросії Джуджар. Повідомлення про величезні проблеми з візами, які чинять державні установи. Лист № 35 Місце і дата: Крижевці, 9 березня 1927 р. Тема: Повідомлення про від’їзд до Риму на хіротонію владики Павла Гойдича, яка відбудеться 25 березня 1927 р. в базиліці св. Климента в Римі. Прохання про молитовну пам’ять, як також вираження готовності полагодити у Римі всі потрібні справи. Принагідне прохання пригадати рецепт лікування для о. Даниїла Шаятовича, Генерального Вікарія Крижевецької єпархії. Лист № 36 Місце і дата: Струмиця, 14 квітня 1927 р. Тема: Привітання з нагоди перебування на місійних теренах Крижевецької єпархії. Лист № 37 Місце і дата: Крижевці, 22 квітня 1927 р. Тема: Справа організації окремої Конференції греко-католицьких єпископів світу, ідею якої підтримує Конгрегація у справах Східних Церков з пропозицією першої зустрічі у Львові після Пасхи або перед П’ятидесятницею. Лист № 38 Місце і дата: Руський Керестур, 3 червня 1927 р. Тема: Прохання про дозвіл на приїзд до Руського Керестуру чотирьом Сестрам Служебницям для провадження захоронки. Лист № 39 Місце і дата: Крижевці, 19 червня 1927 р. Тема: Повідомлення про виїзд на Унійний Конгрес до Велеграду. Рекомендація для о. Дмитра Федасюка як доброго священника для інкардинації до Львівської Архиєпархії. Лист № 40 Місце і дата: Амей [Бельгія – ред.], 25 серпня 1927 р. Тема: Вітальна картка з нагоди дияконських свячень бр. Давида Балфура. 1928 рік Лист № 41 Місце і дата: Крижевці, 7 березня 1928 р. Тема: Повідомлення про створення Комісії щодо кодифікації східного канонічного права у Крижевецькій єпархії. Прохання повідомити про дату подорожі до Риму. Лист № 42 Місце і дата: Крижевці, 14 травня 1928 р. Тема: Прохання уділити священичі свячення Михайлу Якиміву, який є готовий виїхати на душпастирську працю до Крижевецької єпархії. Справа о. Павла Теодоровича, пароха у Девятині, який проситься про повернення до Галичини. Принагідно порушується питання про потребу священиків для Боснії. Справа монастиря Студитів у Камениці, якому грозить небезпека експропріації державними властями. Задля уникнення цієї ситуації, як також для уникнення великого оподаткування пропонується формально продати монастир єпархії через парохію. При першій же сприятливій ситуації єпархія поверне його монахам. Питання про найближчий виїзд митрополита Андрея до Риму. Лист № 43 Місце і дата: Крижевці, 12 липня 1928 р. Тема: Обговорення питання приїзду митрополита Андрея разом з владикою Никитою Будкою до Загребу на спільну зустріч. Коли б не вийшло, владика Діонізій пропонує як місце зустрічі Відень, куди він під’їде. Прохання залишитися у Римі стільки часу, скільки буде потрібно для полагодження усіх питань. Лист № 44 Місце і дата: Крижевці, 17 вересня 1928 р. Тема: Питання про те, як виглядало повернення до Львова з повідомленням про оплату частини подорожі митрополита Андрея за рахунок владики Діонізія Няраді. Прохання про дозвіл на виїзд для душпастирської праці до Боснії для о. Василя Подолянчука, а також для інших, які виявлять бажання. Прохання про розпорядження для Духовної Семінарії у Львові, щоби усі без винятку семінаристи вчилися не тільки хорового, а звичайного церковного співу. Оскільки через священника, який не знає співу, страждає богослужіння. Лист № 45 Місце і дата: Баня-Лука, 28 вересня 1928 р. Тема: Вітальна картка з монастиря у Камениці від Сестер Василіянок та Отців Трапістів. Лист № 46 Місце і дата: Крижевці, 28 грудня 1928 р. Тема: Повідомлення про те, що після Різдва Христового перешле митрополиту Андрею проект спільного послання греко-католицьких єпископів з нагоди 50-літнього ювілею священства Папи Пія XI. Пропозиція просити Апостольську Столицю про папське послання з нагоди ювілею 1600-ліття від дня народження св. Василія Великого. Проект послання пропонує доручити написати комусь з Василіян. 1929 рік Лист № 47 Місце і дата: Крижевці, 14 січня 1929 р. Тема: Повідомлення про пересилку проекту спільного послання греко-католицьких єпископів з проханням доповнити та розіслати на підпис усім греко-католицьким єпископам. Опісля рекомендує видати послання друком, а кілька його копій переслати до Конгрегації у справах Східної Церкви. Лист № 48 Місце і дата: Крижевці, 15 березня 1929 р. Тема: Привітання та побажання здоров’я. Прохання запланувати подорож до Риму та опублікувати спільне послання греко-католицьких єпископів з нагоди 50-літнього ювілею священства Папи Пія XI перед празником свв. Петра і Павла. Завершує листа словами «у нас много хрестів». Лист № 49 Місце і дата: Крижевці, 22 квітня 1929 р. Тема: Справа спільного послання греко-католицьких єпископів з нагоди 50-ліття священства Папи Пія XI. Висловлює здивованість, що немає відповіді щодо цього питання від владики Константина Богачевського та повідомляє про те, що на Прикарпаттю видрукували його з підписом лишень трьох єпископів. Повідомлення про деякі зміни у Сестер Василіянок. Повідомлення про отриманого листа від владики Йосафата Коциловського, у якому той сповіщає, що не отримав проекту спільного послання. Прохання про розпорядження про регулярну пересилку до Крижевецької єпархії «Львівських Архиєпархіяльних відомостей». Справа Кодексу канонічного права для Східних Церков. Лист № 50 Місце і дата: Крижевці, 3 червня 1929 р. Тема: Питання про можливість проведення спільної Єпископської Конференції у віллі «Андрея» у Кастельгандольфо. Питання про готовність тексту Літургії св. Івана Золотоустого для затвердження Єпископською Конференцією. Пропозиція програми перебування єпископів у Римі і стратегічних кроків та рішень. Питання організації роботи над Кодексом для Східних Католицьких Церков. Справа Львівської Богословської Академії та її визнання Апостольською Столицею. Питання єпископа з правами наступництва для Львівської Архиєпархії. Представлення ситуації, у якій знайшовся владика Никита Будка після своєї резиґнації з Апостольського екзарха Канади. Лист № 51 Місце і дата: Крижевці, 25 червня 1929 р. Тема: Прохання уділити священничі свячення Євстахію Легенькому як тому, який буде інкардинованим до Крижевецької єпархії. Повідомлення про отримання робочого тексту Літургії св. Івана Золотоустого. Лист № 52 Місце і дата: Руський Керестур, 26 серпня 1929 р. Тема: Повідомлення про візит гостей, імена яких не називає. Правдоподібно, мова йде про якусь таємну делегацію з Риму, яка мала за мету отримати відповідну інформацію щодо ситуації Церкви в Галичині та стані митрополита Андрея. У листі цитується дві фрази з уст гостей, які торкають митрополита Андрея і єдності у греко-католицькому єпископаті. Перша фраза - «Сей чоловік не говорить, але сидячи дуже а дуже много робить», а друга – «Як Ви будете в одно триматися, осягнете всьо від Св. Отца». Повідомлення про те, що перебуває на реколекціях у Сестер Служебниць. Лист № 53 Місце і дата: Крижевці, 10 грудня 1929 р. Тема: Привітання з іменинами. Прохання не забути про призначення священника до Парижу. 1930 рік Лист № 54 Місце і дата: Крижевці, 9 січня 1930 р. Тема: Привітання з 30-літнім ювілеєм перебування митрополита Андрея на Львівському Митрополичому Престолі. Лист № 55 Місце і дата: Крижевці, 24 травня 1930 р. Тема: Прохання прийняти до Львівської Архиєпархії семінариста з Підкарпаття Миколая Силаді, який готовий прийняти священничий стан у безженному стані. Прохання подякувати Папі Пію XI за Послання. Питання щодо стану справ відносно спільного Послання греко-католицьких єпископів. Висловлення слів радості з того, що Митрополит вміє розділити справи Архиєпархії між молодими. Запевнення щодо того, що новий кандидат на єпископа Мукачівської єпархії, імені якого не називає, не є «мадяроном». Очевидно, що мова йде про майбутнього владику Олександра Стойку. Лист № 56 Місце і дата: Крижевці, 25 липня 1930 р. Тема: Справа 50 річниці від моменту публікації Папою Леоном XIII Енцикліки «Grande munus» , якою він звернув увагу на велику роль свв. Кирила і Методія у ділі євангелізації Європи. Владика Діонізій Няраді просить від імені Академії у Загребі написати кілька слів про цю подію. Наприкінці згадує про нелегкий хрест хвороби, який доводиться нести митрополиту Андрею. Лист № 57 Місце і дата: Крижевці (Югослоавія), 7 жовтня 1930 р. Тема: Питання про те, чи Львівська Капітула достосувала вже свій Статут до нового Кодексу Канонічного Права від 1917 р., чи чекатиме на публікацію нового Кодексу Канонів Східних Церков. Пропозиція зробити один взірець Статуту, який зможе бути пристосований до кожної єпархії. Цей взірець був би матеріалом для майбутнього Кодексу Канонів Східних Церков. Для цього пропонує просити Преосвященного Григорія Лакоту як доктора канонічного права виготовити робочий проект Статуту, який би опісля був затверджений на спільній єпископській Конференції, а згодом і Апостольською Столицею як тимчасовий, до появи нового Кодексу. Питання про видання нового тексту Літургії св. Івана Золотоустого. Лист № 58 Місце і дата: Крижевці, 8 грудня 1930 р. Тема: Привітання з іменинами. У ньому називає Митрополита Мойсеєм, якому бажає «здалека побачити ті красні часи». Подяка за виданий текст Літургії та прохання видати Послання про Літургію. 1931 рік Лист № 59 Місце і дата: Крижевці, 9 травня 1931 р. Тема: Питання місця і дати проведення наступної спільної єпископської Конференції. Лист № 60 Місце і дата: Крижевці, 19 серпня 1931 р. Тема: Повідомлення про трьох кандидатів (українця, хорвата і руснака), які зголосилися до Студитів і яких відсилає до Унева. Лист № 61 Місце і дата: Крижевці, 2 листопада 1931 р. Тема: Погодження виїзду Сестер Василіянок на Капітулу з проханням про те, щоби на майбутнє Капітули скликалися влітку для полегшення приїзду представників усіх монастирів з Європи і Америки. Лист № 62 Місце і дата: Крижевці, 6 листопада 1931 р. Тема: Повідомлення про пересилку у додатку до листа проповідей на 4 роки з проханням внести поправки і видрукувати. Повідомлення про готовність прийняти у Крижевцях спільну єпископську Конференцію у 1932 р. Справа головуючого на Капітулі Сестер Василіянок. Пропоную замість себе Преосвященного Григорія Лакоту. Лист № 63 Місце і дата: Белград, 12 грудня 1931 р. Тема: Привітання з іменинами. 1932 рік Лист № 64 Місце і дата: Крижевці, 12 січня 1932 р. Тема: Подяка за привітання (правдоподібно новорічні і різдвяні). Прохання переслати копію зауважень щодо другого тому Східного Кодексу, щоби у головних питаннях зберігати єдність греко-католицького єпископату. Зі своєї сторони владика Діонізій Няраді обіцяє переслати Митрополиту копію своїх спостережень і пропозицій. Лист № 65 Місце і дата: Белград, 24 січня 1932 р. Тема: Подяка за листа. Прохання адресувати усі наступні листи на «Križevci – Jugoslavija – Hrvatska». Лист № 66 Місце і дата: Крижевці, 18 лютого 1932 р. Тема: Питання про стан здоров’я Митрополита. Повідомлення про пересилку у додатку до листа зауваг щодо кан. 87-144 проекту Кодексу Канонів Східних Церков. Прикінцеве поздоровлення з проханням переказати його також для о. Ігумена Климентія Шептицького. Лист № 67 Місце і дата: Крижевці, 23 березня 1932 р. Тема: Питання про стан здоров’я Митрополита, яке йде на покращення. Прохання зробити деякі кадрові переміщення Сестер Василіянок для кращої організації катехитичної праці у Крижевецькій єпархії. Лист № 68 Місце і дата: Крижевці, 27 квітня 1932 р. Тема: Привітання з питанням про стан здоров’я. Висловлює надію, що Митрополит зможе скликати та головувати на Конференції єпископів, яка повинна відбутися у Крижевцях. Коли б стан здоров’я не дозволяв, пропонує перенести до Львова. Принагідно висловлює пропозицію перенести Конференцію єпископів до Риму на осінь, оскільки саме тоді відбудеться освячення Колегії св. священномученика Йосафата, від якої «дуже і дуже много залежить життя нашої Церкви». Повідомлення про отриману з достовірних джерел інформацію, що єпископом до Мукачівської єпархії буде призначений о. Олександр Стойка. Прикінцеві побажання. Лист № 69 Місце і дата: Карлові Вари, 30 липня 1932 р. Тема: Справа Конференції єпископів, яка повинна відбутися у Крижевцях. Пропонує перенести її до Риму і то таким чином, щоби найперше освятити Колегію св. священномученика Йосафата, а потім відбути у ній єпископські обради. На випадок особистої неспроможності через поганий стан здоров’я прибути до Риму, пропонує наперед визначити порядок Конференції, а головуючим нехай буде найстарший єпископ. Звертає увагу на те, що Конференція усіх греко-католицьких єпископів у Римі буде гарною нагодою подякувати Папі за Колегію, яку називає «королівським дарунком». Висловлює готовність приїхати до Львова, якщо потрібно і усно проговорити дану справу. Прикінцеве вітання Митрополиту у о. Ігумену Климентію Шептицькому. Лист № 70 Місце і дата: Крижевці, 16 жовтня 1932 р. Тема: Прохання повідомити листовно Апостольський Престіл про те, що Конференція греко-католицьких єпископів відбудеться в Римі. Прохання роз’яснити нове розпорядження Конгрегації у справах Східних Церков, опубліковане в Acta Apostolicae Saedis . Погодження на виїзд в до монастиря Сестер Василіянок у Словіті для с. Анни. Лист № 71 Місце і дата: Крижевці, 26 жовтня 1932 р. Тема: Справа невідповідності розпорядження Конгрегації у справах Східних Церков, яке ставить греко-католицьких єпископів і священників у роль католиків «третього чину». Прохання до Митрополита роз’яснити ситуацію і відповідно відреагувати. Прикінцеве вітання Митрополиту у о. Ігумену Климентію Шептицькому. Лист № 72 Місце і дата: Крижевці, 11 грудня 1932 р. Тема: Привітання з іменинами. Лист № 73 Місце і дата: Крижевці, 27 грудня 1932 р. Тема: Справа проекту спільного послання греко-католицьких єпископів про роль та значення Колегії св. священномученика Йосафата в Римі. Прикінцеве вітання з Різдвом Христовим і Новим Роком. 1933 рік Лист № 74 Місце і дата: Крижевці, 12 квітня 1933 р. Тема: Привітання з нагоди Великодніх Свят та повідомлення про свій приїзд до Львова. Лист № 75 Місце і дата: Рим, 30 травня 1933 р. Тема: Короткий інформативний звіт про аудієнцію у Папи Пія XI, у якому звертає увагу на те, що Святійшого Отця зацікавили найбільше три вістки з Львівської Архиєпархії, що про них Понтифіку доповів владика Діонізій Няраді: - про З’їзд «Українська молодь Христові» у Львові від 6 травня 1933 р.; - про Львівську Богословську Академію; - про видання спільного Катехизму. Наприкінці згадує про те, що Папа уділив окреме благословення для митрополита Андрея. Лист № 76 Місце і дата: Крижевці, 17 червня 1933 р. Тема: Повідомлення про пересилку у додатку до листа фотографій єпископів Крижевецької єпархії. Повідомлення про неможливість приїхати до Карлсбаду через фінансові труднощі. Прохання підготувати проект Катехизму. Лист № 77 Місце і дата: Крижевці, 16 вересня 1933 р. Тема: Справа служіння Сестер Служебниць у Крижевецькій єпархії. Владика Діонізій Няраді обширно описує проблему, яка склалася у відношенні поміж ним і Сестрами та просить Митрополита допомогти її вирішити. Мова йде про брак збалансованого діалогу, особливо щодо кадрових питань, між єпископом і Сестрами у катехитичному служінні. На думку ієрарха брак одно згідності у цьому питання, зважаючи не непросту політичну ситуацію, може призвести до небажаних і плачевних наслідків. У листі єпископ Крижевецький просить про Апостольського візитатора у цій справі, який би розв’язав проблему згідно приписів права та добра душ людських. Лист № 78 Місце і дата: Крижевці, 12 жовтня 1933 р. Тема: Повідомлення про кандидата до Студитів з Герцеговини, якого висилає до Унева. Лист № 79 Місце і дата: Крижевці, 7 грудня 1933 р. Тема: Привітання з іменинами. Повідомлення про поганий стан справ що праці над спільним Катехизмом та про успіх катехитичних проповідей. 1934 рік Лист № 80 Місце і дата: Крижевці, 11 квітня 1934 р. Тема: Повідомлення про свій приїзд до Львова 18 квітня 1934 р., щоби особисто обговорити важливі питання церковного життя, зокрема і справу спільного Катехизму. Лист № 81 Місце і дата: Крижевці, 27 травня 1934 р. Тема: Повідомлення про листа, що його пересилає в додатку. Більших деталей щодо його автора і змісту не подає. Повідомлення про пересилку через Нунціатуру у Варшаві 5000 $ для о. Ігумена Климентія Шептицького. Лист № 82 Місце і дата: Крижевці, 12 липня 1934 р. Тема: Справа о. Думки. Повідомлення про скрутне фінансове становище, через яке не зможе приїхати на відпочинок. Лист № 83: Місце і дата: Рим, 27 жовтня 1934 р. Тема: Справа о. Думки. Подяка за побажання. Короткі роздуми про тяжкі часи. Справа нового Катехизму з висловленням радості і надії з його появою. Справа легальної діяльності священиків у Боснії. Інформує Митрополита, що держава вимагає для легального душпастирювання наявності громадянства. Інформує про те, що матиме зустріч з Папою і проситиме про особливе благословення. Наприкінці вітання з підписом від о. Іллі Ванчика, пароха в Миклушевцах в Югославії. Лист № 84 Місце і дата: Крижевці, 5 грудня 1934 р. Тема: Привітання з іменинами. Прохання до Митрополита жертвувати свої терпіння в наміренні Крижевецької єпархії, оскільки настали тяжкі часи для неї. Лист № 85 Місце і дата: Крижевці, 5 грудня 1934 р. Тема: Справа відходу від віри і Церкви бувшого богослова Виславського, який каже, що зробив це під впливом о. Гавриїла Костельника. Владика Діонізій Няраді просить митрополита Андрея про пораду, як повинен діяти дальше. Висловлює прохання про розпорядження для Сестер Василіянок, щоби молилися за витривання у вірі людей, бо «буря велика». 1935 рік Лист № 86 Місце і дата: Крижевці, 20 квітня 1935 р. Тема: Привітання з Великоднем. Лист № 87 Місце і дата: Крижевці, 18 червня 1935 р. Тема: Прохання прийняти на відпочинок. Владика Діонізій Няраді просить за себе і за о. Якима Сегедия. Лист № 88 Місце і дата: Крижевці, 31 червня 1935 р. Тема: Справа о. Франя Латковича, який став Вікарієм Бачки і Славонії. Владика Діонізій Няраді оправдовує його перед закидами, які надійшли на цього священника до канцелярії митрополита Андрея Шептицького. Принагідно він також наводить приклад о. Григорія Біляка, в адресу якого також линуть звинувачення, а він є, за словами владики, «Українец, але і католик, котрий і здоровля і жінку стратив у праці за цей нарід». Адресат звертає також увагу Митрополита на проблему зі священниками українцями, які не хотіли приймати громадянства, а тепер держава заборонила їм офіційно катехизувати. Лист № 89 Місце і дата: Пряшів, 4 липня 1935 р. Тема: Повідомлення про те, що віддавна збирається відвідати митрополита Андрея у Львові, але різні справи стають не перешкоді. Про деякі з них згадує. Представлення стану боротьби зі схизмою. Духовно і по-братськи звертає увагу Митрополита на те, що не слід жалітися на тяжкі час, оскільки вони такими були завжди. Справа невідповідної риторики владики Григорія Хомишина у його висловах і публікаціях проти церковного журналу «Нива». Справа реформи структур Сестер Василіянок і Сестер Студиток. Лист № 90 Місце і дата: Крижевці, 12 листопада 1935 р. Тема: Прохання переслати копію Канонів 1154-1558 Канонічного Права. Цікавиться думкою Митрополита щодо практики посту та щодо святкування празника Всіх Святих. Лист № 91 Місце і дата: Загреб, 12 грудня 1935 р. Тема: Привітання з іменинами від владики Діонізія Няраді та від священників Якима Сегеди, Івана Вішошевіча та Венедикта Сабова, ЧСВВ. Лист № 92 Місце і дата: Крижевці, 18 грудня 1935 р. Тема: Прохання до Митрополита не приймати запиту від о. Євстахія Легенького як також від інших священників з Львівської Архиєпархії про повернення з Боснії додому. Головна причина – брак священників для душпастирської праці. Рекомендує спонукати священників з України брати югославське громадянство, щоб могти офіційно катехизувати в школах. 1936 рік Лист № 93 Місце і дата: Крижевці, 27 січня 1936 р. Тема: Привітання з нагоди 35-ліття митрополита Андрея на Львівському Митрополичому Престолі. Лист № 94 Місце і дата: Крижевці, 4 лютого 1936 р. Тема: Інформує митрополита Андрея щодо актуального стану політичних відносин між Італією і Францією та висловлює надію провести з ним літній відпочинок у Підлютім. Справа Павла, прізвища та більш конкретних даних якого не наводить. Владика Діонізій стверджує, що не бере на себе відповідальності за його дії. Повідомляє, що писав до Ректора Малої Духовної Семінарії у Римі, щоби той не допускав його до дітей. Лист № 95 Місце і дата: Крижевці, 20 лютого 1936 р. Тема: Справа переходу на латинський обряд апробований Конгрегацією у справах Східних Церков. Адресат запитує Митрополита про існування подібних випадків у Львівській Архиєпархії та просить про копію документів. Водночас стверджує, що має намір звернутися з відповідним листом до Конгрегації з заувагами, які просить відкоригувати. Лист № 96 Місце і дата: Загреб, 18 квітня 1936 р. Тема: Привітання з Великоднем. Прохання до Митрополита не приймати запит на повернення до Львівської Архиєпархії о. Михайла Костюка та о. Сигизмунда Слижа з огляду на брак священників у Боснії, але відкласти це питання хоча б на рік. Повідомлення про намір поїхати до Риму. При цьому запитує про справи, які треба полагодити як також про те, чи міг би з ним разом поїхати о. Ігумен Климентій Шептицький. Питання про час та тематику наступної Конференції греко-католицьких єпископів. Лист № 97 Місце і дата: Крижевці, 22 травня 1936 р. Тема: Повідомлення про повернення з Риму. Справа переходу с. Василії, ЧСВВ до контемплятивного монастиря. Лист № 98 Місце і дата: Крижевці, 22 травня 1936 р. Тема: Короткий звіт про виставку у Римі. Шкодує, що справи Українців греко-католиків було поручено представляти о. Кирилу Королевському, який, за словами владики Діонізія Няраді «через свої окуляри дивиться на українські справи» . Порушує питання про Німця з Берліну, якого зустрів в дорозі і який мав візитівку митрополита Андрея. Висловлює підозріння, що це може бути агент більшовиків. Інформує Митрополита про слабкий став здоров’я Папи, як також про те, що кардиналом префектом Конгрегації у справах Східних Церков повинен стати якийсь француз. Очевидно, що мова йде про кардинала Євгена Тіссерана. Лист № 99 Місце і дата: Руський Керестур, 14 липня 1936 р. Тема: Прохання прийняти на відпочинок до Підлютого. Нижче слідує власноручне поздоровлення від пароха Руського Керестура зі словами «болящий поздоровляє болящого» . Лист № 100 Місце і дата: Барі, 19 вересня 1936 р. Тема: Привітання з Барі з гробу св. Миколая Мирликійського. Слідує також підпис відомого римського каноніста, монаха бенедиктинця, отця Placido De Meester, OSB Лист № 101 Місце і дата: [без вказування місця написання] , 23 липня 1936 р. Тема: Повідомлення про прибуття до Львова 21 жовтня. Лист № 101 Місце і дата: Крижевці, 10 грудня 1936 р. Тема: Привітання з іменинами. Лист № 101 Місце і дата: Крижевці, 26 грудня 1936 р. Тема: Справа о. Сизизмунда Слижа. Владика Діонізій Няраді повідомляє про те, що на даний час не може задовільнити його прохання про повернення до Галичини. Звертає увагу на те, що якщо згідно прийнятого державного закону усі священники, які не мають громадянства, повинні покинути країну, то без душпастирів залишуться такі села як Козарац, Лишня, Стара Дубрава, Камениця, Сердовичі, Деревента. При цьому єпископ Крижевецький подає імена та прізвища священників, які там душпастирюють та їхній актуальний стан іїхньої легалізації. Лист № 104 Місце і дата: Крижевці, 26 грудня 1936 р. Тема: Привітання з нагоди свят Різдва Христового, які наближаються та Нового Року. Висловлює принагідно жаль, що не знав раніше про ювілей митрополита Велямина Рутського, на який був готовий приїхати. 1937 рік Лист № 105 Місце і дата: Крижевці, 24 квітня 1937 р. Тема: Привітання з Великоднем. Рекомендує Митрополиту задовільнити прохання о. Сигизмунда Слижа про повернення до Галичини. Лист № 106 Місце і дата: Познань, 28 червня 1937 р. Тема: Повідомлення про приїзд до Львова разом з одним румунським священником, даних якого не подає. Просить їх прийняти. Лист № 107 Місце і дата: Крижевці, 7 грудня 1937 р. Тема: Привітання з іменинами. Лист № 108 Місце і дата: Крижевці, 7 грудня 1937 р. Тема: Повідомлення про замовлення літургійного вина фірмою «Виноград». Просить Митрополита про письмове запевнення платоспроможності цієї фірми, оскільки цього вимагає єпархія, у якої згадана фірма зробила замовлення. Лист № 109 Місце і дата: Крижевці, 29 грудня 1937 р. Тема: Привітання з Різдвяними Святами та Новим Роком. Повідомлення про своє перебування у Римі та про новини, які вдалося почути, а саме: - владику Василя Такача планується перенести з Америки до Підкарпаття або до Угорщини; - на владику Мукачівського Олександра Стойку вислано до Риму скаргу; - на даний час вирішується питання про Марморощину. З листа стає зрозумілим, що у Римі запитували владику Діонізія Няраді про його думку. Стверджує, що на Марморощину пропонував каноніка о. Олександра Хіру. Коли б все ж таки дійшло до зміщення з уряду владики Олександра Стойки, пропонує створити митрополію. Кандидатом на митрополита зі столицею в Ужгороді бачить о. Августина Волошина. У листі міститься також порада митрополиту Андрею подумати собі про наступника на Львівському Митрополичому Престолі, оскільки Польська Амбасада при Апостольському Престолі вже шукає сама відповідного кандидата, який би був лояльним польській політиці у Галичині. Повідомлення про пересилку в додатку листа о. Іпатія Майка, ЧСВВ з Аргентини. 1938 рік Лист № 110 Місце і дата: Крижевці, 4 січня 1938 р. Тема: Порушує питання якогось ближче незнаного «пана під титулом», побоюючись, мабуть, що лист може бути прочитаний кимось зі сторонніх. Повторний запит щодо фірми «Виноград» , яка замовила літургійне вино у Дяковського єпископа. Справа новий місій Сестер Василіянок у Аргентині і Сестер святого Вінкентія у Загребі. Привітання з Різдвом Христовом та Новим 1938 роком. Лист № 111 Місце і дата: Крижевці, 13 березня 1938 р. Тема: Привітання з побажаннями витримати у доброму до кінця у нелегких часах. Звертає увагу на потребу більш розлогої інформації щодо Флорентійського Собору у Календарі за 1939 рік. Прохання про фотографії кардинала Ісидора митрополита Київського. Прохання про скликання Конференції греко-католицьких єпископів на осінь, щоби отримати від кардинала Євгена Тіссерана підтримку та інструкції, як діяти у тяжких часах. Лист № 112 Місце і дата: Загреб, 20 квітня 1938 р. Тема: Привітання з Великоднем. Подяка за надіслані фотографії. Лист № 113 Місце і дата: Дрогобич, 13 липня 1938 р. Тема: Повідомлення про перебування у Станіславові і розмову з владикою Григорієм Хомишиним. Описує, що у тракті розмови звернув увагу на потребу скликання Конференції єпископів, оскільки митрополит Львівський через стан здоров’я не може прибути. У відповідь Станіславівський єпископ сказав, що має право тільки головувати на Конференції за відсутності Митрополита, але не має права скликати її. Також висловив свої співчуття перед владикою Діонізію Няраді митрополиту Андрею через неприємності зі здоров’ям, які той має. Повідомлення про те, що був також в інших місцях, де все пішло добре. Отож, вирушає на Підкарпаття, а звідтам додому. Лист № 114 Місце і дата: Чернеча Гора [Мукачево], 18 липня 1938 р. Тема: Повідомлення про приїзд до Львова 30 липня разом зі своїм секретарем. Лист № 115 Місце і дата: Рим, 6 листопада 1938 р. Тема: Привітання з Риму з гробу св. Апостола Петра. Видніються також підписи о. Йосафата Лабая, ЧСВВ та о. Тита Галущинського, ЧСВВ. Лист № 116 Місце і дата: Крижевці, 21 вересня 1938 р. Тема: Справа літургійного вина. Звертає увагу митрополиту Андрею на те, що по багатьох греко-католицьких парафіях в Галичині священники вживають до Літургії будь-яке вино, аби тільки на пляшці був напис «службове» . Натомість, досить часто таке вино є нічим іншим як фальсифікатом. Пропонує централізовано закупити вино у гарантованих виробників і зберігати його у відповідній пивниці. І тільки з тієї пивниці священники Львівської Архиєпархії повинні купувати вино. Зауважує при цьому, що у даному питанні мова йде не про гроші, але про важність Божественної Літургії. Лист № 117 Місце і дата: Рим, 19 листопада 1938 р. Тема: Привітання з Риму з гробу свв. Апостолів Петра і Петра. Повідомлення про те, що отримав нові обов’язки – Апостольського Адміністратора Підкарпатської України, тобто тієї частини Мукачівської єпархії, яка знайшлася на території новоутвореної автономії. Внизу листа, який був надісланий у формі поштової картки митрополит Андрей власноручно написав таке: « Дістав сю історичну картку 24/XI [19]38. Відписав 25/XI [19]38 † Андрей ». Лист № 118 Місце і дата: Хуст, 2 грудня 1938 р. Тема: Привітання з іменинами. Внизу листа знаходиться значок «⁒ Verbalis» Лист № 119 Місце і дата: Хуст, 2 грудня 1938 р. Тема: Прохання переслати катехитичні підручники для успішної місії в Карпатській Україні. Прохання, щоби якийсь банк з Галичини чи книгарня заклала у одному з банків на Підкарпатті власний рахунок для легшого фінансового розрахунку за книги. Лист № 120 Місце і дата: [без зазначення місця і дати] Тема: Привітання з Різдвом Христовим та Новим Роком. Питання майбутньої Конференції греко-католицьких єпископів. Заявляє про готовність приїхати будь-де, тільки щоби вона відбулася. Серед пропонованих місць згадує Львів, Станіславів і Перемишль. Закінчення Передаючи в руки дослідників, а також зацікавлених осіб, першу частину листування єпископа Крижевецького Діонізія Няраді з митрополитом Андреєм Шептицьким маю велику надію, що воно допоможе усі глибше усвідомити епоху, ситуацію у передвоєнній Греко-Католицькій Церкві, а також характер відносин поміж обома ієрархами. На підставі представленого листування виразно видно, що єпископ Діонізій входив до кола найбільш довірених осіб митрополита Андрея. А з цього виникало б, що відкриваючи його постать, відкриваємо водночас велич задумів та пізнаємо плани Мойсея Українського народу. Висловлюю вдячність директору та науковим співробітникам Центрального державного історичного архіву України у Львові за допомогу у реалізації даного дослідження!

1913-1914 РОКИ Лист № 1 † Ваше Високопреосвященство ! Ради слави Божой прошу, єсли можливо що зробити черезъ апостолского Нунція и застерегти щоби Еперьешcкимъ [ Пряшівським – ред.] епископом не зостав др. Новакъ [ Стефан (Štefan Novák), єпископ Пряшівській (1913-1918 ) – ред.], котрий має ту въ Загребі процесъ propter adulterium . Я то дознавъ зъ певного жерела. Др. Новакъ є вже именованый епископомъ, але Богъ допоможе зробити, щоби не зоставъ консекрованимъ. Він тепер перебуває від довшого часу ради того процеса у Абаціи. Зъ того можна бачити и певни конклюзіи робити, що таких річей буде и больше. Най Нунцій о том запитає архієпископа Dra Antonija Bauera [ архиєпископ Загребський, (1856-1937) – ред.] – Загреб. Слуга в Христі О. Діонисій ЦДІАУЛ, фонд № 358, опис 1, справа 161, аркуш 175. 1917 РІК Лист № 2 Ваше Високопреосвященство! Сердечно дякую за писмо и за посланье М[атері]. Анны. Маю повну надію, же з того буде всьо добре на обім сторонама. Усміляюся запросити Ваше Високопреосвященство, щоби у имени моєм мали доброту запитати Ексц[еленцію]. Нунція, чи вже виданий breve за єпископа Юлія ( Дрогобецького , 1891-1917 – єпископ Крижевецький, з 1917 р. – єпископ емерит – ред. ). То би було задля многих річей для мене потребно знати. Чи би я мог теж читати о річах, о котрих тепер розмова на єписк[опських]. засіданіях. Єсли да, смиренно прошу то прислати до мене. Найсердечнійше в Господі поздоровляю и всего добра желаю, Križevci, 14/XI. [19]17. Найм[енший]. в Христі О. Діонісій, ап[остольський]. адм[іністратор]. ЦДІАУЛ, фонд № 358, опис 1, справа 161, аркуш 2. Лист № 3 † В день Ангела Вашого Високопреосвященста засилаю разом з Капитулою и з тутейшими священиками найсердечнійши добри желаня просячи по отвітованю св. апостола Андрея всего добра за Вашу особу, як також и за благослов Божій у всіх працях, котри Ваше Високопреосвященство має по волі Божой дальше виповнювати и виповнити. На многая и благая літа! Усміляюся придодати и то, що мав телеграфично послати від тутейших Сестер Василіянок. Крижевци, 12/XII.1917 Слуга в Христі О. Діонісій Наряди, ап[остольський]. администр[атор]. ЦДІАУЛ, фонд № 358, опис 1, справа 161, аркуш 3. 1918 РІК Лист № 4 Ваше Високопреосвященство! Гадаю, жеби було добре спільно з однимъ писмомъ одъ всіхъ грекокатол[ицьких]. Ординаріатовъ Австроугорщини подяковати Святійшому Отцу, Папі Венедикту , за основанье новой Конгрегаціи и нового института для Орієнтальнихъ. Прошу зробити иниціативу и потомъ послати всімъ угорскимъ греко-катол[ицьким]. Єпископамъ на подписъ. Може дасть Богъ, що той институтъ звяже моцнійше принаймні будучихъ грекокатоликовъ. Усміляюся дальше запитати, яка практика буде у Галицкои провинціи щодо нового Кодексу ? Конечно бы було, щобы у томъ була однообразностъ. Прошу у томъ пробовати разом поступити зъ грекокатолицкими єпископапи Угорщини. Найсердечнійше в Господі поздоровляю. Крижевци, 30/I.1918 Слуга в Христі О. Діонісій Наряди, апост[ольський]. администр[атор]. ЦДІАУЛ, фонд № 358, опис 1, справа 161, аркуш 4. Лист № 5 † Ваше Високопреосвященство! Охотно приставаю, щоби с. Августина достала професію у Словити як наша сестра. Чи В[аше]. Високопреосвященство отримали моє писмо у котрим я просив, щоби спільно подяковав грекокатол[ицький]. епископат австроугорскій Святійшому Отцу за Congregati-у і Collegium! Яка у Вас буде практика щодо уживаня нового Кодексу ? Як стоят справи Уніи в Росіи, як на України ? Чи буде можливо щос там запомочи и на якій способ ? У нас ще всьо при старом. Бог добрий знає як и коли то буде скончено. Найсердечнійше в Господі поздоровляю и всего добра для особи и для Церкви Вашой жадаю. Крижевци, 1/IІІ.[19]18 Найм[енший]. в Христі О. Діонісій Наряди ЦДІАУЛ, фонд № 358, опис 1, справа 161, аркуш 6. Лист № 6 † Ваше Високопреосвященство! На 3/IV. i 4/IV. був зїзд апостоляту Горватско-Словенского в Любляні під проводом епископа Jegliča (Антон Бонавентура, єпископ Любляни (1850-1937 рр.) – ред.) , на котрім було обговорено, що би мали и могли зробити полудневні Славяни за міссію межи схизматиками у Росіи и на Балкану. Спомежи других річей заключено, що би підписаний з д-ром Гривцем (Франц Ґрівец, богослов (1878-1963 рр.) – ред.) , професором з Любляни […], около 15/VI поїхав до Львова и з Вашим Високопреосвященством ще подробнійше о той ідеи поговорили, як би було найпрактичнійше можливо на той започати робити. Чи буде Ваше Високопреосвященство у том часї дома ? Межи Словінцями та квестія дуже горяча и з них готови многи священики приняти восточни обряд и бути місіонарами в Росіи, на Україні, або на Балкану. Всї хотят що би лиш у восточнім обрядї виховувалися будучи місіонари. Єсли позволит Господь Бог, то больше усмено. Гадаю, же би було добре закликати и Станиславского и Перемишлского епископа на то. Єсли не, то ми відвідаєм їх у их домах. Найсердечнійше поздоровляю и всего добра від Господа прошу и желаю. Крижевци, 24/ІV.1918 Найм[енший]. в Христі О. Діонісій ЦДІАУЛ, фонд № 358, опис 1, справа 161, аркуш 7. Лист № 7 † Ваше Високопреосвященство! Перед майже двома місяцями писав єм до Вашого Високопреосвященства и питав єм, чи би ми могли до Вас приїхати около 15/VI-20/VI, що би поговорити о плану за місіонарску працю на Балкану и в Росіи на на України. Мав би приїхати з підписаним др. Гривец (Франц Ґрівец, богослов (1878-1963 рр.) – ред.) , професор з Любляни. Не маючи відповіди усміляюся ще раз запросити. Єсли не можливо в VI. місяци, то може бути або VII. або у VIII. Ми би хотіли говорити також з другими епископами. Найсердечнійше в Господі поздоровляю. Крижевци, 23/V.1918 Найм[енший]. в Христі О. Д.Наряди ЦДІАУЛ, фонд № 358, опис 1, справа 161, аркуш 9. Лист № 8 Ваше Високопреосвященство! 1.) Теорестка (теоретична – ред.) квестія місійнои працьи дуже гарно окончена дня 10/9 в Загребї, але тепер приходит головна часть, а то є практична. Ми тепер мали видати покликанье до священства що би зголошувало ся до тои працьи. Чекаємо на виданье обіцянои брошурки Вашого Преосвященства, котра би мала бути зараз переложена на горватску и словіньску мову. З того слїдує же то не буде можливо вже того року післати одного або другого священика до Вас. Просимо одже як найскорше обїцяно видати. 2.) Посилаю просьбу богослова Черняка (Михайло [?] – ред.) и перепоручаю. О[тець]. Базюк (Олексій Базюк (1873-1952 рр.), Апостольський Адміністратор для греко-католиків у Боснії (1914-1925 рр.) – ред.) єго приняв до Босни и гадаю, же би було добре що би був як найскорше ординований. Я примаю на себе ординацію, але єсли Ваше Високопреосвященство думают, же би було лїпше, що би він був у Вас ординований, най так буде. 3.) О[тець]. Андрей Сегеди (1862-1920 рр. – ред.) віїджає до Босни – так обїцяв – в недїлю 14/9. Як я йому дав позволенье на то, то тепер не може позберати ся. Прошу з Вашои сторони написати за него до о. Базюка , що би уважав на него и на монастир. 4.) Запросив єм о. ректора Преосв[ященного]. [Йосифа] Боцяна (1879-1926 рр., єпископ Луцький і Острозький (1914-1926 рр.), єпископ-помічник Львівський (1924-1926 рр.) – ред.) , що би на той рік приняв до семинара на ІІІ рік Ерделі Янка [?] и Дуду Николу [?] . Чи би то було можливе ? Найсердечнійше в Господї поздоровляю. Найм[енший]. в Христі О.Діонисій Крижевцї, 13/IX.1918 ЦДІАУЛ, фонд № 358, опис 1, справа 161, аркуш 12. Лист № 9 † Ваше Високопреосвященство! В день св. Ангела в імени своєм і всїх знакомих складаю Вашому Високопреосвященству найщирїйши желаня за особу Вашого Високопреосв[ященства]. як також и за вірних! На многая! Єсли можливо що зробити в тім напрямі, то прошу не забувати на наших в Угорщині. Може бути тепер буде можливо щось зробити: Реформу Чина перевести через Василіян з Галичини, близші зносини заложити розширювати видавництва Васил[іянські], дїти брати до школи. В Унгварї основана Народна Рада. Позволено учити на материньском язицї, рух зачинає у добрім напрямї і т.д. … Найсердечнійше в Христі поздоровляю. Слуга в Христї О.Діонисій 2/XII.1918 ЦДІАУЛ, фонд № 358, опис 1, справа 161, аркуш 13. 1919 РІК Лист № 10 Ваше Високопреосвященство! Надаєся мені оказія через с[миренну]. м[атір]. Антонію поздоровити Ваше Високопреосвященство, а у Вашій особи и цілий україньский бідний народ. Най Господь ускорит часи мира і прійме дотеперішни терпіня як задосить діланье за гріхи народа! У нас, Богу дяковати, ліпше як у Вас, але ще не знати, чи не стоимо и ми перед страшним културкамфом, а священство виглядає неприготованне. Большость очекує од новои держави за много, особливо за нас. Церковни имінія відберают за народ, але de facto є то, що було у Франціи. Латинске священство напирає ся знищити celibat . Борба пред дверми, а сами люди вяжут собі руки. Дуже тішив єм ся гадкою, же грекокат[олицькі]. Русини Угорщини підпадут під Україну, як вже вони бажали собі. Чи бисте не могли и у таких обставинах там щось зробити ? Як думаєте дальше з провадженьем семинари ? Чи даст ся тепер у Вас щось зробити ? Чи не будете мусіли приватно виховувати ? Як монастири ? Як сестри ? Я не міг дотепер ще створити новіціяту, бо не було досить фонду и задля того, що я ще невименований єпископом Крижевицким. Збераю на фонди але то ще поволи. Чи Ексцеленція не думают до Риму скоро поїхати ? Єсли да, то би и я хотів товаришити. Як стоїт справа о. епископа Холмского ? Перепрашаю, що тілько випитую. Що до наших сестер то справа так стоїть: М[ати]. Анна дуже добре провадит. М[ати]. Антонія , котра приносить писмо, я так гадаю, жеби для ней було дуже добре, що би то позволенье від Ексцелленціи ити до родичів на час іхъ потреби вихоснувала и або-або. Для неи житье монаше нерозумліве. Вона всьо бере на свой способ и хоче більше quietare quam orare et laborare ( спокою ніж молитви і праці – ред.). Сестра Марійка провадит зі собою велику борбу. Вона сама каже же у неи двояки натура – розуму и чувства. Перша хоче Богу служити як монахиня, але друга кождий час робит страшений бунт и много прикрости настоятельцї и другим сестрам. Менї вона мила задля великои борби, котру провадит зі собою. Єсли раз дійде до того, же розум запанує над чувствами, буде красною сестрою. Працьовита є и за всьо здібна. Як раз буде гимназія и монастир для сестер у Кієви добре упорядкований, маю надію, же би то було красне поле для с. Марійки . Єсли Господь допоможе перевести або до Львова, щоби зробила професію. У нас ще того не може, бо не фундований монастир. Решта сестер добре ся мают з кождой сторони. Найсердечнійше в Господі поздоровляю Ваше Високопреосвященство, о[тця]. Климента (Шептицького, Ігумена Студитів – (1869-1951 рр.) – ред.) , Преосв[ященного]. о[тця]. Іосифа ( Боцяна – ред. ) и всїх знакомих. Прошу чим скорше до мене и разом підемо до Риму. Як мій Варта ? Як институт ? Крижевцї, 23/9 [19]19 Найменьший в Христі О. Діонисій, aп[остольський]. админ[истратор]. ЦДІАУЛ, фонд № 358, опис 1, справа 161, аркуші 15-16. 1920 РІК Лист № 11 Ваше Високопреосвященство! Скілько менї познано по интервенціи В[ашого]. Високопреосвященства Congr[egatio]. de Prop[aganda]. Fide дала власть всїм священикам удїльованя апост[ольскаго]. благословеньства з повним відпустом на часу смерти и прописала за то формулу другу а не ту, котра находится у наших Требниках. Тепер мене питают наши священики, чи би не могли давати то благословеньство на підстави Codexa cann. 468 § 2 по молитві, яка находится у Требнику и котра им видає ся много ліпшою и практичнійшою вже задля того, же є в Требнику. Єсли відповідь буде negative , чи би не було добре, як би В[аше]. Високопреосвященство запросило ту власть для всїх тих, котри мают виданя церковних книг зі Львова. Я о то смиренно прошу. Дальше прошу, чи Ваша Провінція вже дістала відповідь з Риму на питання що до обов`язку Codexa за Вас ? Єсли affirmative , то прошу у перепису до мене прислати. М[ати]. Настоятелька Анна троха капризна. Вона просить В[аше]. Високопреосвященство щобисте прислали похоронний обряд для монахинь, що би у случаю смерти могли мати и то по монашому. Єсли одже той обряд видрукуваний, то прошу прислати. Инакше у нас, як и по других краях надходят часи терпіня и того сього як В[аше]. Високоп[реосвященство] були написали у посланню до богословів. Дуже прошу за себе и своих о мементо що би миг виповнити волю Божу. Я зі своєи сторони не забуваю на Вас и препоручаю каждого дня тї терпіня, котри зносит Галичина, за добро Св. Церкви. На 12/2 помер о. Андрей Сегеди у Далмаціи. Ще не знаю від чого и якою смертію. Найсердечнїйше у Господу поздоровляю В[аше]. Високопр[еосвященство]. и бр[ата]. Климента (Шептицького – ред.). Križevci-Jugoslavija 19/2. 1920. Найм[енший]. в Христі О. Діонисій Няради. ЦДІАУЛ, фонд № 358, опис 1, справа 161, аркуш 18. Лист № 12 † Ваше Високопреосвященство ! Єсли не будете могли того року отримувати богословного семинара, може бути би було поможемо на той спосіб, що бисте прислали принаймій своих богословів 4 року до римо-католицкого семинаря в Загребі і Дякова, де би их приняли за найнисше вінагородженє. Єсли бисте мали професорів, я би их охотно приняв до себе, до резиденціи, и скілько би коштувало для мене, тілько най би заплатили. Прошу відповідь як найскорше. Чи одно чи друге, єсли тим буде св. річи положено, я буду дуже з тим потїшений. Маю наміреніє отворити новиціят для сестер і то на фільварку у Шиду. Правда же инвентара там нема, але Господь вже остараєся. Одного лишень боюся: дух времени противний житю монашому буде много труду робив. У случаю, єсли би мусіли втїкати, то маю певність, же знайдеся і для них кутик земли. Чи не пришло з Риму рішень деяке за Codex ? Яки нови постановленя маєте за сестри Василіянки ? Много ласки від Господа жадаю в тіх терпінях. Крижевці в день св. Панкратія [22 лютого – ред.] 1920. Найм[енший]. слуга в Хрістї О. Д. Няради , ап[остольський] админ[истратор]. ЦДІАУЛ, фонд № 358, опис 1, справа 161, аркуш 174. Лист № 13 Ваше Високопреосвященство! Прошу слідуючу річ в Господі роздумати и єсли будете той гадки, що и я, помочи виповнити. У нас через аграрну реформу заберают маєтки и будови. Наша епархія має головний свой маєток у Славоніи у Шиду и то всьо вже розпарцелованне задля того, бо є наше. Там суть будинки и резиденція епископска – гарна на поверх будова, але запущена. Тепер єст наміреніє и то забрати. То всьо було до тепер у посесіи и я не мог ничего зробити. Моє бажанье було там зробити монастир для мущин або для сестер. Моя є гадка слідуюча: Най би отци Редемптористи зараз приїхали и забрали той будинок як свій монастир ту отворили новиціят за наш край и за Подкарпатску Русь. Зпочатку як би пріїхало священників и 1 монах, було би досить, бо мусит бим цілий инвентар приготовити. До того по доперішнїх законах було потребне позволене управительства за запровадженє нового чина. Маю надію, же нині ще дало би ся то позволенье дістати, особливо як би принаймні у початку був настоятель розумний чоловік. Прошу одже ту справу обговорити з отцями але зараз, и вони най зробят оден великий мах апостолскои праці и зараз одного пошлют, з котрим би дальше пробовали робити, щоби дістати чин до нас, щоби при помочи епархіи, щоби спасти резиденцію. Що до отримання монастиря, я би старав ся щос зробити з тим настоятелем. Periculum in mora (небезпека зволікання – ред.) Господь може бути через то кличе их до нас. Найсердечнійше в Господі поздоровляю и горячо прошу о молитву. Крижевцї в день св. Льва П[апи].Р[имського]. (3 березня – ред.) 1920 Найм[енший]. в Хрістї О. Діонисій ЦДІАУЛ, фонд № 358, опис 1, справа 161, аркуш 20. Лист № 14 Broj 97. Pr. 1920 Ваше Високопреосвященство! Що би упорядковати питанье дотаціи священических вдов и сирот, хотів бим переглянути Статута Вашои Метрополіи и чути декотри уваги практични од Вас. Усміляю ся просити Статута як також и уваги. Križevci-Jugoslavija 4/VI 1920. О. Д. Няради, епископ администр[атор]. Високопреосвященний о. др. Андрей Шептицкий, Метрополит етц. Львов ЦДІАУЛ, фонд № 358, опис 1, справа 161, аркуш 19. 1923 РІК Лист № 15 Ваше Високопреосвященство! В середу о 6. [год.] вечор пріїхав єм до Оломуца. Нинї рано погіршилося Ексц[еленціи]. Стоянови (Antonin Cyril Stojan (1851-1923 рр.), єпископ Оломуцький – ред.) – новий атак крови до мозгу. Здає ся, що не буду міг з ним бачити ся. Тепер о 7. [год.] має бути konsilij (лікарська нарада – ред.) Ту вже давнїйше очековали Ексцелленцію. Єсли можно, прошу пріїхати єсли вже не буде за пізно. Найсердечніше поздоровляю. Оломуц 25/VII 1923 † О. Діонисій eп[ис]к[о]п. ЦДІАУЛ, фонд № 358, опис 1, справа 161, аркуш 21. Лист № 16 Ч. 332. Пр. 1423 † Ваше Високопреосвященство. На жаль я не можу пріїхати на Капитулу СС. Василіянок. Прошу най мене заступає Преосв[ященний]. еп[ис]к[о]п . [ Йосиф – ред .] Боціан , а єсли він не буде міг, то усмілюся попросити Екцеленцію Митрополита, або О[тця]. Климента [ Шептицького – ред.]. О[тець]. Jean (Йосафат Жан (1885-1972 рр.) – ред.) дуже би много добра міг зробити ту у нас. Прошу его ту лишити. Я написав о тім і до Риму. Перед Різдвом вертаю до Пряшева. Всего добра най Господь уділить В[ашому]. Високопреосвященству; най поблагословить роботу на Капитулї! Сердечно в Господї поздоровляю! Križevci, в Праздник Пренеп[орочного]. Зачатія [22 грудня] 1923 Найменший в Господі † О. Діонисій eп[ис]к[о]п. ЦДІАУЛ, фонд № 358, опис 1, справа 161, аркуш 22. 1924 РІК Лист № 17 † Ваше Високопреосвященство ! На листъ через СС. Василіянки отримали найсердечнїйше дякую і зараз відписую: 1) Моє жаданє що до СС. Василіянок єсть таке: най зостанут два хори, але любов най буде межи всіма сестрами однакова. Одна і друга сторонна винна; одна і друга мусить свои хиби поправити і в дусї св. Василія там робити, куда ю Господь поставить через настоятелів. 2) Що до сестер, котри віддїлилися від затверджених Правил через єпископат, єсли не приступлять в опредїленому терминї нараз, най будут як окрема конгрегація проваджена на спосіб ОО. Василіян. Одни і други правила мают бути з Рима затверджени і детально вироблени в найкоротшім часї. Так само мают бути и Американски сестри обовязани правилами одних або других сестер. Инакше загине Чин. Що до пракси як би перевести провадженє особливо новиціяту там де нема доброго священика і доброи старшои настоятельци, того не знаю сказати. Та обставина вже від давна у мене промовляла, чтоби думати на деякій центральний новиціят для таких монастирей, бо інакше назберают велике число сестер а без науки в духовнім життю і буде з того не добро але зло і для тих душ і для вірних. Вже тепер нема мира і задовольства по монастирях найбільше задля того. Тілько о сей справі. Дізнав єм від Єзуітів Горватских і ческих, же вони мают отворити оден дім в Польщи восточного обряду. Ректор сего дому мав би бути француз Bourgeois S.J. (Bourgeois Charles (Василь Буржуа) (1887-1963 рр.) – ред.) , а перши члени конвертити Россіяне. Виключени би мали бути Поляки. О[тець]. Bourgeois був ту на Подк[арпатской]. Руси, ходи на около і де лишень був, не робив вражиня серйозного. Восточного обряду не пізнає. Дуже мало інтересовав ся о то. На жаль я лишень оден день був з ним, бо відходив єм до Югославіи. Ту лишив єм єго і дав єм розказ, щоби спи ритуал єго поучовав в обряді. Але не мило. Він роби враженнє на всіх як оден шпіон а не Єзуіт. Тепер він перебуває в Римі. Моє скромне мнінїє: щоби у Вас виработали оден меморандум на Св. Отца в тім напрямі, най направить міссію і нам, а римокатол[ицькі]. чини най то роблят через нас і с нашою помочію. Сей меморандум підпишут всі наши епископи, маю надїю всі Горватски, Словински, Чехословацки. Надавно писав до мене в тім напрямі і ректор семинара в Ліоні. За ту ідею дуже а дуже інтересуєся єпископ Кошицкий Fischer Colbrie. Він має великий вплив в Римі, а він подупре ту ідею. Більше раз говорив єм з ним о том. Він прийде сего року до Велеграду. Як би меморандум був приготований, добре би було післати єго сюда, а я постаравби ся о підпис всіх тутейших епископів. Прошу о той річи перед Господом роздумати і посовітоватися с епископами Галичини. Що до квестіи поповненя епархіи Пряшевской, ще річ неготова. Давно обіцяли. Перед пару днями заволани епископ Паппъ (Антоній-Антал (1867-1945 рр.), єпископ Мукачівський (1912-1924 рр.) – ред.) з Ужгороду до Риму. Виглядає я ще буду мусів як Апост[ольський]. Администратор поїхати на його місце, єсли він не був міг оправдатися. Не желаю собі того. Ту страшни агитаціи. Схизматики с « Imkoju » [?] отверают ту дві друкарнї за нас і за Вас . Ви би нам мусіли дати пару смиренних священиків – по можливості целебсів і то на час, щоби стримувати офензиву на Лемкивщину. Єсли маєте, прошу. Потребовав би я 2 кандидатів і для парохій румунських , котри на нашім територію. Чи не маєте таких ? P.S. Прошу мені ростолковати, з якой причини В[елямин]. Рутскій запровадив центральне провадженє для Василіян. Єсли то його гадка и св. Йосафата, чи би не було по тім нужне і для Василіянок ? Єсли нї, то думаю, щоби конечно потребно було запровадити до їх конституцій то, що мають доброго лат[инські]. Чини н[а]пр[имір]. Венедиктинки, а чого у них нема. По отвітованю св. Іосафата Ваше Високопр[еосвященству]. і цілой архидіецези прошу від Г[оспо]да всего добра. О mementi (про пам’ять – ред.) прошу. Пряшев в день отданія Богоявленія [27 січня – ред.] 1924. † О.Діонисій, eп[ис]к[о]п. адм[инистратор]. P.S. Прошу data occasione (користаючи з нагоди – ред.) передати писмо Преосв[ященному]. [Йосифу – ред.] Боціянови . Гроши суть в нім. ЦДІАУЛ, фонд № 358, опис 1, справа 161, аркуші 41-42. Лист № 18 Ваше Високопреосвященство ! Сердечно дякую за писмо. Я ще раз осміляю ся повернути на справу меморандума. Я попрошу Преосв[ященного]. Fischera ( AugustínFischer-Colbrie (1863-1925 рр.), єпископ Кошіце, Словаччина – ред. ) и югославських епископов. Знаю, яки дістану отвіт: зроб сам той меморандум, бо тобі ліпше познато, що Ви можете зробити, як нам. Ми підпишемо як нашу просьбу. Так повни всегда роблять, так мені тут перед коротким часом совітовали зробити. Вони підпишут. Моя дуже просьба слїдуюча: Най Преосв[ященний]. Боцян сложит матерію того меморандума і най зашле до мене. Я с нею спутлю до єп[ис]к[о]па Fischera і попрошу, щоби він то виготовив quodam formam (у певній формі – ред.) , заслав на підпис епископам Чехословакіи; а так само зроблю в Югославиі. Єсли не одовга (незадовго – ред.) дістану сей матеріал, то певно буде всьо готове до Конгреса Велеградского. На самом Конгресі буде добре се лишень публиковати. Річь є дуже важна і думаю же удасться. 2) Чи вже була епископска конференція у справі Капитули СС. Василіянок ? Єсли ще не була, єсли єсть ще часу, прошу мене повідомити то і я прийду. Чи СС. Василіянки дістанут щось на писмї рішенях Капитули ? Потребна річ і для епископа. 3) Чую же Ставропігія выдаває Требникъ. Чи то стане виданье, або перероблене нове? Найсердечнійше в Господі поздоровляю і всего добра прошу і жадаю. Пряшев 25/ІІ. 1924 † О. Діонисій eп[ис]к[о]п. ЦДІАУЛ, фонд № 358, опис 1, справа 161, аркуш 23. Лист № 19 Ваше Високопреосвященство ! Нинї був у мене новоіменований eп[ис]к[о]п. за Америку о[тець]. Василій Такач (1879-1948 рр., Апостольський екзарх для Русинів греко-католиків у Америці (1924-1948 рр.) – ред.) , спиритуал Ужгородскій. Нунцій Пражскій єму сказав, що Св[ятий]. Отец виименовав також о[тця]. д-ра [Констянтина – ред.] Богачевского (1884-1961 рр., Апостольський екзарх для Українців греко-католиків у Америці (1924-1958 рр.), митрополит Філядельфійський (1958-1961 рр). – ред. ) . Одже разом двох. Богу слава! Консекрація Такачова буде на Томину недїлю. Добре би було, щоби разом заїхали до Риму і там всьо покончили скорше як видійдут до Америки. Тут схизма біснит, але здаєся, і ломится. Вибори на Подк[арпатской]. Руси помишают. Прага бачит, что зло робили. Чи буде могла назад зовсім, не знаю. Але не буде так шалено помагати ім. 9/IV вибираю ся через Прагу до Югославіи. Не знаю, коли ту буде вопрос рішений. Думаю, что скоро. Св. Іосафат помагає! Найсердечнійше поздоровляю. Пряшов 31/ІІІ [19]24 Слуга в Хрісті † О. Діонисій, eп[ис]к[о]п. ЦДІАУЛ, фонд № 358, опис 1, справа 161, аркуш 27. Лист № 20 Хрістосъ воскресе! Ваше Високопреосвященьство ! Богословъ епархіи Пряшевской, котрый кончитъ ІV рокъ богословіи въ Львовской семинаріи, жадає бути ординовани якъ целебсъ и черезъ подписанного проситъ Ваше Високопресвященьство при днаной нагоді уділити йому иподіяконатъ и діаконатъ. На сколько я знаю його просьбі жадна церковна перепона не перечить и я съ моей сторони подпераю (підтримую – ред.) просьбу якъ найтеплійше. Крижевцї, Hrvatska-Jugoslavija 22/V [19]24 Слуга въ Хрісті † О. Діонисій Няради, eп[ис]к[о]п. ап[остольський]. aдмин[истраторъ]. ЦДІАУЛ, фонд № 358, опис 1, справа 161, аркуш 29. Лист № 21 Ваше Високопреосвященьство ! С. Пассива, ЧСВВ ., була оперована. Рани ще не загоїлися. Прошу продовженье для неи, щоби могла ще въ домі родичів затримовати ся. По загоєню рани я ю заберу ту до Крижевець на […] і потім дальше напишу. Що до кодификованя нашого церк[вного]. права годжу ся зовсїм з планом Ексцеленціи. Я ту вже опре ділив за Комисію дра Шимрака , дра […] і кан[оніка]. […] В епархіи Мункачевскои є вже така Комисія і вони готови разом з Вами на тім полю робити. Дасть Бог, що і Пряшів не заостане. Добра би було як би Ваша Комисія офиціяльно заволала на співроботу Мункачівску і Пряшівску єпархію і зробили план роботи. Певно що і Америка буде з нами. Крижевці 22/V [19]24. Найм[енший]. в Господі Слуга въ Хрісті † О. Діонисій, eп[ис]к[о]п. ЦДІАУЛ, фонд № 358, опис 1, справа 161, аркуш 30. Лист № 22 † Ваше Високопреосвященьство ! Прибігаю до Вашого Високопреосвященства зі смиреною просьбою, щобисте благоизволили як найскоріше зарядити у слїдуючих річах, на скілько в Господї знайдете за добре. 1) Був єм в Римі. В нашій колегіи не є добре. Світских богословів лишень 6 і з тих двох з епархіи Крижевецкои. Бачив єм ся з богословами других Колегій і повсюди молоди люди радістно мене принимали, тішилися, що суть в Римі, а в нашои Колегіи як коли би хотїли як найскоріше всі звідтам повтїкати. Нема задовольства. О. Ректор, як кажуть, ніколи не проговорить до них батьківського слова. Ту конечно нужна переміна: то зараз сіх вакацій . Інакше може трафитися на стику цілого світа, що там не буде не одного нашого питомця. Добре би було віддїлити монахів від світських зовсім. Говорив єм о том з о[тцем]. Бенедеттом (Enrico Benedetti (1874-1941 рр.), мінутант Конгрегації у справах Східних Церков (1904-1924 рр.), важливий радний щодо українських справ у Римській Курії – ред.). Він признає потребу однои і другои річи. Маю надїю, що справа удасться теперъ, єсли разом всі три попросите Святійшого Отца. На просьбу прошу підписати зі сторони Югославіи: Пряшова і мене. 2) Ваше Преосвященство повідомлено, що сталося с о[тцем]. Жаном [Йосафатом – ред.] . Він тепер находится у мене. На жаль мушу сказати, що він не буде міг дальше активно робити в Югословіи . Для того прошу як найскорше єго заволати до Галичини не споминаючи того що я пишу і най ступає до новиціяту Студитів. То совітую. Пишу всьо sub secret совітую задля рівняння Вашого Високопреосвященства. В Римі думают що він не буде поволаний від Господа до Студитів. То чув єм від кард[инала]. Tacci-я (Giovanni Tacci Porcelli (1863-1928 рр.), префект Конгрегації у справах Східних Церков – ред.) , Бенедетія ( Enrico Benedetti – ред. ) і думаю від о[тця]. Genochoго (Giovanni Genocchi (1860-1926 рр.), з 1922 р. Апостольський Візитатор для Західної України – ред.). Для того ще раз совітую дати єму острий новіціят. За случай що не буде Божа воля, щоби зістав монахом, най зістане світським священиком. Життье поза мурами монастиря много єму пошкодило. Нинї відходит до Reichenberga до Трапистів. 3) Рим роз порядив, як мені осібно сказали, що Босня буде під юрисдикцією епископа Крижевецкого. Ще не отримав єм то пісенно. За той случай боюся, чи не буде прикре положенє для Апост[ольского]. Управителя, о[тця]. [Олексія – ред.] Базюка , котрий би зістав простим Викарієм епископским. Скілько знаю, він би дуже жадав дістати відповідну посаду у Вас. Єсли можно, горячо прошу, бо він достойн того. Але за тій случай буду просити о поміч. Єсли маєте двох добрих священиків або богословів, котри повни духа Божого і котри любят свій нарід, а готови суть на велики жертви , най би пришли до Загребу до нашого семинара і ту окінчили послідний рік богословіи, щоби через той час научили ся по горватски. Я би их зараз потім вислав до Боснї. Не меньше пекучий слїдуючій вопрос: В Дубраві нема священика по о[тцю]. Жанови . Небеспека що там наскоро пріиде схизматик, роджений в Галичині, котрого в Карловцах виховали. Я готовив за Босну богослова юристу , котрий минувшого року був в Львові. Він кінчит богословіє за 1 місяц. Але о[тець]. Базюк каже, що він зовсім невідповідний для Босні , бо єго фамілія були у связи с Стрильчиком (Василь Стрільчик, колишній монах Василіянин, якого митрополит РПЦ Антоній Храповицький висвятив на священника і послав до Боснії. В такий спосіб між українцями постала схизма, яку згодом підтримав уряд – ред.) , а здаєся, що є і дальше. Роздумуючи о сей річи прійшов єм на таку гадку: Прошу єго забрати до Галичині; най добре там єго душу перестудуют ще оо. настоятелі семинара, котри єго минувшого року хвалили, і єсли буде відповідав, ординовати єго там за Галичину. На місце єго післати нам як найскорше або готового священика, або окінченого богослова, котрого прошу зараз ординовати і сюда післати. Він мусит бути приготований на жертви. Спочатку буде с платом від держави трудности, але Господь не дасть загинути своєму священикови. 4) Що до мене я мав бути перенесений до Пряшова. Але я був противний тому і за тепер зіставає «status quo ante» (таким, як перед тим – ред.). Я ще буду Апост[ольським]. Администратором в Пряшові. До Ужгороду має бути іменований о[тець]. Гебей (Петро (1864-1931 рр., єпископ Мукачівський (1924-1931 рр.) - ред.) , викарій з відтам. 5) Що до кодификованя годжу ся с Вашою методою. Єсли маєте людей до роботи, прошу всьо виробити, и коли буде готове, прикликати більше pro forma (формально – ред.) людей з Підкарпаття і з Югословіи, щоби і вони своє сказали. Думаю, що того буде дуже мало. 6) Тішуся, що принаймій Америка буде мала добрих епископів. Жалуются в Римі на Преосв[ященного]. Будку (Никиту (1877-1949 рр.), екзарх для українців греко-католиків в Канаді (1912-1928 рр.), єпископ-помічник Львівський (1929-1949 рр.) – ред.). Перепрашаю Ваше Високопреосвященство, що я таки тяжки річи принуждений до Вас написати. Най Дух Святий просвітит щоби зробити по Божій волї всі ті річи! Всего добра від Господа желаю. Себе і своїх до св. молитви препоручаю. Съ нами Богъ! Križevci 22/VI. 1924. Найменьшій в Господі Слуга въ Хрісті † О. Діонисій, владика P.S. Від 17/VII маю бути в Пряшеві. ЦДІАУЛ, фонд № 358, опис 1, справа 161, аркуші 32-33. Лист № 23 † Обставини в Боснї переминилися. О[тця]. Жана [Йосафата – ред.] засилаю до Босні до Камениці, щоби отворив там монастир. Прошу приготовити 2-4 братів за тамту роботу. Жалую що нема ту В[ашого]. Високопреосвященства. Дуже много епископів і священства. С гроба св. Методія сердечно поздоровляю. Найм[енший] в Г[оспо]ді † О. Діонисій вл[адика]. [Велеград – ред.] 31/VІІ [19]24. ЦДІАУЛ, фонд № 358, опис 1, справа 161, аркуш 35. Лист № 24 † Ваше Високопреосвященство! Здаєся, що тепер найвідповіднїйшій час запевнити для наших вірних в Боснї всьо найнужнїйше. В Београду обіцяли менї приняти мої пропозиціи що до Босні лишень жадают наперед щоби їх повідомити о священиках і особах котри хочемо там заслати. Усміляю ся для того найгорячійше попросити слідуюче: 1) Трох священиків за Босну, котри готови на жертви і спосібни назначити і переслати, а я дістану від министерства «placet» (згоду – ред.). Periculum in mora (Небезпека зволікання – ред. ). Думаю, що би двох могли бути и по ІІІ році богословіи посвячених богословів, котри би администровали 2 парохіи і від часу до часу приходили до Загребу, або до Сараєву, або до Дякова щоби послухати виклади і дістати absolutorium богословіи. Оден най би був вже пару лїт священик, мирний і розумний. 2) Просив єм о[тця]. Климентія [Шептицького – ред.] о двох трох Студитах за Каменицю. Також потреба наперед післати імена, щоби пізнійше друга влада не могла їх виганяти. 3) Думаю, що би тепер, поки є министер Просвіти Корошец (Антон Корошец (1872-1940 рр.) – ред.) , катол[ицький]. священик, можно було дістати позволенє на отворенє принаймій двох шкіл наших. Други школи най би провадили за тепер священики. Прошу одже 2-3 учителів, котри би були готови на жертви і як найскорше научити мову горватску і здати доповняючи іспит так, щоби могли бути зовсім апробовани від Правительства. 4) Прикладаю під % оден casus з Босні. Яка у Вас пракса (практика – ред.) що до вінчаня перед схизматицким священиком мишаного віроісповіданя? Чи тримаєте Ви то за «matrimonia valida » (важне подружжя – ред.) 5) Тішу ся що дістав єм позво ленє на то, що о[тець]. Вишошевич (Іван Юрій, монах Василіянин, † 9.12.1969 р. – ред.) зістав ректором семинари в Загребі. Василіяни заберают семинар. Найсердечнїйше в Господї поздоровляю і всего добра прошу від Господа. О молитви дуже прошу. Križevci, дня 30/VIII [19]24. Найм[енший] в Господі О. Діонисій, еп[ис]коп. P.S. Чи М[ати]. Софронія і М[ати]. Николая дістанут позволенє виїхати до Ужгороду? Єсли дістанут, прошу повідомити Преосв[ященного]. [Петра – ред.] Гебея і він постараєся о чески visum . ЦДІАУЛ, фонд № 358, опис 1, справа 161, аркуші 36-37. Лист № 25 Ваше Високопреосвященство ! Перебуваю в Празі. Ту всі жалуются на о[тець]. Кушкевича (Михайло, парох для українців греко-католиків в Празі – ред.) , что ничего не робит і провадить шалену політику. Всі жадают щоби єго відсторонити. Я для того прошу єго завізвати через тутейшу нунціатуру і не позволити жадного оправдованя. Ту, як здаєся, схизма ся ломит. Св. Іосафат дуже помагає. Тепер маю просьбу від 15 священиків схизматиків щоби були приняти до Церкви Католицкои і щоби могли студійовати в деякім семинарі. Не знаю ще що і як з ними зробимо. То були агітатори схизми в Карпатах. Тепер видят до якого зла допровадили людей і хотят поправити. Що до мойой особи як пише о[тець]. Бенед[етті]. [Enrico Benedetti – ред.] з Риму також би мала бути справа рішена. Але задля обставин у нас полит[ичних]. здаєся що то не буде так легко іти. Чи ОО.Студити вже віїхали до Боснї ? Шкода що не було можно скорше, бо тепер зачнут на ново стари хресті. Найсердечнійше поздоровляю і всего добра від Господа желаю. Прага 12/XI [19]24. Найм[енший]. в Господі О. Діонисій, eп[ис]к[о]п. ЦДІАУЛ, фонд № 358, опис 1, справа 161, аркуш 39. Лист № 26 † Ваше Високопреосвященство ! На пісмо від 22/XI. аж тепер відписую. Не було мене дома. 1) Єсли будете до Босні кого посилати, то прошу о[тця]. Іосафата (Іван Ковальчук, монах студит, (1870-1957 рр.) – ред.) , бо його там знают і мают добру опінію. О[тець]. Jean [Йосафат – ред.] має всегда трудности. Lingua praecurrit mentem (Язик випереджує розум – ред.). В Босні треба много робити, терпіти і мовчати. 2) О[тець]. Кривуцкій (Микола – ред.) не дістав позволеня за Босну. Він ще бідує в Чехах. 3) Чи Венедиктини вже забрали деякій наш монастир ? Рим би дал для такого монастиря підпомогу. Для інакших мало або нічого. 4) Прошу уготовати відповідь на ставлений матримоніальний casus. 5) Чи не буде много зла у Вас задля примусового целибату ? 6) Сиґизмунд Слижь (головний редактор часопису «Рідне слово», парох у Деревенті у Боснії – ред.), окончений богослов з епархіи Станиславівской, дістав з Риму позволенє, щоби міг бути ординований для єпархії Крижевацкой за Босну. Прошу єго ординовати, єсли подасть просьбу на Ваше Високопреосвященство. Але най скорше писменно потвердить, що є готовий на всі жертви у нас і не буде втїкати як то робит о[тець]. [Йосиф – ред.] Рибачук . Много і много ласки Божої в пр[иходящім]. Рожд[естві]. Хр[истовім]. і в новім році жадає і просить від Господа. Križevci (до 14/І/[19]24.) 24/XII.[19]24. Найм[енший]. в Господі † О.Діонисій, eп[ис]к[о]п. ЦДІАУЛ, фонд № 358, опис 1, справа 161, аркуш 40. 1925 РІК Лист № 27 † Ваше Високопреосвященьство ! Совість мені диктує щоби післати Вам писмо, котре менї написав о[тець]. Костельник (Гавриїл (1886-1948 рр.), голова «Ініціативної групи» Львівського псевдо собору 1946 р. – ред.). Прошу с ним послужитися дискретно. Я єму відписав на се писмо, що мают робити, єсли суть католицкими священиками. Не виказую свій суд о сем вопросу, лишень прошу Господа, щоби с того вийшло добре а не зле. В Югославії велика борба. Днесь тиждень вибори за парламент. Від них буде дуже много залежати будучність Босні а може і нашої епархії. Там біснят схизматики. Що буде с Студитами то побачимо. Непопустимо, поки їх зовсім не виженут. И туть вре [гудить – ред.] – але Господь помагає. Від 25/V- 5/VI. маю бути в Римі с паломництвом Югославії. Горячо прошу слідуючу річ: Тут сестри заложили 2 доми. Робота дуже гарна. Просив єм сестер в Словиті щоби позволили с[естри]. Николаї [?] і с[естри]. Джуджарівної [?] , щоби сюда приїхали. Першой позволи а другой нї. А друга потребнійша бо вона з Югославії і блїзше є до тіх людей, вони мают до таких сестер більше довірія. Сестри кажут що вона там потрібна. Думаю що там будуть ю могли заступити з одного сестрою другою. Прошу написати най то зроблять як найскорше, бо то Боже діло. Ще одна річ. За случай що не будут могли Студити створити новиціят в Боснї, моя гадка щоби то зробили в Керестурі, але за той случай – ту потребне позволенє управительства з Београду. Хто би провадил сей новиціят ? О[тець]. Іосафат [Ковальчук – ред.] ще не за то. Він ще потребує провадження, що би не виволовати [викликати – ред.] непріємности там де не потреба. Чи маєте таку особу ? В Керестурі (від села 3 километри) єсть каплиця відпустова Пренепорочной з домом будованим для монахов. Там би була робота дуже гарна. Найсердечнійше в Господі поздоровляю Ваше Високопреосвященство и много помочи з неба прошу и жадаю. Prešov 1/II. [19]25. † О.Діонисій, eп[ис]к[о]п. ЦДІАУЛ, фонд № 358, опис 1, справа 161, аркуші 43-44. Лист № 28 Хрістосъ воскресе! Ваше Високопреосвященство ! 1) Думав єм, що вже раз буду міг написати, як скінчену справу зі Студитами. Вчера був єм в Банялуки у жупана, котрий їх вигнав. Як бачив єм, то суть люди без віри і проти Богу. Вони всьо зроблят, що лишь будут могли проти нас. Я не можу пустити Студитів назад до Галичині, бо єсли би то осягнули, завтра то зробят зі всіми священиками. Сими днями іду по третий раз до Београду задля того. Борбу зачнемо найострійшу. Господь нам допоможе. 2) О[тець]. Базюк [Олексій – ред.] був тяжко захоровав – запаленє легких. Лікар каже, що Бог поміг а не він. 3) Дуже потребую, щоби Слиж [Жигмонд – ред.] був як найскорше ординовани за Босну. Най приходить сам дочасно, поки те деякій порядок не зробит, а потім най жінка пріиде с ним. Він вже має позволенє министерії хотяй і то не значит много, де потреба виганяти. Але напустити своіх не сміємо. Прошу Слижа закликати і дали ординовати. Дуже жалую, що нам втік Іосиф Рибачук (священник – ред.) задля смерти свойого тестя. Сей був дуже здібний і лїпше би придався як Слиж бо вже має праксу. Прошу попробовати єго заволати і совітовати. Добре би нам пришли оден і другий. На 23/V. іду до Риму. Все добра прошу від Господа. Загреб 2/V. [19]25. Слуга в Христі † О.Діонисій, eп[ис]к[о]п. ЦДІАУЛ, фонд № 358, опис 1, справа 161, аркуш 46. Лист № 29 Ваше Високопреосвященство ! Конгрес Люблянскій опредїлив привитати В[аше]. Високопр[еосвященство]. телеграфски слідуючою телеграмою, яку я мав вислати 15/VII. вечор. «Iubilari, Padri ac Propagatori omnium studiorum saeculiorum de Oriente Christiano praesentim Slavico observantiam et affectum declarat […] Deum et Ipsum incolumem ad plurimos annos conservet». Conventus pro studiis orientalibus. Телеграм зложив P [ère]. D’Herbigny ( Michel-JosephBourguignon d'Herbigny (1880-1957 рр.), єпископ, єзуїт, у 1930 р. очолив Папську комісію «ProRussia» - ред. ) и разом мене просив щоби В(ашому) Високопреосвященству переказати найбільше почитанє від него. Много говорив єм з ним і всьо сказали ми єму о Ваших обставинах. Він сказав, щоби було потрібно в Римі мати мудрого чоловіка, котрий би знав бути в бесперестаннім контакту з тамтими на горі і много би було зла заперечено. Він має надію, що много того буде полїпшано в Галичині. Конгрес добре перейшов. Не пошкодит. Матеріял красний пубераний. Наши добре трималися и добре информовали особливо о[тця]. D`Herbignoho. Щоби міг пару слів написати і щоби не платити велику суму за телеграму, я не післав днесь. В соботу іду до Босні і з о[тець]. Де Меестром (Placide De Meester (1873-1950 рр.), бенедиктинець – ред.) і монсигн[ором]. Марготім ( Carlo Margotti (1891-1951 рр.), архієпископ – ред. ). Най Господь допомагає! Любляна 15/VII. [19]25. † О.Діонисій, eп[ис]к[о]п. ЦДІАУЛ, фонд № 358, опис 1, справа 161, аркуші 47-48. Лист № 30 Ваше Високопреосвященство. На писмо сей час відписую: 1. Я на 4/XI. відходжу до Крижевец, а звідтам до Риму. У Риму думаю лишитися до 16/XI., а потом до Відня на прославу св. Йосафата. Прошу коло 20/XI. пріїхати до Відня. З Відня я мушу вертати до Югославіи, бо там потреба. О[тець]. викарій Шаятович (Даниїл Шаятович, Генеральний Вікарій Крижевецької єпархії – ред.) захоровав на очи, а я ту уж скоро 3 місяци. Борби і тут і там дуже остри. З Відня совітую на короткій час до Мукачева. Там буде можно відпочати і буде добре і для монахів. Дуже жалую, що тепер мушу до Риму і Югославіи. 2. Охотно виповню бажанье в Римі. Прошу горяче написати пару слов Св. Отцу о той річи і потолковати для что сте не могли пріити до Риму. То бачив ем, що имтам жаль що не було жадного епископа з Галичини с паломниками. Прошу при нагоді сего ювилею погратуловати. 3. Если ще можливе, прошу затримати ще Василіянів в семинаріи, бо ще не знайдете відповідних людей за ту роботу приготованих. Чую, що думаєте о[тця]. [Олексія – ред .] Базюка за ректора. Думаю що не пріиме, бо він дуже нервовий і слабий. У нас политична борба а с нею колотят і схизматики. Найтеплійше в Господі поздоровляю і всего добра від Господа прошу і жадаю. Прошу о св. молитви. Пряшов, 2/XI.1925. Брат в Господі † Діонисій. ЦДІАУЛ, фонд № 358, опис 1, справа 161, аркуші 49-50.

Характеристика Старости у Перемишлянах на о. Климентія Шептицького Постать отця Климентія Шептицького заслуговує як в Українській Греко-Католицькій Церкві так в Українській державі на особливе місце поряд з праведним митрополитом Андреєм Шептицьким. Це стало зрозумілим та очевидним у 2019 р., коли як на державному так і загальноцерковному рівні відбувалися святкування 150-ліття від дня його народження. Обширна Біографія отця Климентія, автором якої став д-р Іван Матковський , яка стала головним рушієм святкувань, відкрила усім не тільки знані сторінки його життя, але і ті, які потребують більш детального дослідження. Очевидно, таких сторінок є немало, а для того, щоби їх відкрити, потрібно багато часу провести у пошуках архівних документів. Кожен з них, які вдається віднайти, є справді важливим понад золото. Для того, щоби полегшити дослідникам вивчення історичних документів, Польські Архіви вже кілька років поспіль розпочали їх публікацію у електронному вигляді. І ось перші добрі вістки. Сьогодні о. Руслан Піх ЧНІ , відомий дослідник архівних документів, переслав мені посилання на папку, у якій міститься характеристика Старости Перемишлянського на о. Климентія Шептицького, яку він дає на прохання Воєводства у Львові. Сам документ знаходиться у Варшаві в Archiwum Akt Nowych , в архівній папці під назвою « Biskupstwa, konsystorze, kapituły i dziekanaty - grecko-katolickie - utworzenie, delimitacje, nominacje, uposażenie, majątki i inne - arcybiskupstwo we Lwowie (t.I) . » . Архівний шифр - 2/14/0/5/449 , колекція - Ministerstwo Wyznań Religijnych i Oświecenia Publicznego w Warszawie , аркуші – 35-36. Після отримання посилання на згадану характеристику, я відразу її знайшов та вирішив перекласти українською і представити зацікавленій публіці. Найголовнішим лейтмотивом характеристики є переконання Старости у Перемишлянах у тому, що о. Климентій Шептицький є найвідомішим представником українського суспільства, який є вороже наставлений до Польської Держави. При цьому автор звертає увагу на його надзвичайні високі людські здібності та дипломатичний хист. Висловлюю вдячність о. Руслану Піху за те, що віднайшов та вказав мені місце, де знаходиться згаданий архівний документ. Польський оригінал Український переклад Копія: exhibit L.14.678/1923 ½ Перемишляни, дня 28 липня 1923 р. Староство у Перемишлянах L.151/Inf. О[тець] Климентій Шептицький. Інформація. До Воєводства (Інформаційний відділ) у Львові Відносно попереднього листа від дня 19 липня м[инулого]. р[оку]. L.T.B.B. 2673/23 скерованого до Воєводства в Тернополі, через рескрипт того ж Воєводства від дня 25 липня 1923 [р.] L.2757/23 Inf. представляю наступну інформацію про о. Климентія Шептицького. О. Климентій (світське ім’я Казимир) Шептицький , брат Митрополита, настоятель руського [українського – ред.] монастиря ОО. Студитів в Уневі є на цих теренах найвидатнішим представником ворожого до Польської Держави відламу українського суспільства і головою антидержавної діяльності його сфер в цім повіті. Людина дуже інтелігентна і освічена, надзвичайно спритний і хитрий з відмінними дипломатичними здібностями, ніколи не висуває себе на перший план і ніколи в своїй роботі на наражає себе, ані також не заангажовується. Супроти влади здавалося б покірний і лояльний, виступає головно тільки як захисник «переслідуваних» за антидержавну діяльність священиків і монахів з Унівського монастиря, або інших – світських українських агітаторів, як тутешніх так і чужих, намагаючись показати їхню роботу такою, яка входить до сфери душпастирського служіння або такою, як є дозволеною освітньою діяльністю. Залишився і залишається надалі у тісному контакті як з усіма найвідомішими агітаторами Петрушевичевськими [прихильниками Євгена Петрушевича – ред.], які проживають в цьому повіті, (такими як Мирон Луцький , бувший помічник Василя Вишиваного , о.Селезінка [Микола – ред.] з Янчина [ґміна у Перемишлянському районі – ред.] , тесть Петрушевича, Др Свістель [Франц – ред.] , адвокат з Перемишлян, шваґро Петрушевича, о. Омелян Ковч , греко-католицький парох у Перемишлянах, відомий і зажерливий діяч Петрушевича,) як і чужими, особливо тими, які мешкають у Львові. В часі виборів і українських саботажів восени 1922 [р.] був дуже рухливим в постійних роз’їздах між Перемишлянами і Львовом. На дорозі між Уневом і Перемишлянами, вночі, серед проливного дощу, разом з о.Ковчем мав наради. З конкретних фактів його нелегальної антидержавної і конспіраційної діяльності можу подати тільки наступні: 1) переховування в монастирі унівських підозрюваних представників, а також дезертирів з П[ольського]. В[ійська]. 2) наявність у його робочому столі в Уневі тайних довірених копій міністерських і воєводських рескриптів у справі боротьби з антивиборчою та терористичною діяльністю Петрушевича осінню 1922 [р.] Весною 1923 [р.] о. Климентій Шептицький спровадив з Риму до Львова О. Д[жованні]. Дженоккі [з 1920 р. Апостольський візитатор Галичини – ред.], папського делегата, виїхавши і повернувшись назад у невідомий для мене до сих пір спосіб без паспорту з тутешнього Староства. Про його спеціальні контакти з о. Олександром Ковальським нічого позитивного сказати не можу, однак його часті виїзди до Львова свідчать про те, що він тримає тісні зв’язки з усіма, яких його потрібно. Староста: /Підпис/

1936 РІК Лист № 93 Ваша Ексцеленция ! З нагоди 35-ліття вступлення на Митрополичий Престіл я підписую всьо що виказав в імени священства і вірних Преосв[ященний]. Никита [Будка – ред.] і прошу приняти і від нас найсердечнійші желання за щаслившу будучність. З висловом особливої пошани і любови оставаю Крижевці, дня 27/І.1936. † О.Діонисій, eпископ. ЦДІАУЛ, фонд № 358, опис 1, справа 161, аркуш 146. Лист № 94 Ваша Ексцеленция ! На цінне пісмо сей час відписую: Разом з Вашою Ексцеленциєю чекаємо і ми всі на руку Милосердия Божого що до запаленя цілого світа. З Риму повідомляют так, що є надії на спокійне рішення, хотяй то виглядає бесіда по сердцю більше як по розуму. Крім того у нас то явна тайна, що Франция потиснула Італию до війни і дали її 5 міліардів франків пожички. Дуже буду тішитися, єсли мені Господь позволить і сего року перебути з Вашою Ексц[еленцією]. у Підлютім. Для мене то був правий відпочинок. Що до нещастного Павла [?] то прошу на деякій спосіб у газетах дати повідомлення, що я ані жадний другій для него не беремо відповідальність і не будемо платили жадних довгів. Дуже боюся за тіх моїх хлопців у малої семинарії, щоби він і тіх дітей не зіпсув. Пісав єм до о. Ректора, але не маю від него жадної відповіди. При нагоді прошу спімнути о. Ректорові, най не позволяє зносин дітям з Павлом. Найсердечнійше во Господі здоровлю і прошу о св. молитви. Крижевці, дня 4/2.1936. † О.Діонисій, eп[ис]к[о]п. ЦДІАУЛ, фонд № 358, опис 1, справа 161, аркуш 142. Лист № 95 Ч. 6315. 1936 Ваша Ексцеленция ! У мене недавно першій случай позволеня переходу на латинскій обряд позволений и то від самой Конгрегації. Думаю на Конгрегацию вислати акт змісту, які під ⁒ пересилаю. Знаю що у Вас того більше було і певно Ви протестовали против сего. Усміляюся попросити перепис такого одного акту, у котрим цитовані Декреті Ап[остольскаго]. Престола, котрі заборонюют перехід з одного обряду на другій без канонскої причини. Як Ексцеленция уважают добрим, прошу мій акт надоповнити, кориговати і т.д. Во Господї поздоровляю і прошу о св. молитви. Крижевці, дня 20/ІІ.1936. † О.Діонисій, eпископ. ЦДІАУЛ, фонд № 358, опис 1, справа 161, аркуш 144. Лист № 96 † Ваша Ексцеленция ! Перепрошую, що аж тепер пересилаю желання за праздник Пасхи для Вашой особи як і для цілої Метрополії: Христосъ воскресе! Дуже прошу о слідуючу річъ sub discretione : 1. О[тець]. Костюк [Михайло – ред.], священник з Козарцу, був приняти на 10 літ до Криж[евацької]. епархії. Преосв[ященний]. Хомишин [Григорій – ред.] пісменно обіцяв йому, що по 10 роках прийме його назад. О[тець]. Костюк дуже добрий священник і він би міг тепер ту осягнути горожанство без жадної. Має 2 синів, оден вже за гімназию. Але жінка наперає: вертати, вертати до Галичини. Він просить мене о відпустку. Я не можу на підставі того обіцяння, яке я йому дав перед 10 рокамі, не дати йому відпустки, якої йому дав вже за просьбу до єпархії Станиславівскої. И на його просьбу я напишу, що годжуся на його відпустку. Але, єсли можливо, то дуже прошу, щоби Ексцеленция принаймій ще за рік віддалили прийняття, бо я його дуже потребую. Може за рік буде можливо щось зробити. 2. Так само дуже ургує о відпустку о[тець]. Слиж [Сигизмунд (Жигмонд) – ред.] з Дервенти. Він має 5 дітей і дуже слабе отримання, але він ще не окінчив свої роки, а має вже Югослав[ське]. горожанство. Найсердечнійше во Господі поздоровляю і всего добра від Спасителя прошу і желаю. Маю намірення на 9/V. поіхати до Риму на виставу. Чи Ексцеленция мают щось, щоби я міг упорядкувати ? Чи би не міг о[тець]. Ігумен [Климентій Шептицький – ред.] зі мною приїхати ? Що буде з нашою Конференциєю ? Час би було розділити предмети до оброблення. Ще раз: Христосъ воскресе! Прошу о. св. молитви. Загреб, 18/IV.[19]36. † О.Діонисій, eп[ис]к[о]п. ЦДІАУЛ, фонд № 358, опис 1, справа 161, аркуш 162. Лист № 97 Ваша Ексцеленция. Вчера вернув єм з Риму і сей час відписую на цінне писмо від 8/V.1936 у справі с[естри]. Василії . Я до тепер не давав по зволення, бо єм думав, що то у ней дочасна антипатія против одної або другої тутуйшої Сестри, котра з часом перейде, як сестра ступить до правої працї межи своїм народом. Али коли Ваша Ексцеленция думає на підставі релацій тамтїйших Сестер і витревалости С[естри]. Василії , що у неї праве покликання до контемплативного життя, я сей час даю своє благословення, вислухавши і тутейші Сестри. Що би справа С[естри]. Василії була дефинитивно докінченна і вона осягла повний спокій на новім місцї, годжуся, щоби була і інкардинована до нового контемплативного монастиря, єсли Ваша Ексцеленция тримає то можливим на основі права і монастирских Правил нового контемплативного монастиря, по яких мают нови Сестри жити. Перепоручаючи себе і єпархию до св. молитов зістаю з найглибшим почитанньом Крижевцї, дня 22/V.1936. † О.Діонисій, eпископ. ЦДІАУЛ, фонд № 358, опис 1, справа 161, аркуш 147. Лист № 98 Ваша Ексцеленция ! Вистава в Римі дуже гарно представляєся. Шкода, що наші пізно всьо вислали і не вислали деякого міцнїйшого чоловіка, котрий би був всьо упорядкував, так як то зробили другі народі. Я у Конгрегації нашої просив за інтервенцию в тім напряму і воні обіцяли али річ передана о[тцю]. Каралевскому (Кирило Королевський ( Jean François Joseph Charon) (1878-1959 рр.) , Прокуратор при Апостольській Столиці – ред.), котрий на свої окулярі дивиться на українскі справі. Не міг єм порозуміти дорогу того Нїмця з Берліну, котрому В[аша]. Ексцеленция дали свою картку. Пришла менї гадка, чи не є то висланец большевиків. Він тепер подорожовав до Гиспанії [Іспанії – ред.] , потім до Африки, звідтам до Франції і т.д. А для чого. Може має за много грошей. Св. Отец виглядає о много слабшій від минувшого року. Нашим кардиналом має зістати Француз бувшій префект библіотеки. Во Господі здоровлю і всего добра бажаю. Крижевцї, дня 22/V.1936. † О.Діонисій, eпископ. ЦДІАУЛ, фонд № 358, опис 1, справа 161, аркуш 148. Лист № 99 † Ваша Ексцеленция ! Усміляюся приняти покликання до Вас на відпочинок. Я у о. Мудрого [Михайла , пароха Руського Керустуру – ред.], котрий тяжко хорий. Звідси іду на Велеград а звідтак коло 20/VII. буду у Львові. Прошу о св. молитви. Во Господі здоровлю. Р[уський]. Керестур 14/VІІ.[19]36. † О.Діонисій, eп[ис]к[о]п. Exscelentia! Болящи поздоровляє болящого и проси од Господа здравиє і вся благая! Пр. Др. […] отходит од нас пятницу 17.VII. Пропоручит єго до Молитов Мсгр [Монсиньор – ред.] Мих[айло]. Мудрий , парох ЦДІАУЛ, фонд № 358, опис 1, справа 161, аркуш 149. Лист № 100 ПОШТОВА КАРТКА «З BARI – BASILICA DI S. NICOLA» † Прошу приняти з гроба св. Николая поздоровлення і бажання всего добра. Дуже гарний тиждень. Барі 19/9.[19]36. † О.Діонисій, еп[ис]к[о]п. […] P. Placido De Meester, OSB ЦДІАУЛ, фонд № 358, опис 1, справа 161, аркуш 150. Лист № 101 ПОШТОВА КАРТКА † Ваша Ексцеленция ! Як Господь поблагословит, то буду у Львові в соботу 21.10. В день 25/VII. Во Господі здоровлю. [ Місце не вказане – ред.] 23/VII.[19]36. † О.Діонисій, еп[ис]к[о]п. ЦДІАУЛ, фонд № 358, опис 1, справа 161, аркуш 151. Лист № 102 † Ваша Ексцеленция ! З нагоди дня св. Ангела прошу приняти найсердечнійші желання так для Вашої особи як і для цілої Вашої Метрополії. Нехай Господь по отвітованю св. Патрона поблагословить всі хресті і хрестики Вашої Ексцеленції, щоби воні принесли і випросили великі ласки з неба так для Вас як і для всіх соєдинених і відділених. Хотяй добре знаю великі Ваші терпіня, але знаю і великі потреби нашої св. Церкви і для того усмілюся висказати бажання: На многая і благая ! Найсердечнійше во Господі поздоровляю. Крижевці, дня 10/XII.[19]36 † О. Діонісій, еп[ис]коп ЦДІАУЛ, фонд № 358, опис 1, справа 161, аркуш 169. Лист № 103 Ексцеленция ! Пересилаю від ⁒ пісмо о[тця]. Слижа [Сигизмунда – ред.] , котрий просив перенесення до Вашой архиєпархії. Я згодився in principis . Але я не можу його випустити на весну, бо не маю з ким заступити його парохию. Єсли на 1/V.1937 будут усунені всі священникі з Галичини, котрі не мают горожанства, то лишаться слідуючі парохії без священників: Козарац , понад 1000 душ. – о[тець]. Костюк [Михайло – ред.] не просив горожанства. Лишня [Лішня – ред.] - // - о[тець]. Іакимів [Михайло – ред.] - // - Ст[ара]. Дубрава - // - о[тець]. Думка [Тарас – ред.] просив горожанство. Камениця коло 600 - // - о[тець]. Легенький [Євстахій – ред.] - // - Сердовичі - // - 8000 - // - о[тець]. Матус [Стефан – ред.] - // - йому обіцяно. Деревента - // - 800 - // - о[тець]. Слиж [Сигизмунд – ред.] має горожанство, але задля фамілії втікає. Як Бог поблагословит, то я надіюся, що дістану 2 священників кінцем шкільного року. Для того прошу, єсли буде о[тець]. Слиж писав, відповідь йому дати: коли дістане формалну відпустку з Крижовец. Маю надію, що му буду міг дати коло 1/VIII/1937. Крижевці, дня 26/XII.[19]36. † О. Діонісій, еп[ис]коп ЦДІАУЛ, фонд № 358, опис 1, справа 161, аркуш 170. Лист № 104 † Ваша Ексцеленция ! Дуже жалую, що я скорше не знав за торжество Рутского и я би був приїхав. В тім часі не міг єм того зробити, бо не позволив министер финанції [фінансів – ред.]. З нагоді зближення Свят Рождества Христового и Нового Року пересилаю найсердечнійші желання так для Ексцеленції як і для цілої Метрополії. Господь нехай дальше допомагає носити тяжкі хресті і свої і своїх! Найсердечнійше во Господі поздоровляю і всего добра желаю. Крижевці, дня 26/XII.[19]36 † О. Діонісій, еп[ис]коп Verbalis ⁒ ЦДІАУЛ, фонд № 358, опис 1, справа 161, аркуш 171. 1937 РІК Лист № 105 Ваша Ексцеленция ! Прошу приняти з нагоди праздника Воскресення Христа Господа найсердечнійші желання. Христосъ воскресе! Крижевці, 24/4.1937 † О.Діонисій, еп[ис]к[о]п. P.S. Просьбу о[тця]. Слижа [Сигизмунда – ред.] рекомендую. † О.Діонисій, еп[ис]к[о]п. ЦДІАУЛ, фонд № 358, опис 1, справа 161, аркуш 154. Лист № 106 Ваше Високопреосвященство ! Як Бог позволить, то в четверь по полудню 16:37 приїжджаю до Львова з однім румуньским нашим священником. Прошу Ексцеленцию нас до себе приняти. Во Господі найсердечнійше поздоровляю. Познань 28/VI.[19]37. † О.Діонисій, еп[ис]к[о]п. ЦДІАУЛ, фонд № 358, опис 1, справа 161, аркуш 155. Лист № 107 Бланк з єпископським гербом і кардинальським капелюхом. Ваше Високопреосвященство ! З нагоди празника Вашого Патрона прошу від мене як і від препозита Шаятовича [Даниїла – ред.] приняти найсердечнійші желання. Тїшуся, коли бачу як Ваша Ексцеленция прикована до крисла і у так високих роках розвиває на всі боки таку гарну працю. Дякую разом з Вашою Ексцеленциєю за таке Боже благословення над клером, котрий з дня на день все лїпше розуміє свою задачу і працює по волї св. Церкви. Просимо приняти тепле во Господі поздоровлення з препорукою до св. молитов. Крижевці, дня 7/XII.[19]37. † О.Діонисій, еп[ис]к[о]п. ЦДІАУЛ, фонд № 358, опис 1, справа 161, аркуш 156. Лист № 108 Ваша Ексцеленция ! Фірма «Виноград» замовила у нас літургічне вино і то вагон від 100 бочок по 100 літер. Віно би було вже вислане, як би не було потреба правити 100 літрових бочок. За 2-3 тіжні то буде готове і вино вислане. Епархия Дяковска від мене бажає мати як посередника запевнення що до […] і кредитної спосібности фірми «Виноград» , котра обіцяла платити у 3 місяцях за вино і бочкі. Прошу смиренно дати мені таке запевнення, хотяй я маю осібну певність що до кредитної спосібности фірми. Во Господі здоровлю. Крижевці, дня 7/XII.[19]37. † О.Діонисій, еп[ис]к[о]п. ЦДІАУЛ, фонд № 358, опис 1, справа 161, аркуш 157. Лист № 109 Бланк з єпископським гербом і кардинальським капелюхом. Ваша Ексцеленция ! З нагоди Різдвяних Свят і Нового Року пересилаю найсердечнійші желання для Вас і для цілої метрополії. Був єм в Римі сімі днямі задля Преосв[ященного]. [Василя – ред.] Такача . Він там закликаний. Здаєся що є намірення єго перенести на Підкарпаття або до Гайдурога на Угорщину. Тяжку скаргу вислано на Преосв[ященного]. [Олександра – ред.] Стойку . Не знати як сей вопрос скінчиться. Тепер би мав бути рішений вопрос епіскопа за Марморощину. Пропонував єм о[тця]. [Олександра] Хиру (1897-1983 рр.) , каноніка і ректора богословії у Ужгороду. За случай перенесення Преосв[ященного]. Стойки думаю що би одинокій був спосібний за столицю у Ужгороду як першій метрополит монс. Волошин (Августин (1874-1945 рр.), греко-католицький священик, президент Карпатської України (1939 р.) – ред.) директор […] у Ужгороду. Він вдовец бездітний, але працьовитий і повний характер. Знаю його давно. Недавно помер в Загребі метр[ополит]. Бауер [Антон – ред.] гарною смертю, якщо було и життя красне. Він перед смертю пару літ мав молодого […] cum iure successionis [з правом наслідства – ред.]. По смерти не було жадного тертя. Буваючи в Римі чув єм з одної сторони що при Амбасаді Польской глядают Ексцеленції помічника, не знаючи cum iure successionis . Прошу, о скілько можут Ексцеленция, нехай і сей вопрос упорядкуют. У нинішних часах річ надзвичайно важна. Кард[инал]. Tisserant ( Євген Тіссеран ( Eugène-Gabriel-Gervais-Laurent) (1884-1972 рр.), секретар Конгрегації у справах Східних Церков (1936-1959 рр.) – ред. ) певно буде помагати. Найсердечнійше во Господі поздоровляю і всего добра бажаю. Перед авдієнциєю у Св. Отца на серцю носив єм Вашу Ексцеленцию задля благословення. Прошу не забути і на мене у св. молитвах. Під ⁒ висилаю пісмо о[тця]. Майка [Іпатій Іван ЧСВВ – ред.] з Аргентини. Прошу позволити Сестрам на виїздь. Крижевці, дня 29/XII.[19]37. † О.Діонисій, еп[ис]к[о]п. ЦДІАУЛ, фонд № 358, опис 1, справа 161, аркуш 158. 1938 РІК Лист № 110 Ваша Ексцеленция ! На пісмо відписую: Нині написав єм і закликав того пана під титулом, котрий може його звідтам його вірве. Не знаю, що школи скаже: чи його звідтам відпустят. Чи Ексцеленция відписали на мій вопрос за фірму «Виноград» ? Дуже прошу. Вино дістали дуже дешево від Дяковского епіскопа. Так само знова рекомендую СС. Вас[иліянкам]. за міссию до Аргентині. Зі Загребу СС. Винкентинкі там вже шесту легию посилаю и там вже отверают новицият. Дуже хваляться, що робота гарна і іде ліпше як у нас. А у часу нещастя ту будут мали куда подітися. То сама і за нашій сестри Вас[иліянка]. буде добре. Крім того місії були все від Бога особливійшімі ласкамі провадження. Великі ласки від Христа Спасителя за Різдво як і за цілу 1938! Во Господі поздоровляю і всего добра желаю. Прошу о св. молитви. Крижевці, 4/I.[19]38. † О.Діонисій, еп[ис]к[о]п. ЦДІАУЛ, фонд № 358, опис 1, справа 161, аркуш 159. Лист № 111 † Ваша Ексцеленция ! Прошу приняти мої горячі желання у тіх тяжких часах, щоби Господь через особливійші свої ласкі допомагав і Вам і цілому Українскому народу витримати до кінця на доброї дорогі! Бажано у Календару на 1939 рік принести о Флорентискім Соборі найголовнійші річі. Дуже прошу вислати мені фотографії кард[инала]. Ісидора як є у Вас Бессарийона за наш Календар. Так само прошу, як можливо, скликати з’їзд епіскопату може за осінь сего року. Кард[инал]. Тиссеран [ Євген – ред. ] дасть деякі добрі Інструкциї за працю у тіх тяжких часах. Епіскопі дістанут скріплення за витримання. Одинокій Бог знає, чого дочекаємо в тім і слідуючім році. Найсердечнійше поздоровляю і від Господа всего добра бажаю. Крижевці, дня 13/ІІI.[19]38. † О.Діонисій, еп[ис]к[о]п. ЦДІАУЛ, фонд № 358, опис 1, справа 161, аркуш 160. Лист № 112 † Ваше Високопреосвященство ! Прошу приняти найсердечнійший привіт за себе як і цілу Метрополию з нагоди Христового Воскресення: Христосъ воскресе! Сердечно дякую за фотографії! Загреб, 20/4.[19]38. † О.Діонисій, еп[ис]к[о]п. ЦДІАУЛ, фонд № 358, опис 1, справа 161, аркуш 163. Лист № 113 Ваше Високопреосвященство ! У Станиславові що до скликання еписк[опської]. конфер[енції]. я попросив Преосв[ященного]. Григория [Хомишина – ред.], але дістав єм відповідь, що він на основу нашої постанови має лишень право предсідати [головувати – ред.], коли Ексц[еленція]. митрополит заперечений, а не має право Конференції скликати. То право має лишень Ексц[еленція]. Митрополить. Дуже жаль йому було задля неприємностей, які має Ексцеленция. На всіх других місцях було всьо у найліпшим порядку. Завтра вертаю на Підкарпаття і звідтам дому. Ще раз дякую за всьо. Господь нехай винагородить! Дрогобичъ, 13/VII.[19]38. † О.Діонисій, еп[ис]к[о]п. ЦДІАУЛ, фонд № 358, опис 1, справа 161, аркуш 164. Лист № 114 ПОШТОВА КАРТКА «Михайловци: Монастир Редемптористов» † Ваше Високопреосвященство ! На 30/VII. буду у Львові. Звідтам полагоджу свої річі. Прошу перед від’їздом позволити на пару днів ступити до Вас з моїм секретаром. День приїзду пізнійше напишу. Всего добра від Господа бажаю. Чернеча Гора [Мукачево – ред.] 18/VII.[19]38. † О.Діонисій, еп[ис]к[о]п. ЦДІАУЛ, фонд № 358, опис 1, справа 161, аркуш 165. Лист № 115 † Ваша Ексцеленция ! Провидініє Боже дає мені нагоду частїйше бувати у Галичині. Дуже много разів я зі страхом правлю там Службу Божу, бо оскілько я можу судити, там єст дуже много ненатурального вина. Дослідно Служба Божа з такім вином не є важною. Коли говорив єм і тії справі з поодинокімі – особенно монахамі, діставав єм відповідь: «Ми правимо з вином, яке дістаємо. Єпіскопі наші мают на се уважати …» Я єм переконання, що та справа дуже важна і щоби – усміляюся написати – Ваша провинция мусіла мати свою півницу для церковного вина і сама директно спроваджувати церковне вино так як роблят по других кат[олицьких]. краях, де лекше дістати натуралне вино. Так напр[имір]. має архієпископ у Оломувцу таку пивницю і всі священників мусят звідтам брати службове вино. Самі священників провідникі сеї пивниці купуют то вино з директних жерел і мают повну певність що таке вино не є фальшоване. Архиєп[ископ]. Пречан (Леопольд, Архиєпископ Оломувскі і Митрополит Моравський (1866-1947) – ред.) більше раз висказував о тім свою гадку словамі: «На часу смерті буду спокійний, що Служби Божі у моїй архієпархії були добрі». Коли я старався о вино, яке я вислав Цимбалистому [?] , я думав, що у Вас вже єсть, або тепер основана така пивниця для службового вина під доглядом епіскопату, і я дуже тішився, що всі Служби Божі межі нашім народом будут певні, і через се нарід Украінскій дістане більше Божого благословення особенно у тіх катастрофалних часах. З пісма Вашої Ексцеленції бачу, що священство не бере ту справу досить серйозно і що воні подібно судять так як і монази о тої справі. Як є написано на фляшкі, що є вино натуральне – службове, то вже досить. Я думаю, щоби священникі самої архиєпархії Львівскої могли без всякої трудности розібрати се вино, котре є певно службове і з ним правити Службу Божу, а тамте, котре ще мают, вихосновати на другі цілі. Але єсли то не іде, то най дієся так як Ексцеленция пишут. Мене то дуже болить, не задля грошей, котрі я готовий сам платити, хотяй я у тяжкім материялнім положенню, але задля самої ідеї, яку споминаю. Ваша Ексцеленция зробили до тепер великі діла для Украінского народу. Усміляюся попросити: отворить ще і півницю для службового вина і най будут всі священників обов’язані лишь з тої пивниці заберати службове вино, і я маю надію, що буде більше благословення Божого над Укр[аінським]. народом. Найсердечнійше поздоровляю Ваше Ексцеленцию і прошу о св. молитви. Крижевці, на праздник Рожд[ества]. Пресв[ятої]. Богородици [21 вересня] 1938. † О.Діонисій, еп[ис]к[о]п. ЦДІАУЛ, фонд № 358, опис 1, справа 161, аркуш 172. Лист № 116 ПОШТОВА КАРТКА «Pius PP. XI» † Ваше Високопреосвященство ! З гроба св. Петра пересилаємо Вашої Ексцеленції привіт з найбільшимі бажаннямі всего добра так для Вас як і для цілої Метрополиї. Рим, 6/XI.[19]38. † О.Діонисій, еп[ис]к[о]п. о[тець]. Й[осафат]. Лабай ЧСВВ о[тець]. Т[ит]. Галущинський ЧСВВ ЦДІАУЛ, фонд № 358, опис 1, справа 161, аркуш 165. Лист № 117 ПОШТОВА КАРТКА «Roma – Basilica di San Paolo» † Вашої Ексцеленції пересилаю ще раз поздоровлення з гробів св. Петра і Павла з благословом св. Отця підписаний обтягарований з новим хрестом Апост[ольського]. Ординарія і дочасного Администр[атора]. Подкарпатьскої України і смиренно просить о поміч з молитвами! Рим, 19/XI.[19]38 † О.Діонисій, еп[ис]к[о]п. Митрополит Андрей власноручно, після отримання цієї вістки написав: «Дістав сю історичну картку 24/XI [19]38. Відписав 25/XI [19]38 † Андрей» ЦДІАУЛ, фонд № 358, опис 1, справа 161, аркуш 14. Лист № 118 † Ваша Ексцеленция ! Нехай буде мені позволено переслати найсердечнійші желання за день св. Ангела з Карпатскої України. Нехай Господь уділить Вашої Ексцеленції побачити у більшої мірі розвій того, що я ту тепер бачу. Для Вас і для цілої Метрополії пересилаю у своїх молитвах до Господа прозьба о помічъ на всіх полях. Ε ἰς πολλὰ ἔτη, Δέσποτα ! З найвищою пошаною: Прошу ся о св. молитви. Хустъ, дня 2/XII.[19]38 † О.Діонисій, еп[ис]к[о]п. ⁒ Verbalis ЦДІАУЛ, фонд № 358, опис 1, справа 161, аркуш 167. Лист № 119 † Щоби я міг ту положити добрі фундаменті ліпшої будучності Укр[аїнського]. Народу, потрібні суто добрі підручникі катихетичні. Усміляюся для того попросити Вашу Ексцеленцию щобисте дали вислати 100 екз[емплярів]. Божої науки по найнісшої ціли. Дальше прошу щоби оден банк, або книгарня, або Ординарият виробив собі свій конто в Хусті чи в Подкарпатьском Банку, чи десь інде, щоби ми могли гроші до Вас пересилати і куповати потрібні книги. Книги прошу посилати у малих пакунках по 2 к[і]л[о]гр[ам]. Хустъ, дня 2/XII.[19]38 † О.Діонисій, еп[ис]к[о]п. ЦДІАУЛ, фонд № 358, опис 1, справа 161, аркуш 168. Лист № 120 Ваше Високопреосвященство ! З наближачимся днем свят Хрістового Рождества і з Новим Роком складаю найгорячійші желаня як для Ексцеленції так і для цілої провінції, а не меньше для цілого Укр[аїнського]. народу. Най Господь прикратить дні терпінь і уділить свою силу всьо вихосновати на добре вічне і дочасне! Що до будучої Конференції з моєї сторони я готовий пріїхати до Вас, а так певно і Преосв[ященний]. з Підкарпаття. Єсли трудно поза Ваші краї, прошу перемінити план і скликати або до Львова, або до Стан[іславова]. або Перем[ишля]. В Господі найсмиренійше поздоровляю. Съ нами Богъ! [ Без вказання місця і дати – ред.] † О.Діонисій, еп[ис]к[о]п. ЦДІАУЛ, фонд № 358, опис 1, справа 161, аркуш 173.

1931 РІК Лист № 59 Бланк з єпископським гербом і кардинальським капелюхом. Всередині зображений Святий Дух у вигляді голуба, а внизу морський якір та Вифлеємська зоря, що є символами християнської надії. Križevci, dne 9/V.1931 Ч. 1615. Пр. 1931 Ваше Високопреосвященство ! На писмо у справі Конференції відписую: 1) Конференція дуже потрібна і для того най буде одержана. Єсли не випадає на Підкарпатю, то най буде у Галичині, або у Крижевцях. 2) Я вже маю пасуси і віза за Польщу і маю намір пріїхати до Вас коло 20/V., єсли Господь позволить. В Господі поздоровляю і прощшу о св. молитви. † О.Діонисій, eп[ис]к[о]п. ЦДІАУЛ, фонд № 358, опис 1, справа 161, аркуш 97. Лист № 60 Бланк з єпископським гербом і кардинальським капелюхом. Križevci, dne 19/VІІІ.1931 Ваше Високопреосвященство ! Мати Божа допомогла і я нині висилаю трох малих кандидатів до Студитів: одного Горвата, одного Руснака і одного, котрий вже не знає сказати що він Українец. Най їм Господь допоможе виховати ся на добрих монахів, котрі би пізнїйше у нас Царство Боже ширили! Прошу вислати їх до Унева. В Господі найсердечнійше поздоровляю. † О.Діонисій, eп[ис]к[о]п. ЦДІАУЛ, фонд № 358, опис 1, справа 161, аркуш 99. Лист № 61 Єпископська кругла печатка Križevci, dne 2/XI.1931 . Broj 2152. Пр. 1931. Ваше Високопреосвященство ! На повідомленя під ч. 66/Орд. отвічаю: Вишлю сестри на Капитулу. Але прошу за будучність, що би Капитула була сестер була отримувана все в літі в місяцу августу [серпні – ред.] коло 15 а не в зимі. Тепер монастирі сестер вже по всіх краях світа і в зимі не можливо буде зі всіх монастирей Європи і Америки. В Господі найтеплійше поздоровляю. † О.Діонисій, eп[ис]к[о]п. ЦДІАУЛ, фонд № 358, опис 1, справа 161, аркуш 100. Лист № 62 Єпископська кругла печатка Križevci, dne 6/XI.1931. Ваше Високопреосвященство ! Горвати кажуть: «Bolje ikada, nego nikada» [Краще пізно, ніж ніколи – ред.] І я спізнівся, але думаю, що ще річ не пропала. Засилаю мій план проповідей на 4 роки по Швілинский-Левицкій. За парохії з дочернімі церквами єст план іде на 8 літ. Подібний план був би за ІІІ том проповідей о ласки і тайнах, котрий ще не виданий. Не знаю для чого. Матеріял приготований і одна часть вже давно друкована в Ужгороді. […]. У праксі дуже добрі успіхи приносить і для священства і для вірних. Прошу переглянути, виправити і дати мультипліковати і всім єпископам вислати. У мене нема друкарні з кирилицею, а може Ексцеленція самі щось перемінят. Не розходиться о числах але о самій річи. Коли Господь позволив дочекати Конференцію у мене у 1932! СС. Василіянки просят мене на свою Капітулу. Чи то має сензу і чи є потреба ? Думаю, щоби було добре як би Кап[ітулою]. провадив на Пр[еосвященний]. [Григорій – ред.] Лакота в імени всіх єпископів. В Господі найтеплійше поздоровляю і всего добра бажаю. † О.Діонисій, eп[ис]к[о]п. ЦДІАУЛ, фонд № 358, опис 1, справа 161, аркуш 101. Лист № 63 Єпископська кругла печатка Београд, dne 12/XІI.1931. Ваше Високопреосвященство ! Вертаючи з Македонії до дому в Навечеріє празника св. Андрея засилаю найтеплїйші желаня за великі ласки для Вашого Високопреосвященства и за Метрополію по отвітованню св. Андрея. Нехай всемогучій Господь дальше провадить і дасть дочекати дні воскресеня Вашої Метрополії и не менше і цілої нашої Церкви! Маю надію що здоровля вже у порядку. З цілого сердця поздоровляю і прошу о св. молитви. Найменьшій в Хрісті † О.Діонисій, eп[ис]к[о]п. ЦДІАУЛ, фонд № 358, опис 1, справа 161, аркуш 102. 1932 РІК Лист № 64 Єпископська кругла печатка Križevci, dne 12/I.1932. Broj 2335 Пр. 1932 Ваше Високопреосвященство ! Дуже дякую за миле пісмо і желаня. Най Господь як найскорше верне здоровля щобисте ще могли разом зі всіми нашими епископамі робити і трудитися за добро св. Церкви і нашого народа! Осміляю ся попросити о слідуюче: Нині дістав єм ІІ том Codexa Orient[alis] . на перегляд. Єсли за скоро Ваше Високопреосвященство буде могло дати свої спостереженя сей том, я би просив копію, щоби наша відповідь могла бути у головних річах однакова. Я вишлю свої спостереженя. Ще раз в Господі поздоровляю і всего добра бажаю чекаючи на час пріїзду до мене на Конференцію сего року, на котру кличу і прошу. † О.Діонисій, eп[ис]к[о]п. ЦДІАУЛ, фонд № 358, опис 1, справа 161, аркуш 104. Лист № 65 ПОШТОВА КАРТКА Ікона Матері Божої 431-1931 Пресвятая Богородице, спаси нас! Ваше Високопр[еосвященство] ! Дякую за пісмо. Вже друге пісмо на мене адресоване до Београду. Прошу сказати тому, що адресує, що я ще в Križevci – Jugoslavija – Hrvatska . Тїшуся що вже слабість попустила. Най Господь як найскорше відздоровит В[ашу]. Ексц[еленцію]. В Господі поздоровляю. [Белград] 24/І.[19]32. † О.Діонисій, eп[ис]к[о]п. ЦДІАУЛ, фонд № 358, опис 1, справа 161, аркуш 105. Лист № 66 Єпископська кругла печатка Križevci, dne 18/IІ.1932. Ваша Ексцеленція ! Чекаю на повідомленя, що Ексцеленція вже здорові, але не можу того дочекати. Засилаю мої уваги на Can. 87-144 не щоби задавати Ексцеленції через то трудності. Най се перше переглянут другі люди може професори і нам свої гадки скажут. Доброті Божої каждого дня препоручаю Ексцеленцію і прошу о чим скорше виздоровленя. Найтеплійше у Господу поздоровляю Вас і о[тця]. Ігумена [Климентія Шептицького – ред.] і оставаю Ваш в Господі † О.Діонисій, eп[ис]к[о]п. ЦДІАУЛ, фонд № 358, опис 1, справа 161, аркуш 106. Лист № 67 † Ваше Високопреосвященство ! Дізнаю, що вже мінула небезпека і що вже можете і трохи робити. Тішуся і Господу дякую, а разом благаю, щоби уділив повне здоровля. Усміляюся о одну річ попросити: Як вже М[ати]. Софронія лишила посаду професорки, то я прошу відпустити ю до Шіду і то особено задля тої причини, бо вона, так думаю, буде могла добре провадити тутейшій новіціят сестер. М[ати]. Анна вже за стара і слаба, а других, за то відповідних сестер немаю. Єсли Ексцеленцію не мают з М[атір’ю]. Софронією да якого другого плану, то прошу відпустити до Крижев[ецької]. єпархії. Найтеплійше в Господі поздоровляю. Križevci – дня 23/ІІІ.[19]32. † О.Діонисій, eп[ис]к[о]п. ЦДІАУЛ, фонд № 358, опис 1, справа 161, аркуш 107. Лист № 68 Єпископська кругла печатка Križevci, dne 27/IV.1932. Хрістосъ воскресе! Ваше Високопреосвященство ! Дякую найтеплійше за послідне пісмо. Дав би Господь Бог, щобисте могли провадити і слідуючу епископску Конференцію, котра має такі важні справи! Як би був то тягар за Ексцеленцію сюда пріїхати, я дуже прошу най буде та Конференція у Львові, щоби Ви не настраждали на так далекої подорожі. У мене би була познійше. Але одна річ: восени має бути посвяченя Колегії св. Іосафата в Римі. Думаю щоби було право і достойно, як би то Ексцеленція могли, там отримати Конференцію, упорядковати всьо можливе за Колегію, подяковати і т.д. Від тої Колегії дуже а дуже много залежить житья нашої Церкви. Чи Ексцеленція годяться на се до Риму скликати восени Конференцію ? За случай що осібно би не могли заїхати, прошу провадженя за тої случай передати Станиславівському, най попробує, а Ви щобисте вислали делегата лишень. Я думаю, щоби то в Римі дуже добре взяли. Прошу у Господу о тім роздумати. Дізнаю з певних жерел що для Ужгорода буде іменований о. Стойка (Олександр (1890-1943 рр.), єпископ Мукачівський (1932-1943) – ред.). Най воскреслий Хрістос уділить повні сили, щоби ще дальше для Ісуса Ексц[еленція]. могли терпити разом з намі і двігати ту галузь св. Церкви. Прошу о малу жертву терпінь і для нас. Здоровлю в Господі. † О.Діонисій, eп[ис]к[о]п. ЦДІАУЛ, фонд № 358, опис 1, справа 161, аркуш 109. Лист № 69 Karlove Vary, 30/VII.1932. Leopol[…] Ваше Високопреосвященство ! серце тягне до Вас, щоби особно обговорити справу Конференціи сего року, але як виглядає не буде се можливе задля браку грошей и для того я дуже прошу о рішеня слідуючих вопросів: 1) Вост[очна]. Конгрегация чекає на нас, що би наші епископи торжественно посвятили Колегию і при сей нагоді подяковали Свят[ому]. Отцу за той справді корол[івський]. дарунок. Моя гадка треба ити і так зробити и при той нагоді много других річей порушити і много зла заперечити. Я знаю, що Ексцеленция не будут могли поїхали задля слабости, але я прошу о се: Най Ексцеленция скличе то засіданє до Риму за початок новембра и назначи програм який вже опре ділений, а до того додасть і посвяченя Колегії а потім подякованя Св[ятому]. Отцу. Дальше най напишуть: за случай щоби Ви були слабості заперечені, най вмісто Вас Конферецию провадить найстарший епископ, котрий у імя Вашої Ексц[еленції]. най подякує св. Отцови. Місце засідань буде наша нова Колегия. На сей спосіб буде всьо виповнене і у Риму то мило приймут. Більше о тому в імени моім мав сказати о[тець]. ректор Сліпий (Йосиф (1892-1984 рр.), з 1926 р. ректор Львівської Духовної Семінарії, Архиєпископ Львівський (1944-1963 рр.), Верховний Архиєпископ і Патріах УГКЦ (1963-1984 рр.) – ред.). За случай що Ексцеленция не можутся згодити на ту мою пропозицию, о що я найтеплійше прошу, то най буде у мене Конференция, лишень прошу точно опреділити день, щоби я міг всьо приготовити. Так само прошу всіх епископів о дню повідомити. Як Ваша Ексц[есенція]. думают, що безслівно потрібно, щоби я осібно був тепер у Вас, прошу зателеграфувати, а я десь ту пожичу гроші і піду до Вас. Моя кура [лікування – ред.] на 8/8. Будемо мати 3 тіжні і думаю, що буду міг потім виїхати. Найтепплійше Вашу Ексцеленцию и о[тця]. Ігумена [Климентія Шептицького – ред.] поздоровляю і бажаю виздоровленя одному і другому. Поручаючи себе до св. молитов оставаю Найм[енший]. в Господі † О.Діонисій , eп[ис]к[о]п. ЦДІАУЛ, фонд № 358, опис 1, справа 161, аркуші 110-111. Лист № 70 † Ваше Високопреосвященство ! 1. Прошу написати до Конгрегації, що сегорочни Конференция наших епископів скликана до Риму. То що було написане у скликаню Конференції для епископів. 2. Не знаю що значить нове розпорядження нашої Конгрегації в посліднім числу A[cta].A[postolicae].S[aedis]. Прошу перечитати і як ласка, пару слів написати, щоби я міг орієнтуватися в тії річи, як будемо в Римі. Тішуся що Ексцеленция набрали нови сили. Богу слава. В Господі найтеплійше поздоровляю. Крижевци, дня 16/X.[19]32 † О.Діонисій, eп[ис]к[о]п. P.S. М[ати]. Анна знова хоче на відпочинок до Словити. У нії вже велика нервовість і я для того годжуся. Вона каже, що як буде можно, то там і лишится. ЦДІАУЛ, фонд № 358, опис 1, справа 161, аркуш 113. Лист № 71 Ваше Високопреосвященство ! На пісмо від 20/X. відписую: По Декрету Конгрегації не має жадної важности celebret [дозвіл на священиче служіння – ред.] наших епіскопів, не сміє жаден священик приняти інтенції з поза границі своєх епархії. Так виглядає, як коли би були всі наші епіскопі суспендовані. Нічего би не було для мене, якби таке розпорядження було видане і за лат[инських]. епископів. Ту виглядає як коли би ми були католикамі може бути «tertii ordinis» [третього чину – ред.] але не рівноважні з латинікамі. У праксі: з Архіеп[архії]. Вашої хоче виїхати на пр[иклад]. на вакації до Чехословакії, або до Польщи на курацію 50 свящ[еників]. катехитів, і тілько других. До тепер було, що вони просили celebret від Вас і було всього у порядку. Тепер би потреба було для кождого післати до Конгр[егації]. перед відходом і як поверне… Певно, що того не буде у праксі, а наслідки будут такі: що ті священикі поза границею своєї єпархії, або свойого краю не будут правили Службу Божу. Не говорю тепер о тім, яке то вражіня робит на схизматиків. Єсли я може не добре порозумів Декрета , прошу мене кориговати. До Риму іду коло 31/XI. Найсердечнійше в Господі поздоровляю Ексцеленцию і о[тця]. Климентія [Шептицького – ред.] і всего добра бажаю. Прошу о св. молитви. [Крижевци] 26/X.[19]32 † О.Діонисій, eп[ис]к[о]п. ЦДІАУЛ, фонд № 358, опис 1, справа 161, аркуш 115. Лист № 72 Бланк з єпископським гербом і кардинальським капелюхом. Ваше Високопресвященство! За день св. Ангела Вашого Високопреосвященства засилаю найсердечнійші желаня. Най Премилосердний Господь по отвітованю св. Андрея поможе зі спеціальнимі ласкамі до кінця витримати у ношеню тяжких хрестів, якій Він уділив Вашому Преосвященству і через ті хресті осягнути неувядаємий вінец для себе и для цілої Унії скріпленя у св. віри! В Господі поздоровляю і всего блага желаю. Крижевці, дня 11/XII.[19]32. † О.Діонисій, eп[ис]к[о]п. ЦДІАУЛ, фонд № 358, опис 1, справа 161, аркуш 117. Лист № 73 Єпископська кругла печатка Ваше Високопреосвященство ! На послідні епіскоп[скій]. Конференції була бесіда о тім, щоби видати одно спільне Посланіє о тім, що Св. Отец сказав і зробив за нас, коли збудував Колегію. То було і на першій Конфер[енції]. постановлено і скілько собі пригадую, Ваша Ексц[еленція]. обіцяли зложити то Посланіє і нам післати на підпис. Єсли Ексцеленция мают може бути скицу [шкіц, проект – ред.] першого Послання , я усмілюся попросити і потребую скіцу зробити як не для всіх, то принаймній для декотрих. Річь дуже важна і велика. З нагоді Різдвяних Свять і Нового року засилаю найсердечнійші желаня так Ексцеленції як і цілої Провинції. Най Господь, Спаситель, у всім поблагословить! Здоровля най скрипить! В Господі поздоровляю. Крижевці 27/XII.[19]32. † О.Діонисій, eп[ис]к[о]п. ЦДІАУЛ, фонд № 358, опис 1, справа 161, аркуш 118. 1933 РІК Лист № 74 ПОШТОВА КАРТКА «Apostolstvo sv. Cirila in Metoda»» [Крижевці] 12/IV.[19]33. † Як Господь допоможе то в середу рано о 6:30 буду у Вас, щоби і устно пожелати щасливий праздник Воскресеня Хрістового. А тепер сею дорогою кличу Вашої Ексцеленції і цілої Метроплоли: Христосъ воскресе! † О.Діонисій, еп[ис]к[о]п. ЦДІАУЛ, фонд № 358, опис 1, справа 161, аркуш 120. Лист № 75 Бланк з єпископським гербом і кардинальським капелюхом. Рим 30/V.[19]33. Ваше Високопреосвященство! У нинішньої авдиєнції у Св. Отця Св. Отец много інтересувався зі здоровлєм і працею В[ашої]. Ексцеленції. При тіі нагоді я спімнув свято молоді [З’їзд «Українська молодь Христові», що відбувся 6 травня 1933 р. у Львові – ред.], яке так торжественно відбулося у Вас і так численно, то Св. Отец дуже з тім був потішений і дяковав Г[осподу]. Богу. Спімнув єм розвій Академії [Львівська Богословська Академія – ред.] і число богословів, як і добрий дух в семинарії так у Ваших богословів як і моїх. Дуже був задоволений. А найбільше тішила Його справа нашого спільного Катехизму і через тій Катехизм заснованя катихетістів по всіх сторонах, де наш нарід жіє. На то специялне благословення уділив. Уділяючи благословення для мене уділив і для Вашої Ексцеленції і для цілого нашого Єпископату. Повідомлені о тім В[ашу]. Ексц[еленцію]. оставаю в Римі. Ваш в Господі † О.Діонисій, eп[ис]к[о]п. ЦДІАУЛ, фонд № 358, опис 1, справа 161, аркуш 121. Лист № 76 Бланк з єпископським гербом і кардинальським капелюхом. Ваше Високопреосвященство! Сердечно дякую за пісмо. Висилаю фотографії Крижевецких епіскопів. Дві ще находятся у Ректора семин[арії]. у Львові. Пишу о. Ректорови, щоби передав. Колору талару і мантії не може опісати. Як маляр скінчить всьо, то може би пізнійше міг сюда приїхати і додати колор. Що до мойого виїзду до Карлсбад і до Вас здаєся мені, що буде неможливо того року задля фінанс[ових]. обставин. Подорож до Галич[ини]. і до Риму забрала потрібну сумму за то. Най дієся воля Божа! Прошу підготувати справу Катехизму . В Господі поздоровляю і всего добра бажаю. Крижевці, дня 17/VI.[19]33. † О.Діонисій, eп[ис]к[о]п. ЦДІАУЛ, фонд № 358, опис 1, справа 161, аркуш 122. Лист № 77 Бланк з єпископським гербом і кардинальським капелюхом. Broj 4604. Пр. 1933. Ваша Ексцеленция ! Обертаюся до Вас з просьбою у одної для нашої єпархії дуже горячої справи: у справі СС. Служебниць. Чекав єм на приїзд о[тця]. визитатора Схрайверса (Йосиф (1876-1945 рр.), протоігумен східної вітки Редемптористів в Україні (1913-1933 рр.) – ред.) і гадав єм, що він полагодить ту справу після приписів церк[овного]. закону і що піде всьо наперед. Його нема і не буде, як виджу. Справи слїдуючи: Ворогі св. Церкви много раз пробовали нагнати наших Сестер і я мусів на всі боки робити інтервенції щоби то заперечити. Ворого розуміют працю сестер, котра їм не подобається і для того на тісяч способів пробовали заперечити ту працю, щоби воні могли успішнійше ширити свою працю. Богу слава дотепер не удалося. Чого не зробили ворогі, як мені виглядає, то зроблять самі настоятельки СС. Служебниць. Я много раз і пісменно і устно просив С. Старшу, най: 1) до нас посилає з найліпших найрозумнійні Сестри задля спеціялних у нас обставин; 2) щоби пріслала таких, котрі би були готові приняти югословянске горожанство і ту лишитися; 3) щоби переміни сестер не робили без совітовання зі мною; 4) щоби на се уважали, що ту можут бути настоятелькамі лишень ті сестри, які мают югослов[янське]. горожанство. Вчера отримав єм пісмо, що настоятелька з Руского Керестура с[естра]. София Ромич перенесена до Львова. Мав єм вже многі тяжні дні, але той був оден з найтясших днів мого життя. Перед моїми очимі стают події які перед рокамі сталися у єпархії римокатоліцкої у Бачкі, де латинскі Сестри Конгрегації «Englische Fräulein » (жіноче Згромадження засноване у 1609 р. У 2003 р. перейменоване на Згромадження Ісуса – ред.) , які мали у Сомбору [місто у Сербії – ред.] учительскі семинар і всі другі школи, а так само і по парохиях свої церковні школи, задля своєї неростропности страшно шкодили св. Церкви. Сестри мали свій осередок поза границями держави на Мадярщини у Калочи [Калоча – місто в Угорщині – ред.]. Єпископ зі Суботиці [місто у Сербії – ред.] напомінав сестер, най по всіх монастирях поставлят настоятельки з Югославії; най оснуют свою спеціялну провинцию у Югославії, яка буде мала лишень свою верховну настоятельку поза границею держави, як що зробили і всі другі Конгрегації сестер і монахів на території Югославії. Епіскопа сестри не слухали, на свою руку хотіли дальше провадити і конец був такій, якій собі ворогі Церкви жадают: - забрали сестрам всі інститути шкількі з інвертором, - у тіх інститутаї поотверали свої школи, - Церкви сестер обратили на Церкви схизматицкі і донині служат нимі. Епіскопат сам, цілий кат[олицький]. Епіскопат, нунціятура інтервеновали, але всьо на дармо. Ту на кінці мусів сам Рим справу до своїх рук забрати: виіменова Апост[ольського]. Нунція своїм специялним делегатом для тіх сестер і він тепер упорядкував, чого не хтіли сестри самі зробити по совіту епіскопа. Тепер по страшних стратах мают то всьо, що і всі другі Конгрегації мают: окремішню провинцию. Одінокі наші сестри Служебниці до тепер у тій точкі зістали неупорядковані і то була причина головна, задля котрої я післав і просив С. Старшу, най всьо так робить, як коли би сестри наши не були залежні від настоятельки поза границею держави і най у тіх річах зі мною совітуєся задля добра сестер і св. віри. Скілько виджу мене С. Старша не порозуміла, коли заберає сестру тутейшу звідси, а не буде мала другу тутейшу сестру відповідну за настоятельку . Перед моїми очима вже стоїт, як може статися у Керустуру щось подібне, як сталося у Сомбору: що ворогі заберут монастир сестер і у нашої каплиці отворят свою задля того, бо сестри не могли, чи не хотіли слухати епіскопа, котрий їм хоче то зробити, що уважає за безслівно нужне для їх добра і для добра св. Церкви. Люблю сестер і від першого часу їх народження тішив єм ся з нимі. Для того тепер так мене зранило таке поступування від сторони старших, що для мене значить: розвязованя домів СС. Служебниць у нас . Ексцеленция! Прошу о слїдуюче: 1) Попробуйте Ви розтолкувати С. Старшої ту справу, може будете могли щось осягнути. Єсли ні, то най сестри мені напишут одверто, у чим я так погрішив против Правила Згромадження сестер, що воні готуют розвязаня наших домів ? 2) Прошу повідомити сестер, що я готовий попросити з Риму визитатора, котрий би об’єктівно розслідив цілу справу, бо по моїм пересвідченю Сестри суть дуже зле інформовані і на такої підставі роблять то, що буде мало злі наслідки для самих сестер. 3) Най сестри знают, що до мене можут все одверто напісати, єсли думают, що я щось зробив против Правил. Я хочу щоби сестри найсовістнійше отримовали свої Правила, а я зі своєї сторони буду так само Правила отримувати, але і уважати, щоби їх сестри отрімо вали, котри у моїї єпархії жиют. 4) Най сестри і то знают, що я як епископ маю декотрі права і над сестрамі так на пр[имір]. що до обряду, до церковного співу, до іх праці межі вірникамі і т.д. Ту воні мусят епіскопа слухати. Коло нас суть розмаіти латинскі Конгрегації сестер. Латинскі епіскопи много більше впливают на провадженя сестер як я. Сестри ті тішаться, коли можут щось по волі епіскопа зробити, бо знают що епіскоп ліпше видить потреби Церкви як воні і що епископ не зробит для них нічого злого. То і я хотів і хочу для одинокої нашої Конгрегації СС. Служебниць. Хочу щоби і та справа була полагоджена по волї Божої на хосен Згромадженя, і для того прошу Вашу Ексцеленцию, щобисте занялися тою справою. Я вже наперед обіцюю виповнити всьо, що В[аше]. Ексц[еленція]. будут у тії справі зажадала від мене.Єсли я деяку похибку зробив, сей час то направлю, лишень най доми наших сестер не будут знищені. На любові і труду найтеплійше дякую. В Господі поздоровляю і всего добра бажаю. Križevci, дня 16/9.1933. † О.Діонисій, eп[ис]к[о]п. ЦДІАУЛ, фонд № 358, опис 1, справа 161, аркуші 123-124. Лист № 78 Єпископська кругла печатка Ваше Високопреосвященство ! Посилаю одного конвертиту з Герцеговині – Томашевича [?] – як кандидата до Студитів. Прошу о св. молитви щоби удалася праця. Найтеплійше в Господі здоровлю і всего добра желаю. Крижевці, дня 12/X.[19]33. † О.Діонисій, eп[ис]к[о]п. ЦДІАУЛ, фонд № 358, опис 1, справа 161, аркуш 125. Лист № 79 Бланк з єпископським гербом і кардинальським капелюхом. Ваша Ексцеленция ! Думаю, що нема дня, щоби я душею не бував при Вас просячи Господа о специялни ласки за ті великі хресті яке Провидіння Боже засилає на Вас. На особенний спосіб буде о се благати Господа в день св. Патрона, щоби він випросив полегшення і сили за дальші праці, котрі у нинішних часах так потрібні на всі бокі. У нас нічого надзвичайного. Що до праці около спільного катехизму, скілько виджу, не буде з того то, що я жадав і що так конечнім і потрібнім тримаю за всіх нас. Тішуся що принаймній проповіди катехитичні запроваджені. То великій крок наперед. Лишень най то у праксі перепровадят. Найсердечнійше во Господі поздоровляю і всего добра від Господа прошу і бажаю. Крижевці в день св. Єкатерини [7 грудня] 1933. † О.Діонисій, eп[ис]к[о]п. ЦДІАУЛ, фонд № 358, опис 1, справа 161, аркуш 126. 1934 РІК Лист № 80 Христосъ воскресе ! Ваша Ексцеленция ! Як Господь позволить, то буду у Львові на слідуючу середу 18/IV. о 6:43 рано. Тягне мене до Вас любов, щоби поговорити о Катехизму і о другий важних справах. Прошу о св. молитви за щасливу подорож. Во Господі поздоровляю і всего добра бажаю. Крижевці, день 11/IV.[19]34. † О.Діонисій, eп[ис]к[о]п. ЦДІАУЛ, фонд № 358, опис 1, справа 161, аркуш 127. Лист № 81 Ваше Високопреосвященство ! 1) Засилаю пісмо під ⁒ котре мене дуже здивовало. Не думаю бажаня виповнити, але прошу о совіт, що ту дальше зробити. 2) Через Нунциятуру В[исо]к[о]пр[еподобний]. о[тець]. Ігумен [Климентій Шептицький – ред.] має дістати за [отця Янка – ред.] Шімрака 5000 $. Єсли о[тець]. Ігумен там прошу повідомити о тім. В Господі найтеплійше поздоровляю. Križevci, дня 27/V.[19]34. † О.Діонисій, eп[ис]к[о]п. ЦДІАУЛ, фонд № 358, опис 1, справа 161, аркуш 128. Лист № 82 Бланк з єпископським гербом і кардинальським капелюхом. Ваша Ексцеленция ! На пісмо відписую: На розумію жаданя о[тця]. Думки [?] щоби ще 200 зл. дістати. Він дістав пашпорт за 120 зл. як о[тець]. Левицкій [?] каже за дорогу не потребує 400 зл. Для того прошу не давати більше, бо я не маю звідки повертати. Не буду міг користати відпочинок у Ексцеленції, бо не маю грошей. Прошу о св. молитви. Во Господі здоровлю. Крижевці, дня 12/VII.[19]34. † О.Діонисій, eп[ис]к[о]п. ЦДІАУЛ, фонд № 358, опис 1, справа 161, аркуш 129. Лист № 83 Рим дня 27/X.[19]34. Ваша Ексцеленция ! За желаня Господь нехай винагородит сторицею! У нас тяжкі часи. Приїхав єм до Риму на ординацию двох моїх богословів, а не меньше щоби від Господа випросити потрібні ласки у нинішних тяжих часах. Знаю що і у Вас не меньше ворогів роблят і для того благаю Господа о помічь специяльну для цілої нашої Церкви. Дуже ме тішит новий катехизм. Він нам много допоможе при вихованю наших вірних. Боюся за наших у Босні: держава жадає від священників, щоби всі мали горожанство, а воні до тепер не хотіли о се просити і 7 їх немає горожанства. Що буде ще не знаю. Коли буду у Св. Отця попрошу специяльне благословення. Во Господі здоровлю і всего добра желаю. Ваш у Господі † О.Діонисій, eп[ис]к[о]п. Цїлую руки і з високим і глубоким побажанням кланяюся Ексцеленції о[тець]. Ілля Ванчик, парох в Миклушевцях у Югославії. ЦДІАУЛ, фонд № 358, опис 1, справа 161, аркуш 130. Лист № 84 † Ваша Ексцеленцийо ! Прошу за день св. Ангела приняти найсердечнійші желаня по отвітованю св. Андрея як для Вас так і для метрополії. Усміляюся попросити щобисте від заслуг за свої терпіння одну часто жертвовали за нашу епархию, бо у нас тепер дуже тяжкі часи. Потребуємо надзвичайні помочи з неба. Тішуся, що сте набрали нові сили за дальші праці. Нехай Господь дальше провадить! В Господі найтеплійше здоровлю. Крижевці, дня 5/XII.[19]34. † О.Діонисій, eп[ис]к[о]п. ЦДІАУЛ, фонд № 358, опис 1, справа 161, аркуш 131. Лист № 85 † Ваша Ексцеленция ! В день і в ночі не маю спокую і мушу перед Вамі відкрити ту рану. Сими днямі відпав від віри бувшій мій богослов, Виславскій [?] , котрий був 2 роки у Львові. Не був нашім пітомцем у малоі семинариі. Не можу знайти причину. Думаю, що вона буде у тім, що батько материялно пропав – закупив много земли у Босні і не може дальше. Бідний той розголошує як коли би він то зробив під впливом о[тець]. Костельника [Гавриїла – ред.]. Боюся о тім і напімнути щось о[тцю]. К[остельнику]. , бо не можу того вірити. Прошу В[ашу]. Ексц[еленцію]., єсли будете могли і за добро уважали деякім способом ту справу розглянути, або мені дати вказівки, як би я міг ту щось зробити. Чи отверто написати до К[остельника]. ? Прошу може СС. Вас[иліянок]. видати росказ нехай молятся специялно за витримання наших у вірі. Буря велика. [Крижевці] 5/XII.[19]34. † О.Діонисій, eп[ис]к[о]п. ЦДІАУЛ, фонд № 358, опис 1, справа 161, аркуш 132. 1935 РІК Лист № 86 Ваша Ексцеленция ! З нагоді празника над празникамі засилаю смиренний привіт для Вашої Ексцеленції як і для цілої провінції Вашої, а не меньше і цілого нашого народу: Христосъ воскресе! Христосъ най помагає Вашої Ексцеленції носити тяжкі хресті і ускорить воскресення! З цілого сердця поздоровляю. Прошу о св. молитви. [Крижевці] 20/ІV.[19]35. † О.Діонисій, eп[ис]к[о]п. ЦДІАУЛ, фонд № 358, опис 1, справа 161, аркуш 133. Лист № 87 Єпископська кругла печатка Križevci, dne 18/VI.1935. Ваша Ексцеленция! Усміляюся попросити щобисте мене і мойого о[тця]. духовного з Загребу Сегедия [Якима – ред.] приняли до себе на відпочинок і може малу курацию [курс лікування - ред.]. Ми би приїхали коло 20/VII. до Львова, як Бог позволить. Найсердечнійше во Господі здоровлю і прошу о св. молитви. † О.Діонисій, eп[ис]к[о]п. ЦДІАУЛ, фонд № 358, опис 1, справа 161, аркуш 134. Лист № 88 Христосъ воскресе! Ваша Ексцеленция! На цінне пісмо від 28/V.[19]35. сейчас відписую: 1) О[тець]. Латкович [Франьо – ред.] не є «тепер викаром для Босні». Він є Вікар для Бачки і Славонії – «Викар Осиечкий» . На жаль за Босну держава не признала жадного викари епископского. Я його як Викара Осиечкого переніс до Баня Луки задля слїдуючих причин: - Як Викар Осиечкий має гарну плату і міг з тою платою отриматися у Баня Луки - Він все Українців дуже любив і більше для них зробив як котрий не будь Українец. Длятого я на него раховав, що зробит і у Баня Луки. І справді: збудував гарну капличку і купив парохиялний дім. За той дім і за капличку він сам зберав гроши і робив лутрию. Але то не було досить і він тепер зі своєй платні дає на довг місячно по 700 Д[инарів] . Довгу є ще тепер 183.754 Д[инарів]. коло 19.000 ZŁ. Всіх процентів з главного то є капитал за продані земли епархіі. Я зрекаюся лишен щоби ті наші люди мали парох[іяльний]. дім і церкву. Єсли би я тепер переніс о[тця]. Латковича , то не лишень що я зрікаюся процентів, але мушу і главне – той довг з свойого звернути, а на жаль я не маю капиталу за се. Вірні за се не дают жадного гелера і не стараюся за се. Крім того о[тець]. Латкович зістає до своєї смерти Викаром. Його наслідник був би звичайним священником, котрий буде по теперішньому діставав за себе місячно по 603 Д[инарія]. 2) Ті вірні – бідні наші люді, котрі і до мене пісали і то саме жадали, стоят у руках наших ворогів, котрі проводят страшну кампанію проти св. соєдиненя на всі можливі діяволскі способи. Наші люді того не видят бо їм юдини не дают видіти. Самі до церкви не ходят, хотят бути великі Українці, а о[тцю]. Латковичу берут за зле, як він отвертий Горват. Дуже би мені було мило, як би Ексцеленция подали мені імена тїх людей задля контроли. 3) Дуже много нам пошкодили і шкодят студенти на медицині в Загребі, котрі так само не хотят і не можут порозуміти тутейші обставини і закладают окремішні читальні проти читалням, які до тепер провадилися під оком священників. До тіх читалень спроваджуют «Стрілчикових» людей, які суть агенті схизми і плачені. Стрільчик et comp[any]. видают тепер проти Рідного Слова «Листок» повний діявольскої ненависти на кат[олицьку]. віру і то розкидуют gratis межи наших людей. Наші молоді того не видят і для них то не є нічого. Але о тіх річах, як Бог дасть, устно коло 20/VII. 4) Ті медики не давно збунтовали людей проти о[тця]. Біляка [Григорія – ред.] і старалися о перенесення його. Той чоловік є Українец, але і католик, котрий і здоровля і жінку стратив у праці за тій нарід. Дуже є вже слабий але як не хотів пустити кооперативу і читалню тім людям, котрі не хотят там мати священників наших, то треба його знищити. 5) Маю великій клопіт зі священникамі Украінцями: заборонила держ[авна]. власть катихизацию провадити для тіх, котрі не суть горожані тутейші , а таких маю 8. Побачу, чи буде можно ту щось зробити. Задля своїї коротковидности не хотіли перед тім статися нашімі горожанамі, бо жінки не дали, а тепер не можна. Вірні будут страждали і сам Бог знає, як то упорядкуємо. Найтеплійше во Господі поздоровляю і прошу о. св. молитви. Крижевці, дня 31/VI.[19]35. † О.Діонисій, eп[ис]к[о]п. ЦДІАУЛ, фонд № 358, опис 1, справа 161, аркуш 135. Лист № 89 † Ваше Високопреосвященство ! Я давно збераюся до Вас. Уже мав єм і визум польски, а не мож задля праці в двох епархіях. Але на всі способи буду старатися в найкоротшім часі посітити Вас. Тепер іду до Праги задля многих річей з Преосв[ященним]. Гебейом [Петром – ред.] звідтам на Конгрес до Любляни на 12-16. Потім посітити мушу декотри парохії, може і в Босні. Перед Успенієм маю охоту назад вернути сюда. Ту реколекції, і сто робіт, бо ту епископ має робити, а други чекают. Так довго не сміє зістати. Страдає одна і друга епархія. Борба зі схизмою попускає. Як би у мене не було Максименка (Віталій, архімандрит, монах Російської Православної Церкви – ред.) , тоби не було схизми. То є человік праці і знає терпіти. Але, Богу слава не іде дальше. Як би ту я мав ще 5-10 священиків на диспозицію по волі, то би всьо скоро щезло. Штат ім много підспомагає, а особливо поодиноки парохії. З другої сторони ті агитації ту пробудили дух католицкій, якого вперед не було. Господь має свої дороги. Ваше Високопр[еосвященство]. жалуєся на страшни обставини у Вас. А цілий світ ? Де суть лїпши ? Чи були лїпши перед 1600 роками ? Господь всьо провадить, попровадит і нас. Не загинемо ще. Єсть ще у нас віри, хотяй і много людской слабости. Думаю що спосіб писаня Ексц[еленція]. Хомишина (Григорій (1867-1945 рр.), єпископ Станіславівський (1904-1945 рр.) – ред.) жадного, або дуже маленке число двигне до роботи. Доводит до роспуки, а то зле. Господь терпить зло на світі, бо єсть і добра, що приноситься жертва Євхаристії і у нас за всі беззаконня наши. Пісати проти «Ниви» не поможе много. Лїпше буде основати в Станисл[авові]. одну високоцерк[овне]. ревію [журнал – ред.] і зовсім на боку пустити роботу «Ниви» а позитивно робити для добра Церкви і Народа. Зло було і буде. Мусімо лїчити але не забивати. Доброй волї буде на обох сторонах. Як би хтось мог ті сторони звязати і вихоснювати, величезни би діла міг зробити. Хотів бим з Ексц[еленцією]. поговорити о СС. Вас[иліянках]. Перед тим Словита була за 2 хори і Ексц[еленція]. а тепер чую зовсім інакше. Прошу най зоставає по старім, а при СС. Студитках випрактиковати 1 Кор. Буде замишанє і мало хосну. Або нови доми с тим отверають. Стари най затримают стару праксу. Не буду дальше бо би не було причини та скоро спішитися до Вас. Серце уже давно тягне, але люди не дают. Найсердечнїйше в Господі поздоровляю і много добра від Господа прошу і жадаю. Пряшів 4/VIІ.[19]35. Слуга в Христі † О.Діонисій. ЦДІАУЛ, фонд № 358, опис 1, справа 161, аркуші 136-137. Лист № 90 † Ваша Ексцеленция ! Найсердечнійше дякую за желаня ! Дуже би я був вдячний єсли би я міг дістати copi-u [копію – ред.] відписи Ексцеленції на CC. [Канони Канонічного Права – ред.] 1154-1558. Як Ексцеленция думают: 1) Що до скасованя постів Різдвяного, Петрівки і Спасивки ? 2) Як на скасовання середи ? 3) Чи не було би лїпше піст брати і у теорії як буває у праксі: не робити ріжницю межи […] і […] ? Хто то тримає у праксі ? 4) Що з празникамі святих, які у нас ще суть ? 5) Що з празником Всіх Святих ? У нас падає на неділю по Сошествию. Не потребуємо нового запроваджувати. 6) Чи не є для нас дуже небеспечний Канон 1162 § 3, п. 2 ! Латині того не мают і воні нас не будут пітатися а ми мусимо! Во Господі здоровлю і прошу о св. молитви. [Крижевці], 12/XІ.[19]35. † О.Діонисій, eп[ис]к[о]п. ЦДІАУЛ, фонд № 358, опис 1, справа 161, аркуш 139. Лист № 91 Ваше Високопреосвященство ! З нагоді праздника Вашого Патрона засилаємо за Вас і за Вашу Митрополию як і за цілий Украінский нарід найсердечнійші желаня. Нехай Всемогучій і предобрий Бог допоможе Вашої Ексцеленції дочекати дні нової зорі Украіньского народа! На многая і благая ! Найсердечнійше во Господі поздоровляємо. Загреб, дня 12/XІІ.[19]35. † О.Діонисій, eп[ис]к[о]п. О[тець]. Яким Сегеди, духовник О[тець]. Ivan […] Višošević О[тець]. Венедикт Сабов ЧСВВ ЦДІАУЛ, фонд № 358, опис 1, справа 161, аркуш 140. Лист № 92 † Ваша Ексцеленция ! Усміляюся попросити, щобисте на просьбу о[тця]. Легенького [Євстахія – ред.] так для него і для других дали відповідь, що не приймете назад жадного, поки не перебуде туть найменьше 10 літ. Не можемо пустити той бідний нарід до рук схизматиків задля бажаня священичих жен, щоби воні могли у Галичині виховувати своїх дітей. На першім місці спасення душ тисяч осіб, аж потім взгляд людскій. По 10 роках, як Бог дасть мені тутейших священників, охотно і сам буду рекомендовати такі просьби. Прошу дальше і то у своім пісмі як відповідь написати: нехай всі берут горожанство югославске , щоби могли дітей катехизовати у школах. Коли будут хтіли вернутися до Галичини, Бог допоможе назад осягнути польске горожанство. Министер внутришних діл обіцав дати каждому горожанство, лишень нехай дістане відпустку з польского горожанства . Я покликав вже більше раз священників, щоби о се попросили, але воні не хотят се зробити, щоби могли вертати назад. Задля того прошу о поміч генералну для всіх тутейших священників, щоби були священникамі на першім місці. Во Господі здоровлю і всего добра бажаю. Крижевці, дня 18/XІІ.[19]35. † О.Діонисій, eп[ис]к[о]п. ЦДІАУЛ, фонд № 358, опис 1, справа 161, аркуш 141.

1926 РІК Лист № 31 † Ваше Високопреосвященство ! Прошу подаровати менї, що я ще затримав о[тця]. Никона (Микола Цюсьняк (1867-1959 рр.), ієромонах студит, настоятель Студитської Лаври св. Обручника Йосифа у Камениці, Боснія – ред.) принаймій до Пасхи. Я єго посилаю по колоніях парохіи Банялуцкої, що би людей висповідав перед Пасхою, бо о[тець]. [Олексій – ред.] Базюк физички слаби і перебуває в Загребі. Думаю, що тепер криза борби в Боснї і я маю надію що правда побідит хотят як тяшко. Попустити не сміємо, бо нам інакше можут одного дня вигнати всіх священиків з Босні. У газетах дуже гостро виступає о[тець]. Шимрак (Янко Шімрак ( Janko Šimrak ) (1883-1946 рр.), професор східного богословія Загребського Університету, адміністратор Крижевецької єпархії (1941 р.), єпископ (1942 р.)– ред.) задля того я усміляю ся ставити слїдуючу пропозицію і просьбу на Вас і о[тця]. Климентія [Шептицького – ред.] : заберіть брата до себе, а о[тця]. Никона лишить ту, поки на скінчить ся та борба або, або. Думаю, що ту рація достатна за то. Прошу о тім перед Господом роздумати і рішити. Найсердечнїйше в Господі поздоровляю і всего добра прошу і жадаю. До 3/V. я ту лишаюся. Потім буду в Пряшові. Крижевці 6/IV.[19]26. † О. Діонисій, еп[и]ск[о]п ЦДІАУЛ, фонд № 358, опис 1, справа 161, аркуш 52. Лист № 32 Ваше Високопреосвященство ! Я рішений [позбавлений – ред.] Апост[ольської]. Администратури в Пряшові. Виименований о[тець]. Павло Ґойдичъ (Ґойдич Павло Петро (1888-1960 рр.), Апостольський Адміністратор Пряшівської єпархії (1926-1940 рр.), єпископ Пряшівський (1940-1960 рр.) – ред.) , Василіянин з той епархіи. Ту мушу лишитися, поки не передам єму, а він ище декрета не дістав. Ваше Преосв[ященство]. обіцяли мене в Крижевцях посітити перших днях октобра. Не знаю, чи буду міг ту всьо окінчити. Прошу менї написати адресу свою і я повідомлю, коли і як верну. Тягне мене сердце до Галичини, єсли пустять. Тепер я так близонько. Бог одинокий знає, коли надасться така нагода. Всего добра бажаю від Господа, здоровлю найсердечнійше. Монастиръ ОО.Василіян [Пряшів – ред.] 15/9.1926 † О. Діонисій, влад[ика] ЦДІАУЛ, фонд № 358, опис 1, справа 161, аркуш 53. Лист № 33 ORDINARIJAT EPARCH. KRIŽEVAČKE, KRIŽEVCI Високопреосвященний Отче Митрополит! Католицький Єпископат Югославії – числом 20 єпископів – рішив на своїх сегорічних конференціях у Загребі, щоби прославити як найторжественнійше 1100 роковини народження св. Кирила і то в слїдуючій спосіб: 1. Прохати Св. Отця, щоби видав о тім ювилею нашого Апостола і просвітителя Breve (папський документ організаційного характеру – ред.) до всїх Славянських народів та щоби наділив той ювилей подібними відпустами, як се зроблено з нагоди ювилею св. Франциска Асижського. 2. З Югославії вибересь в 1927 роцї народне паломництво до Велеграду, а підписаний бажає, щоби також і до Риму на гріб св. Кирила. 3. В 1927 році маєть ся по змозї завести Апостольство ссв. Кирила і Методія у всїх парохіях Славянських католицьких народів. Малоб ся також оснувати діло «Unio Cleri» у всїх Славян з метою – працювати над св. з`єдиненням поміж розлученою братією, так як увесь католицький клир має співдїлати у дїлї навертаня поган. В сїй ціли звернув ся Югославський Єпископат спільним посланієм до духовеньства і вірних о ссв. Кирилі і Методію. З поручення Єпископату маю честь отсим попросити Ваше Високопреосвященьство і через Вашу Ексцеленцію також ввесь грекокатолицький Єпископат Галичини, щоби Ви зі Свого боку поробили також заходи в Римі та у Митрополії Вашого Високопреосвященьства; рівнож прошу сповістити нас ласкаво о Ваших плянах, щоби так наші спільні стараня увічатись могли чим більшим та величнійшим успіхом під кождим зглядом. Звольте, Ваша Ексцеленція, приняти поздоровленя від всього Югославського католицького Єпископату, що їх тойже через мене засилає. Загреб, 20/X.1926. † О Діонисій Няради, Епископ Крижовацкій Гр[еко]. кат[олицька]. Митроп[олича]. Консисторія у ЛЬВОВІ ввійшло д[ня]. 28.X.1926 До Преосвященного Єписк[опського]. Ординаріяту 1. в Перемишли 2. в Станиславові До ласкавої відомости з просьбою о запознання Своєї гадки. Вс[е]ч[есніший]. М[итрополий]. Орд[инаріят]. ЦДІАУЛ, фонд № 358, опис 1, справа 161, аркуші 54-55. 1927 РІК Лист № 34 † Ваше Високопреосвященство! Дуже тішуся, бо чую, що здоровлє обернуло на лїпше. Най Господь допоможе, щобисте вернули до повного здоровля, котре так потрібне для нашои Св. Церкви. У Перемишлю так само Преосв[ященний]. слабий. Тїшив єм ся нашому зїзду сего року в Римі. Чи буде це можливо ? Чекаю на посвященє мойого наслїдника. Думав єм то в Римі окінчити і при тій нагоді поговорити о сем нашім зїзді. Чи будете могли пріїхати! Потребуєме Вас. Най буде Богу благодареніє, що і о[тець]. [Олексій – ред.] Базюк знайшов місце для себе! Най ходит, визитує деканати. На то має охоту. Єсли смію попросити пару слів для с[естри]. Амбросіи Джуджар . Вона зі Словити ту в Пряшові. Коли Ексцеленція ту були, сказали її, най іде до Словити на професію. Не позволив єм, бо ту тепер линень вона з настоятелькою. Чи би не можно було: 1) або щоби ту дістала професію ? або 2) щоби на вакаціи Пасхальни там поїхали, зробила професію і вернула назад ? Трудности з візом [візою – ред.] страшени роблят. Не знаю, чи дістане визум. Моїм богословам до Вас не дали братя. Так само було велики трудности з другими. Найсердечнійше в Господі поздоровляю. Прошу о memento (про пам’ять - ред) . Пряшів 25/І. [19]27. † О.Діонисій. ЦДІАУЛ, фонд № 358, опис 1, справа 161, аркуші 56-57. Лист № 35 ORDINARIJAT EPARCH. KRIŽEVAČKE, KRIŽEVCI Križevci, dne 9/III.1927 Ваше Високопреосвященство ! На 16/ІІІ. відходжу до Риму на посвяченє о[тця]. Павла Гойдича , котре має бути на 25/ІІІ. в церкви св. Климента [папи Римського – ред.] . 1) Прошу на то наміреніє горяче «помяни». 2) Прошу написати, єсли маєте деяки справи, котри би я міг порушити там. 3) Прошу написати ще раз той рецепт, який мені Ексц[еленція]. дали в Карлсбаді для о[тця]. Шаятовича (Даниїла, Генерального Вікарія Крижевецької єпархії – ред.) . Я то десь стратив. Найсердечнійше в Господі поздоровляю і всего добра бажаю. Найм[енший]. в Господі † О.Діонисій, еп[ис]к[о]п. ЦДІАУЛ, фонд № 358, опис 1, справа 161, аркуш 59. Лист № 36 ПОШТОВА КАРТКА «ПОЗДРАВ ИЗ СТРУМИЦЕ» Струмица/Strumica 14/IV.[19]27. З найнисших сторін епархії з місійних країв засилаємо найсердечнійше поздоровленя. Хрістосъ воскресе! † О.Діонисій, еп[ис]к[о]п. ЦДІАУЛ, фонд № 358, опис 1, справа 161, аркуш 61. Лист № 37 ORDINARIJAT EPARCH. KRIŽEVAČKE, KRIŽEVCI Križevci, dne 22/IV.1927 Ваше Високопреосвященство ! Вже минувшого року висказали так ординаріи, як и священство в Югославіи, на Підкарпаттю і в Америки, щоби наш Єпископат зробив окремішню Конференцію подібно як то роблят у наших часах єпископи цілого світа у своїх краях. Підписаний споминав о тім уже давнійше у Відню Вашему Високопреосвященству. Моя вина була, що я дальше не зробив того, що я обіцяв був зробити. Сего року при освяченю в Римі о[тця]. Гойдича [Павла – ред.] та гадка на ново виринула. І ми пішли і дальше і відкрити то Кард[иналові]. Sincero ( Luigi Sincero (1870-1936 рр.), секретар Конгрегації у справах Східних Церков (1926-1936 рр.) - ред). Він найрадостнїіше то апробовав і обіцяв і дальше о сем говорити. Підписаний усміляюся запросити Ваше Високопреосвященство, щобисте благоизволили зі своєй сторони також се апробовати і позволити, щоби перша конференція сей осенї, або на слїдуючій рік зараз по Пасхи, або перед св. П`ятидесятницею відбулася у Львові. По гадки підписаного добре би було, якби Ваше Високопреосвященство зробило короткій програм о річах всім нам спільних, порозділювало матеріял на обробленя до того часу так щоби кождий реферант приніс вироблений матеріял і на пісмі. Евентуалія – менши річи не було би потрібно писати. Най Господь Бог поверне повне здоровля Вашому Високопреосвященству і уділит много ласки для дальшої роботи на славу Хріста Царя. Хрістосъ воскресе! Найменьшій в Господї † О.Діонисій, еп[ис]к[о]п. ЦДІАУЛ, фонд № 358, опис 1, справа 161, аркуші 62-63. Лист № 38 Ч. 800. 1927 Ваше Високопреосвященство ! Усміляюся попросити Ваше Високопреосвященство о позволеня чотиром Сестрам Служебницям пріїхати з Галичині до Руского Керестура в Бачкої [Бачці – ред.]. Ми вже маємо оден дім в Куцурі. Там є і захоронка. В Керестурі за тепер ще не маєм кваліфіковану нашу учительку для захоронки, але чужої держава не позволяє. З особним почитанєм до Вашого Високопреосвященства зіставлю Рускій Керестур дня 3/VI.1927 † О.Діонисій, епископ Крижевацкій ЦДІАУЛ, фонд № 358, опис 1, справа 161, аркуш 64. Лист № 39 Ваше Високопреосвященство ! Вибераюся на уніонистичній конгрес у Велеграду. Єсли дістану визум, то ступлю до Вас по конгресі. О[тець]. Федасюк [Дмитро – ред.] просить мене о рекомендацію у Вашого Високопреосвященства. Можу єго сміло рекомендувати. Був добрим священиком у Пряшівскої єпархії. Як би я не відходив, не дам би єм димисію (екскардинацію з Пряшівської єпархії – ред.). О многих річах, єсли Господь позволить, маю посовітоватися. Найсердечнїйше в Господі поздоровляю і всего добра желаю. Крижевці 19/VI.[19]27 † О.Діонисій, eп[ис]к[о]п. ЦДІАУЛ, фонд № 358, опис 1, справа 161, аркуш 65. Лист № 40 ПОШТОВА КАРТКА Amay – Couvent des Pères Bénédictins 25/VIII.[19]27. Amay З нагоди удїлення діяконату брату Балфуру [Давид (1903-1989 рр.), монах бенедиктинець. У 1932 р. перейшов на православіє, згодом відійшов з монашества і священства, оженився, наприкінці життя повернувся до Церкви як мирянин – ред.] засилаємо найсердечнїйши поздоровленя. † О.Діонисій, eп[ис]к[о]п. [нерозбірливий підпис] [нерозбірливий підпис] Dom Ildefonse Dirks Dom David Balfour (professione solennelle, le 20; ordinations de lecteur, sous-diacre et diacre, le 23, 24, 25 – вічні обіти 20, поставлення на читця, під диякона і диякона, 23, 24, 25 – ред.) ЦДІАУЛ, фонд № 358, опис 1, справа 161, аркуш 66. 1928 РІК Лист № 41 † Ваше Високопреосвященство ! Дуже перепрошаю, що я так не відписав. Протокол єм приняв и постановив комисію: Dr. [Tomo – ред.] Severović (1879-1951 рр.) , Kuljaj [?] , Pavić [?] і [Vjekoslav – ред.] Višoŝević (1898-1978 рр.) . Як бачу всьо буде залежало від Вашої Комисіи. Най вона робить і най засилає матеріял оброблений на поодинокі епархійскі Комисії. Ті скажут і напишут декотрі свої уваги, але сами не дадут жадної більшої иниціативи, бо не володїют тім предметом. То що ми всі о наших річах училися, замало. Свойого пізнаємо лишень з пракси. Теорію не пізнаємо основно. Прошу троха скорше повідомити мене о подорожі до Риму. Можу буду міг разом поїхати. Просячи від Господа много помочи зіставлю з препорукою до св. молитв найменьший в Господі Крижевці 7/ІІІ.[19]28. † О.Діонисій, eп[ис]к[о]п. ЦДІАУЛ, фонд № 358, опис 1, справа 161, аркуші 67-68. Лист № 42 † Ваше Високопреосвященство ! Прошу слідуючи річи: 1) У Львові сего року кінчит богословію Михаїл Якімів . Він одинокій готовий пріїхати до нас як місіонер для колонистів. Дістав вже позволенє на подорож від Министеріи SHS. Прошу єго як найскорше ординовати і вислати до нас. 2) Мій добрий Павло Теодорович (1897-1976 рр., з 1923 р. парох у Дев’ятині, Боснія – ред.) має вже 5 дїтей. Дуже гарно працьовав в Девятини. Він на всі способи просить, щоби єго пустити до Галичини задля фамиліи. Не буду міг довго єго затримати, бо ту мусить бути велика охота жертву приносити за той нарід. Я би до Босні ще 3 священників потребовав. Чи не знайшло би ся у Вас тих 3 місіонарів ? Або може 3 священників старших, котри вже мают у Вас від держави як емери ти свою пензію, а могли би ще робити. Чи би таки не хтїли сюда пріїхати і ту жертвуватися за своїх ? На той спосіб лекше би було з їх удержанєм. 3) Прошу дальше, щобисте нам продали монастир в Камениці, бо грози небезпека, що схизматики expropri-ujut ту будову для школи. Я так думаю, щоби монастир Студитів продав монастир і маєток єпархіи для парохіи, а єпархія обовяжеся в кождім часі нараз передати монастир Студитам, єсли Бог позволит коли вернути їм до Босни. Для того прошу написати контрак продажи того об’єкту для парохіи епархіи Крижевецкои. Ціна най буде невелика. Єсли би даровали то епархіи, ми би мусіли платити державі 15% від ціни того об’єкта. Як купимо, то платимо лишень 4% купленои ціни. Контракт най зробит оден адвокат, а о[тець]. [Гавриїл – ред.] Костельник най по перетолкує на горватску мову. 4) Коли Ексцеленція ідут до Риму ? В Господі найсердечнїйше поздоровляю. Крижевці 14/V.[19]28. † О.Діонисій, eп[ис]к[о]п. ЦДІАУЛ, фонд № 358, опис 1, справа 161, аркуші 69-70. Лист № 43 Зліва вверху кругла печатка з єпископським гербом всередині. На стеммі зображений Христос – добрий пастир, який в одній руці тримає палицю, а не плечах несе заблукану овечку. Внизу гасло єпископського служіння церковнослов’янською мовою: «Да вси єдино будуть» . По краях печатки напис латинкою: «DIONISIS NJARADI GRKO KATOLIČKI EPISKOP KRIŽEVAČKI» . KRIŽEVCI, dne 12/VII.[19]28 Ваше Високопреосвященство ! Дуже радісно привитаю Вас і Преосв[ященного]. Никиту [Будку – ред.] у себе коло 6 або 7/ VIII. На 5/VIII. буду ще на одній парохії недалеко від Загребу, а на 6/VIII. буду вже в Загребі. Одного боюся: щоби Ексцеленція з Преосв[ященним]. Никитом не змучилися лишень задля того щоби мене відвідати. Усміляюся для того таку пропозицію зробити: Єсли би на подорож від 27 годин була затяжка в тій горячості, а можете з Риму до Wiena аеропланом, то совітую то друге вибрати. Я на тій час пріиду до Wiena і звідтам підемо разом дальше. Єсли Ексц[еленція]. і Преосв[ященний]. Никита мают таку силу щоби пріїхати і до нас, я буду чекав в Загребі. Прошу о повідомленя. Дальше прошу лишитися в Римі як довго потреба і обговорити всьо потрібне. Найсердечнїйше в Господі поздоровляю обох разом і много помочи Божої жадаю. Брат в Господі † О.Діонисій, вл[адика]. ЦДІАУЛ, фонд № 358, опис 1, справа 161, аркуш 71. Лист № 44 Єпископська кругла печатка KRIŽEVCI, dne 17/9.1928 Ваше Високопреосвященство ! 1) Чи щасливо до дому заїхали ? Ми добре. 2) За білет від Загребу до Ужгорода заплатив єм 1/32,58 – то по доларах 20 виносить. Решта думаю, що не має право Ваша Ексцеленція платити: подорож з Шиду до Керестура. 3) Перед двома днями пріїхав до мене Неомиста Якимів (монах студит – ред.) і нині вечор висилаю єго до Ст[арої]. Дубраві. Від него дізнаваю, що о[тець]. Подолянчук (Василь (1892-1943 рр.) – ред.) має охоту сюда пріїхати. Він тепер у Ступках коло Тарнополя. Прошу єму позволеня, най сей час напише до мене, що хоче пріїхати. Я мушу для него виробити найперше позволеня сюда ступити, а лиш потім буде міг дістати визум. Пашпорт най виробляє сей час, як дістане по зволення від Вас. Ще одного би потребовав для Каменици. Прошу і третого. 4) Напочатку шкільного года прошу Ректорат видати розпорядження, щоби ex offo [з уряду – ред.] училися спів церковний і обряд всі богослови і то не тільки хоральний спів скілько церковний. Ту у нас уж нема дяків. Єсли священник не знає добре співу, то страшенне богослуженя. Серби на богословіи через всі роки мают 3 години тижнево. На четвертім році най спиритуал практики учит всі богослуженя а не лиш теорію. Прошу о св. молитви. Завтра їду до Босні. В Господі поздоровляю. † О.Діонисій, eп[ис]к[о]п. ЦДІАУЛ, фонд № 358, опис 1, справа 161, аркуш 72. Лист № 45 ПОШТОВА КАРТКА Cistercienser – Abtei Mariastern b. Banja Luka, Bos. Вертаючи з Камениці від СС. Василіянок засилаю з підписаними Отцями Ч[ину]. Трапістів найсердечнійше поздоровленя. Баня Лука, 28/9.1928. † О.Діонисій, eп[ис]к[о]п. [нерозбірливо] fr. Chilian, Prior ЦДІАУЛ, фонд № 358, опис 1, справа 161, аркуш 73. Лист № 46 Єпископська кругла печатка KRIŽEVCI, dne 28/XII.1928 Ваше Високопреосвященство ! Як Господь допоможе по Різдву буду міг післати материял за спольне посланіє о ювилею св. Отца. Але дізнаваю, що на 1929 рік є також ювілей св. Василия – 1600 річниця народження. Дуже би добре було повідомити о сем Рим і попросити о одно посланіє подібне яке було видане о св. Кирилу. Най би хто з Василиян зібрав потрібний материял за таке посланиє и Ви зашліть до Риму. То би по двигнуло Чин і дало світови перегляд праці найстаршого Чина. Річ дуже важна. Буду просити щоби у посланію нашім було деяким способом також і о ювилею Чина св. Василия. Всего добра в празник Р[ождества]. Г[оспода]. Н[ашого]. І[суса]. Хр[иста] і в Новім році желаю Вам і Вашої праці. Прошу о св. молитви. В Господі поздоровляю. † О.Діонисій, eп[ис]к[о]п. ЦДІАУЛ, фонд № 358, опис 1, справа 161, аркуш 75. 1929 РІК Лист № 47 Ваше Високопреосвященство ! Засилаю матеріял для спільного посланія. Єсли не відповідає, прошу змінити. Разом засилаю той матеріял до Преосв[ященного]. Петра [Гебея - ред.] і єго прошу, щоби на машини відбитки послав до Пряшова і до Преосв[ященного]. Василія [Такача – ред.]. Вас прошу відбитки післати до Станислава, Перемишля і Филаделфіи. Най кождий свої уваги напише і зашле до В[ашої]. Ексцеленції, а потім щоби Ви то редаговали і видали. Єсли раз буде видруковане, най всі католицкі газети єго видрукуют. Не пошкодит заслати і до Congr[egazione]. Or[ientale]. [Конгрегації у справах Східної Церкви, заснована 1 травня 1917 р. Папою Венедиктом XV – ред.] най видять, що і ми на то думаємо. За ювілей св. Василія прошу у порозуміню з Василіянами зробити. Я підписую то що там зроблене. В новім році найобильнїйші ласки від Господа желаю. Криж[евці]. 14/І.[19]29. † О.Діонисій, eп[ис]к[о]п. ЦДІАУЛ, фонд № 358, опис 1, справа 161, аркуш 76. Лист № 48 APOSTOLAT SV. ĆIRILA I METODIJA Eparchije Križevačke Крижевці, dne 15/III.1929. Ваше Високопреосвященство! 1) Сердечно дякую за пісмо. Най Господь як найскорше допоможе ви здоровити і набрати сили за дальшу роботу, яка чекає! 2) Прошу додати о ювилейном році і рекомендовати, котрим буде можно, подорож до Риму. У нас збераются у маю [травні – ред.] . Здаєся, що і я піду з ними, як наших буде щось більше. 3) Прошу опубликовати початком юнія [червня – ред.] , або кінцем мая так щоби празник св. Петра і Павла був торжествений початок. 4) У нас много хрестів. Найсердечнїйше в Господі поздоровляю і все добра желаю. Брат в Г[оспо]ді † О.Діонисій, eп[ис]к[о]п. ЦДІАУЛ, фонд № 358, опис 1, справа 161, аркуш 77. Лист № 49 Єпископська кругла печатка KRIŽEVCI, dne 22/IV.[19]29 . Ваше Високопреосвященство ! На пісмо від 19/IV. відписую: 1) Я не дістав з Америки жадного повідомлення. Нинї пишу до Преосв[ященного]. Константина [Богачевського – ред.] Не можу порозуміти, для чого не відписує. 2) На Підкарпаттю вже видрукували з підписом лишень трох, бо не могли чекати дальше. З того бачу, що вже не буде підписів всіх єпископів у всїх єпархіях. Єсли з Америки пріиде згода і як Ваши єпископи дадуть свій нонсенс, то дуже прошу принаймні у Вас у Єпарх[іяльних]. Відомостях то видати з підписом всіх наших єпископів. Задля загалу наших людей то много значить. Так само думаю щоби треба то післати до Риму, най і там то видять, що ми однаково думаємо. 3) Що до ювилею загального додати лишень коротко, щоби була цілость Посланія. 4) Годжуся з просьбою М[атері]. Анни , але буду потім просив М[атір]. Тереню і Абодичівню , бо певно з М[атір’ю]. Анною поверне ще одна друга. 5) Недавно писав до мене Преосв[ященний]. Йосафат (Йосиф Коциловський (1876-1947 рр.), єпископ Перемишльський (1917-1947 рр.) – ред.) , що він не отримав ще зі Львова концепту Посланія. Може у канц[елярії]. забули. 6) Дуже прошу дати роспорядженя, щоби посилали до нас Арх[иєпархіяльні]. Відомости , бо до тепер не робили сего. 7) Чи В[ашому]. Високопреосвященству може щось з Риму за Codex вже писали ? До мене пише о. Ректор, що Конгр[егація]. [у справах Східної Церкви – ред.] засилає до мене 1 екз[емпляр]. Codexa і най я в «скорім часі» перегляну і назначу, які каноні думаю для нас отримати, які на підставі наших Соборів перемінити ? Або най напишу, якім способом думаю, щоби ми могли як найскорше дістати Codex Or[ientalis] ? Я на се не можу ничего сказати. Прошу дуже о совіт. Другого способу я не знаю як тамтій, о котрім ми говорили на засіданю. Певно о тім були і в Конгрегації повідомлени. Найсердечнїйше «Хрістось воскресе!» В[ашому]. Висок[опреосвященству]. і архієпархії засилаю. Съ нами Богъ! † О.Діонисій, eп[ис]к[о]п. ЦДІАУЛ, фонд № 358, опис 1, справа 161, аркуш 78. Лист № 50 Єпископська кругла печатка KRIŽEVCI, dne 3/VI.[19]29. Ваше Високопреосвященство ! 1) Лист від 13/V.1929. я перечитав аж коли вернув єм додому. Ми говорили о вилі [віллі Андрея у Кастельгандольфо – ред.] але так, як коли би не було жадної трудности за перенесеня. Напішу о. Ректору, най він повідомить мене, або директа [напряму – ред.] Вашу Ексцеленцію о сім. 2) Ваше Високопр[еосвященство]. обіцяли у Ужгороді до конця фебруари [лютого – ред.] дати видруковани текст Літургій і післати кожному єпископу щоби свої нотатки зробив. І то мало бути зроблено за місяц, то мало бути головним предметом Конференції в Римі. Чи то готове ? Єсли готове, прошу як найскорше всім розіслати, бо час минає. 3) Скілько бачив єм, не буде більшої трудности перебування у нашої вилі у Риму. Але я думаю, щоби було дешевше і практичнійше для нас пару днів в Римі запевнити собі у св. Марті, бо там є всьо потрібне – комфорт, кухня і блиско до Ватикану. На вакації шкільні не можемо бути у вилї, а по вакаціях не єсть там того всього, що нас буде потрібне. Місяц новембер [листопад – ред.] може над озером бути і холоднійши. На Конференцію попросимо Кард[инала]. a secretis [секретаря Конгрегації – ред.] і у його присутності не буде жадних трудностій до расправляня [вияснювання справ – ред.]. Я так думаю, щоби В[аша]. Ексц[еленція]. і я наперед пару днями поїхали, там всьо приготовили так, щоби не було много бесіди, особенно якби кождий єпископ вже скорше свої уваги на писмі дав з дому. Наперед най би була і точна программа зроблена і поза ту не міг би жаден о других річах говорити. Думаю, що не добре буде перекладати Конф[еренцію]. на другій рік, бо то буде недобрий прецеденс. Постановлено так на першої Конференції, прошу най буде то виповнене. Але прошу текст Літургій як найскорше розіслати. 4) Що до «Codexu» прошу замовити одного або другого затока так щоби ми могли на Конференції лишень у принципах зложитися, як би ті знатокі мали роботи, де і на кого занимати матеріял оброблений! У Congregatiji спосіб сердечно привитали і дуже ся тім інтересуют. 5) За Академію [Богословську у Львові – ред.] кажут, що вопрос ще незрілий. Мені виглядає, що воні не розуміют добре справи, а з другої сторони недобрі інформації перечат позволеня. 6) Mons[ignore] Benedetti [Enrico – ред.] каже, що вопрос коадютора [Львівської Архиєпархії – ред.] не пішов наперед. Він каже, що писав більше лістів, але відповіди не дістав від Вас. Може листів не отримали. 7) Преосв[ященний]. Микита [Будка – ред.] чекає на поїзд до Львова. Йому дуже там неприємно. Не єсть ідеальне і для питомців особенно коли єго кождого дня видять. Він дознаває, що єго наслідник вже іменований – о[тець]. Ладика (Василь Володимир (1884-1956 рр.), Апостольський екзарх Канади (1929-1956 рр.) – ред.) , але то йому пишуть з Канади. У Риму ще нічего не кажуть. Дуже, дуже жалую, що о[тець]. Бучко (Іван (1891-1974 рр.), єпископ-помічник Львівський (1929-1939 рр.), Апостольський Візитатор для Українців в Західній Європі (1946-1974 рр.) – ред.) так зробив минувшого року. В Господі найсердечнїйше поздоровляю і всего добра жадаю. † О.Діонисій, eп[ис]к[о]п. ЦДІАУЛ, фонд № 358, опис 1, справа 161, аркуші 80-81. Лист № 51 Ч. 216. Пр. 1929. † Ваше Високопреосвященство ! Прошу Євстахія Легенького , оконченого богослова, ординовати за Босну ad titulum diocesis Crisiensis [як інкардинованого до Крижевецької єпархії – ред.]. Єсли би та ординація робила трудности В[ашому]. Високопреосвященству, най пріиде сюда, и я дам йому цілу ординацію. Примірник Сл[ужби]. Божої св. Іоанна Зл[атоустаго]. дістав єм. В короткім часу зашлю з нотатками. Просячи від Господа кожде добро оставаю в Крижевцях, дня 25/VI.[19]29. Найменьшій в Христі Господі † О.Діонисій, eп[ис]к[о]п. ЦДІАУЛ, фонд № 358, опис 1, справа 161, аркуш 83. Лист № 52 Єпископська кругла печатка Р[уський]. Керестур, dne 26/VIII.[19]29. Ваше Високопреосвященство ! Від четверка вечора до п`ятниці рана – 9 години, були подорожники у мене. Я їх пізнїйше відпровадив до Загребу. З цілої розмови було бачити, що та подорожь була дуже хосенна для них, бо они бачити такі річи, о який ані не снилося їм. О[тець]. Ексц[еленція]. так говорили: «Сей человік не говорить але сидячи дуже а дуже много робить». Я їм сказав много того. Вони ту подорожь так указовали як лишень інформативну для себе. Коли директа [напряму – ред.] запитав єм говороти о причини подорожи, не хотїли о тім говорити. Г[осподь]. Бог виведе много добра. Многи я від них дізнав. Казали: «Як Ви будете в одно трималися, осягнете всьо від Св. Отца». Совітовали много раз урговати наші бажаня і всьо буде по нашій гадці полагоджено єсли всі разом будемо робили. Більше усмено [усно – ред.] . ІІ) Торжерство дуже гарно удалося. Богу слава! А тепер у реколекціях зі сестрами Служ[ебницями]. Дома буду від 2.IX.[19]29. Найсердечнійше в Господі поздоровляю. † О.Діонисій, eп[ис]к[о]п. ЦДІАУЛ, фонд № 358, опис 1, справа 161, аркуш 84. Лист № 53 Ваше Високопреосвященство ! В день св. Ангела приношу і я найсердечнїйші желаня за Вас, за Вашу роботу і за цілу нашу церковну справу. Най Господь благословить і по совітованю св. Андрея помагає дальше носити великі хрести свої і чужі! На многая і благая! Прошу не забувати на післаннє священика до Парижу. Найтеплійше в Господі поздоровляю. Крижевци, 10/XII.1929. † О.Діонисій, eп[ис]к[о]п. ЦДІАУЛ, фонд № 358, опис 1, справа 161, аркуш 88. 1930 РІК Лист № 54 Єпископська кругла печатка KRYŽEVCI, dne 9. януара [19]30. Ваше Високопреосвященство ! Прошу приняти від підписаного найсердечнійши благожеланя в день 30 ювилею на Митрополичім Престолі, які засилаю в імени своим як и в імени Капитули і вірних нашої єпархії. Нехай Предобрий і всемогучій Бог допоможе продовжити дальше працю за Його славу между нашім народом і уділить ласку побачити воскресеня св. соєдиненя между відділеними! На многая і благая! Найсердечнійше в Господі поздоровляю. † О.Діонисій, eп[ис]к[о]п. ЦДІАУЛ, фонд № 358, опис 1, справа 161, аркуш 89. Лист № 55 Крижевци, 24/V.1930. Ваше Високопреосвященство ! О дві річи прошу. Прошу перед Богом розсудити і рішити. 1) На мене обернувся богослов IV року – Николай Силадьи з Підкарпаття – тепер на богословії у Versaillesu. Перший рік скінчив у Пряшові, ІІ і ІІІ як Пряшівскій у Оломуцу (приналежить о нам пісмо Преосв[ященного]. Павла [Гойдича – ред.] ), а на IV рік поїхав до Франції. Як бачу з переписки, дуже є спосібний. Я би був готовий приняти єго і або лишити у Франції, або по окінченю післати до Америки, як просить Конгр[егація]. Менї розходиться о тїм, щоби він пріишов під добру руку і дістав через 1 ½ рока добре провадженє. Прошу запитатися о. Ректора, чи би він не хотів той обовязок на себе взяти. Він пише, що є рішений на целібат. Єсли В[аше]. Високопреосв[ященство]. годиться на се, щоби єго до себе приняти, я би написав до него, щоби вибрався з Парижа до Львова. Може удасться дістати одну міцну місіонарску силу. 2) З Конгр[егації]. нашої звертают увагу на Посланіє Св. Отца в котрім споминає нас. Догадуюся, що вони хотят на сей спосіб нас закликати, щоби подяковати св. Отцеви за се. Я би просив, щоби Ексцеленція зложили коротку подяку і пожелали, щоби ся виповнили велики бажаня св. Отца як найскорше і з нашою роботою, а нас всіх там перебувших прошу підписати. 3) Як стоіть справа зі спільним Посланієм ? 4) Дуже тішуся, що Ексцеленція може поділити велику роботу между молодих і їх провадити. Я від сего очекую регенерацію з цілой Галичини, а потім піде і дальше на всіх нас. В новім році нові ласки прошу і желаю від Господа. † О.Діонисій, eп[ис]к[о]п. P.S. Нема страху від його мадяронства. Він є народовец. Совершено пише і говорить укр[аїнською] [Здається, що мова йде про Олександра Стойку, який до 1930 р. працював секретарем єпископа - ред.]. ЦДІАУЛ, фонд № 358, опис 1, справа 161, аркуш 89. Лист № 56 Ваше Високопреосвященство ! На 30 сентембра 1930 кінчиться 50 річниця Енциліки «Grande munus» (П’ята енцикліка Папи Леона XIII від 30 вересня 1880 р., у якій він підносить заслуги братів Кирила і Методія у ділі євангелізації Європи – ред.). Старославянска Академія в Загребі наміряє на ту памятку видати оден «Spomenspis» , в котрім бажає приказати, скілько богослівна і церковна ідеологія великого Льва XIII мала впливу і межи славянськім народіми як також і у цілій церкві Католіцкой. Вони для того мене найгорячійше просять Ваше Ексцеленцію як головного представника ідеї св. єдности, щобисте пару слів написали о той річи. Писано най буде більше по духу і серцю. А може Ваша Ексцеленція і деяку другу ідею обробили, котра з тим у звязи. Горвати просять як наслідника по ідеях великого Стросмаєра ( Йо́сип Юра́й Штросма́йєр (Josip Juraj Strossmayer або Štrosmajer) (1815-1905 рр.), єпископ, якого Хорватський народ вважає за «Батька нації» - ред.). Чую, що слабість дальше іде. Най Господь ще не посилає того хреста, бо ще не поставлені фундаменті спільної праці нашого єпископату і тої великої праці, яка була у Вашої душі. Найсердечнійше в Господі поздоровляю і жадаю повного відпочинку і виздоровленя. Крижевці 25/VII.1930. † О.Діонисій, eп[ис]к[о]п. ЦДІАУЛ, фонд № 358, опис 1, справа 161, аркуш 91. Лист № 57 Ч. 894. Пр. 1930. † Ваше Високопреосвященство ! Усміляюся попросити о слідуюче: 1) Чи має Львівска Капитула пристосовані Правила до Codexa ? Як ні, то чи думают то зробити, або будут чекати на наш Codex ? 2) Чи не уважают В[аше]. Високопреосвященство, щоби було дуже хосенне, як би цілий наш єпископат зробив як найскорше одні Правила для всіх наших Капитул і щоби ті Правила були пристосовані до наших потреб і брали увагу на все, що наші Капитули de facto можут у церкви виповнювати ? Я о се прошу, бо то би був добрий матеріял для нашого Codexy. 3) Дальше моя просьба, як В[аше]. Високопреосвящество годяться з моім першим проектом: щоби Ви в імени всіх нас єпископів попросили вже тепер Преосв[ященного]. д[окто]ра Лакоту (Григорій (1883-1950 рр.), єпископ-помічник Перемишльський (1926-1950 рр.) – ред.) , най би він виробів як найскорше такий Проєкт Правил для наших Капитул і най заслав всім єпископам, щоби кождий своі уваги міг зробити на проект і щоби на Конференції весняноі справа могла бути полагоджена. Рим би попросили о дочасне потвердженя. Для нас і для Підкарпатя справа дуже пекуча. 4) Як стоіт справа з виданєм нової Літургії, яка мала бути видана до кінця мая ? У нас на се чекаємо. Виданя Ставроп[ігійне]. Страшенно дороге і непрактичне (20 $). В Господі найсердечнійше поздоровляю. Най Господь допомагає у всім. Прошу о св. молитви. Križevci – Jugoslavija – дня 7/X 1930. † О.Діонисій, eп[ис]к[о]п. ЦДІАУЛ, фонд № 358, опис 1, справа 161, аркуш 93. Лист № 58 Ваше Високопреосвященство ! Прошу в день св. Ангела приняти най сердечнійші желаня від мене як від всіх членів Крижевецької Капитули. Ми всі з далека бачимо великі хресті, яке Ваше Високопреосвященство по волі Божої має носити і благаємо всемогучого Господа: Подай Господи витримати до кінця і овінчат успіхами за вічність непонятні дороги Провідінія Божого. Але ми всі очекуємо потіх тяжких часах гарні часи для церкви. Кат[олицького]. Восточного обряду. Най Господь позволить Вашому Високопреосвященству принаймні як Мойсею з далека побачити ті красні часи! Тїшуся що вже видана нова Літургія. Дуже прошу видати спільне Посланіє о Літургіи , щоби не було баламути задля тіх ріжниць. Нехай газети то толкуют і приготовлю ют людей. В Хрісті Господі найтеплійше поздоровляю і всего добра бажаю. Крижевці, дня 8/XII.[19]30. † О.Діонисій, eп[ис]к[о]п. ЦДІАУЛ, фонд № 358, опис 1, справа 161, аркуш 95.

Сьогодні справді особливий день. У світовій історії про нього не згадають, адже на світовий арені на сталося ніяких надзвичайно важливих геополітичних змін. Але, він є і залишиться важливим принаймні для тих, які сьогодні зібралися тут у Архикатедральному Соборі Святого Юрія з нагоди презентації унікальної книги – першої повної наукової біографії блаженного Климентія Шептицького, рідного брата праведного митрополита Андрея. Її автором є Іван Матковський, науковий співробітник Постуляційного Центру Монастирів Студійського Уставу. Його ім’я поза всякими сумнівами від сьогоднішнього дня будуть згадувати усі дослідники спадщини Климентія Шептицького, адже він перший успішно зреалізував спробу написання повноцінної біографії цього великого мужа нашої Церкви. Сьогодні слід також звернути увагу на те, що з усіх блаженних проголошених Папою Іваном Павлом ІІ у 2001 році у Львові, тільки отець Климентій нарешті отримав належне наукове біографічне оформлення. Все це показує нам, що перед українськими істориками, богословами, тощо ще дуже багато роботи. Той, хто прийшов на презентацію Біографії блаженного Климентія Шептицького, запитував, мабуть, себе по дорозі про те, чому саме на сьогодні заплановане це дійство. Справа у тому, що саме 22 грудня 1917 року в день Непорочного Зачаття Пресвятої Богородиці Святою Анною у каплиці Митрополичих палат з рук свого рідного брата митрополита Андрея Шептицького отець Климентій прийняв Схиму, яку літургійні книги називають Малим Ангельським образом. У цей день він зміг нарешті урочисто перед Церквою засвідчити те, що носив у своєму серці ще з малих літ – цілковито посвятитися Богу у монашому покликанні. Саме так, адже дослідження, яке сьогодні презентуємо, виразно засвідчує, що бажання монашого життя вперше з’явилося в нього ще в юнацтві, але потрібно було довшого часу, щоб воно врешті дозріло до своєї повноти. З огляду на те, що сам автор книги розкаже про особливості постаті блаженного Климентія Шептицького, які йому вдалося відкрити в часі дослідження, я зосереджуся на структурі презентованого сьогодні видання та його унікальності. Отож, відкриваючи титульну сторінку книги, уважний читач зверне увагу на повну її назву, яка звучить так: «Д-р Казимир граф Шептицький – отець Климентій: польський аристократ, український ієромонах, Екзарх Росії та Сибіру, Архимандрит Студитів, Праведник народів світу, блаженний Католицької Церкви (1869-1951). Біографія». Вже з самої назви можна зрозуміти, що автор у своєму науковому дослідженні постаті отця Климентія намагався охопити весь період його життя, включно з періодом його прослави після смерті. Через це праця є справді досить об’ємною, яка нараховує 663 сторінки і поділена на 17 розділів, з яких на останній складаються спогади сучасників отця Климентія та членів родини Шептицьких. Деякі з цих спогадів, хоча і були раніше знаними в науковому світі, вперше перекладені українською мовою і знайшли своє місце у цьому виданні. Особливістю структури книги є те, що читач, після розлогого ознайомлення з історією родоводу Шептицьких, має можливість слідкувати біографію Казимира графа Шептицького, а опісля отця Климентія Шептицького від моменту його народження до блаженної кончини. На кожній сторінці у правій верхній частині є вказаний рік біографії, який на даний час описує дослідник. Таким чином її читання стає не тільки приємним і корисним, але ще й дуже зручним, особливо для тих, які бажають швидко запізнатися з подіями у житті отця Климентія Шептицького, що сталися саме того чи іншого року. Але, найбільшою цінністю презентованої сьогодні Біографії є її змістовне наповнення. Вона є багатою передовсім тому, що автор опирається на дуже багатьох історичних джерелах. В першу чергу це є архівні матеріали, які ще ніколи не публікувалися або публікувалися частково. Це є і матеріали Центрального Державного Історичного Архіву у Львові, Архіву Постуляційного Центру Монастирів Студійського Уставу УГКЦ, архівів різних органів влади радянського періоду, архіву родини Шептицьких, тощо. Особливістю праці автора з архівним джерелом є те, що він віддає перевагу самому носію архівної інформації над власною інтерпретацією. Таким чином дану Біографію вже тепер можна сміливо назвати джерельною базою для усіх наукових досліджень, які з’являться у майбутньому. Родзинкою усіх наукових публікацій д-ра Івана Матковського є те, що він завдяки поєднанню тексту і образу дає можливість читачеві читати текст з великою насолодою і завзяттям. Про що веду мову? Справа у тому, що в часі праці над Біографією автор дуже солідно аж до скрупульозності опрацював усі згадки про отця Климентія чи родину Шептицьких, які з’являлися у періодиці того чи іншого періоду. Окрім цього, автору завдали немало труду і часу пошуки фотографічного матеріалу, який збагачує видання, а сама книга набирає усіх необхідних рис альбомного видання. Через це, читач, який візьме до рук цю книжку, має змогу слідкувати думки автора дослідження і одночасно закріплювати їх фотографічними архівними матеріалами, чи то у формі факсимільних копій архівних матеріалів, чи то у формі раритетних фотографій. Усе це вміле поєднання різних матеріалів є ділом рук неперевершеної львівської художниці Лесі Квик, яка вже кілька років активно працює у команді Постуляційного Центру Монастирів Студійського Уставу. Повертаючи до змісту видання, слід сказати, що д-р Іван Матковський опрацював дуже солідно до сих пір майже незнаний для ширшого загалу так званий світський період життя отця Климентія Шептицького. Листи Софії Шептицької, які частково збереглися у машинописі і на даний час є надбанням згадуваного неодноразово Постуляційного Центру дозволили автору привідкрити навіть деякі таємниці обставин приходу на світ маленького Казимира. Роздуми матері про дитину, яку вона носить під серцем і яка очікує свого приходу на світ є такими, які дозволяють зрозуміти не тільки постать самого отця Климентія, але і середовища у якому він народився, зростав, виховувався, тощо. Завдяки презентованому сьогодні виданню ми довідуємося досить детально про те, які проходили дитячі та шкільні роки Казимира, як він навчався в Ягелонському Університеті і коли вперше почав роздумувати про монаше покликання, як здобував освіту в знаменитих на той час навчальних закладах в Мюнхені, Парижі, Відні, Кракові, як проявив себе як політик у статусі посла австрійського парламенту, тощо. Досить багато місця автор дослідження присвячує праці Казимира графа Шептицького на суспільно-громадській ниві, зокрема як голова Галицького Лісового Товариства та чільний діяч Господарського Товариства. Висвітвливши детально світський злет життя Казимира д-р Іван Матковський делікатно підводить читати до моменту вибору монашого покликання. Щодо цього, у сучасній науковій літературі існують видання, які проливають світло на цю проблематику. Але висвітлення цієї теми автором цього видання справді заслуговує особливої уваги. Він виразно показує отця Климентія як того, який стоїть завжди поруч з рідним братом митрополитом Андреєм у справі служінні Богу і Церкві. Водночас, він звертає увагу на особливості особи отця Климентія, які були притаманні тільки йому і намагається показати, що архімандрит Студитів, який свого часу був кандидатом на єпископа-помічника з правами наслідства на Львівському престолі, був оригінальним і унікальним гравцем на тогочасному церковному полі. Іван Матковський окрему увагу звертає на отця Климентія як рятівника єврейського народу у часі Другої Світової Війни, а також як Екзарха для вірних східнього обряду Росії і Сибіру. Справді, дивний збіг обставин, але так склалося, що йому як Екзархові вірних в Росії довелося самому скласти свої кості як мученика разом зі своїми вірними у Володимирі над Клязьмою. Вірний пастир, який не покинув своє стадо навіть після своєї смерті. При цій нагоді неможливо не сказати кілька слів і про самого автора книги д-ра Івана Матковського, адже не усі навіть з тут присутніх добре його знають. Іван народився у с. Матків на Турківщині. Закінчив з відзнакою Тухольську середню школу, а опісля філологічний факультет Дрогобицького державного університету ім. Івана Франка. Після короткої викладацької роботи, у 2006 році вступив на докторантуру до Вармінсько-Мазурського Університету у Польщі, який закінчив здобуття наукового титулу доктору філософії. Іван є автором багатьох наукових публікацій, зокрема присвячених літературній спадщині великого Каменяра. Він також є Членом національної спільки журналістів України, автором та організатором багатьох акцій, спрямованих на популяризацію спадщини Шептицьких. Разом зі своєю дружиною Іванною Нованівською виховують двоє діточок. Той, хто слухає цей біографічний нарис Івана Матковського, може зрозуміти, як йому було непросто як голові сім’ї і так активному громадському діячеві трудитися над зібранням та опрацюванням матеріалів, які вилилися у Біографію блаженного Климентія. При цій нагоді хочу також скласти величезну подяку дружині Івана Іванні за терпеливість по відношенню до чоловіка, коли він писав цю так важливу книжку. Слід також згадати, що д-р Іван Матковський є дуже близький Студитам, адже в його родині були монахи монахи Студити – Віталій і Михайло Матковські. Коли б в Студитах засновувався третій Чин, то Івана слід було б вписати одним з перших до цього списку, очевидно, тільки за його бажанням. Мені надзвичайно приємно презентувати сьогодні цю книжку, адже вона виходить напередодні 150-ліття від дня народження блаженного Климентія Шептицького. Вона є тією, яка розпочинає цей ювілей, який святкуватимемо як на державному так і на церковному рівнях. Хочу також сказати, що Постуляційний Центр Монастирів Студійського Уставу на має наміру спочивати на лаврах слави, але вже готує до видання серію публікацій джерельних історичних документів, які відносяться до історії Студійського чернецтва в Україні, нововіднайденого унікального твору авторства отця Климентія про рідну матір Софію Шептицьку, його кореспонденції з рідним братом митрополитом Андреєм, з монахами студитами, тощо. Маємо надію, що 150-літній ювілей від дня народження блаженного Климентія Шептицького стане дуже плідним саме під оглядом публікацій джерельних матеріалів, які стануть опісля предметом дослідження наступний поколінь науковців та причиною популяризації його особи. І насамкінець. Хтось може запитати: для чого служать ось усі ці ювілеї, пам’ятні дати ? Чи вони потрібні людям, які вже осягнули остаточну ціль свого і оглядають обличчя Боже ? Так, їм ці дати та ювілеї точно не є потрібними, але вони потрібні нам, бо такі постаті як отець Климентій Шептицький вчать і показують нам дорогу до Бога. Вона вчать нас, як слід жити і які цінності в житті поставити за основу, щоби і дорогою святості простувати і залишитися просто добрими людьми. Один з тих, на кого вплинула дуже сильно постать отця Климентія був єврей, якого він врятував в часі воєнних лихоліть. Це був знаний світовий економіст Курт Левін. Саме він кількаразово свідчив у беатифікаційному процесі митрополита Андрея, про що залишив пам’ять у своїх спогадах. У них, він зокрема згадує і про Климентія Шептицького. Ось, що він, єврей, пише про нього: «Климентій фактично був моїм наставником і під час інших багатьох зустрічей тактовно говорив зі мною про те, які життєві шляхи відкриються для мене після війни, - звісно, якщо я буду живий. Він наголошував, що не треба жалкувати зусиль для здобуття освіти і що освіта стане найкращим способом почати нове життя по війні. Він також наголошував на важливості дотримання засадничих цінностей. Він звертав увагу – і мою, і своїх монахів, - на те, що цінності легко плекати вдома або в монашій спільноті. Але справжні випробування, завжди підкреслював Климентій, настають, коли людина залишається сама і може розраховувати лише на власні духовні сили. (…) Минуло десять буремних років, а я й далі користувався у своєму житті тією шкалою життєвих цінностей і тим загальним напрямом, що їх отримав від Климентія» . Пам’ятаймо про ці слова, особливо тоді, коли читатимемо рядки книги, що її ми сьогодні презентуємо! Єрм. Д-р Юстин Бойко, студит Керівник Постуляційного Центру Монастирів Студійського Уставу УГКЦ Львів, 22 грудня 2018 року Божого Архикатедральний Собор св. Юрія

Слово «граблі» в українській мові має пряме і переносне значення. У прямому розумінні граблі є нічим іншим, як сільськогосподарським знаряддям для загрібання сіна. У переносному ж значенні граблі мають набагато глибше значення, яке влучно передає народне прислів’я, що каже: «На одні граблі двічі не ступають». Іншими словами, невідомий мудрий автор цього вислову подає його нам як пересторогу, щоби не чинити одного і того ж промаху двічі. Чому ? Бо свідоме нехтування цією пересторогою рано чи пізно призведе до негативних наслідків. Український народ, зрештою як кожен Українець, мимо того, що вивчив напам`ять згадане прислів`я, у момент істини, на превеликий жаль, про нього швидко забуває. І згадує його тільки тоді, коли удар від чергового наступу на граблі починає дуже сильно боліти, а часами і кровоточити. Зрештою, що правди таїти. Протягом усієї нашої історії ми так часто наступали і наступаємо на одні і ті ж граблі, що вони вже стали її невід`ємною частиною нашого історичного шляху. Часами, коли починаю аналізувати історичні успіхи і промахи нашого народу, то здається, що «граблі» поряд з «зеленою жабою» вартувало б вписати у наш національний герб сорому як два символи перестороги. Ми як народ дуже часто втрачали історичні шанси на здобуття державності і незалежності саме через повторення незасвоєних помилок та через взаємні сварки і колотнечі. Однак, ситуація з граблями не є властивою тільки і виключно суспільно-політичній царині нашого життя. Якби це прикро не звучало, заради істини мушу визнати, що ці історичні українські граблі досить часто з’являлися і з’являються надалі на церковному полі, яке згідно євангельської логіки покаяння повинно було бути чистішим за світське. Але, вже є так, як є. Цікавий читач у цьому моменті, напевно, поставить мені питання про те, що маю на увазі цього разу. А ось що. 16 грудня цього року з’явилася новина про те, що Блаженніший Епіфаній дав інтерв’ю відомому та авторитетному інтернет-виданню «Радіо Свобода» , у якому зокрема висловився і про можливий візит Папи Римського Франциска в Україну ( https://www.radiosvoboda.org/a/news-mzs-pro-mozhlyvyi-vizyt-papy-rymskoho/31603107.html ). Першим, хто зробив анонс про нього, був архиєпископ львівський РКЦ в Україні Мєчислав Мокшицький. Після нього Блаженніший Святослав також підтвердив можливість візиту Папи в Україну, підкресливши при цьому, що «це ще не анонсоване, але ми вже живемо в очікуванні і приготуванні» . Зовсім недавно, а саме 10 грудня цього року, у МЗС України офіційно підтвердили, що «питання організації можливого апостольського візиту до України Папи Франциска на запрошення Президента України Володимира Зеленського знаходиться на порядку денному двостороннього політичного діалогу» . Так ось, в часі згадуваного інтерв’ю з Блаженнішим Епіфанієм журналістка «Радіо Свобода» поцікавилася у нього про те, як він оцінює можливий візит Понтифіка в Україну і чи ПЦУ отримувала офіційно якісь повідомлення щодо його погодження. Про можливий візит Папи в Україну Блаженніший Епіфаній висловився досить позитивно. Особливо, коли мова йде про роль Папи Франциска у посередництві між Росією і Україною щодо війни на Донбасі, адже ключ до її завершення знаходиться, на його думку, у Кремлі. Натомість, відповідаючи на питання щодо офіційних повідомлень про погодження візиту Понтифіка в Україну, Предстоятель ПЦУ, замість звернути увагу журналістки на нелогічність такого питання, відповів наступним чином: «Є така традиція: якщо Папа відвідує православну країну, то він неодмінно це узгоджує з тією церквою, яка є панівною в цій державі. Панівною в українській державі є Православна церква України, це її канонічна територія, тому ми очікуємо на те, що, якщо Папа справді вирішить...» . Цих кілька речень сказаних Блаженнішим Епіфанієм стали ось тією ложкою дьогтю в бочці меду, про яку також досить часто згадується в українській історії. Давайте спробуємо зрозуміти чому саме. Коли хто пам’ятає візит святого Папи Івана Павла ІІ в Україну у 2001 році, то пригадає, що найбільш негативно налаштованою щодо нього був Московський Патріархат та залежна від нього УПЦ МП. Часами їхня риторика була настільки агресивною, що не сприймалася навіть самими прихожанами згаданих Церков, які відверто про це говорили. На відміну від них УПЦ КП та УАПЦ відверто раділи візиту Папи Івана Павла ІІ в Україну та покладали на нього великі надії, які, зрештою, і сповнилися. Але повернімося саме до негативної реакції на цей візит Московського Патріархату та УПЦ МП. Одним із аргументів, який вони тоді вживали, було те, що Україна є їхньою канонічної територією, а тому візит Папи слід з ними погоджувати. Скажу більше, а люди, які знали закуліси його приготування, підтвердять мовчки мої слова. Перед візитом Папи Івана Павла ІІ в Україну були задіяні настільки сильні середники дипломатичного впливу у Ватикані, що він мало не знайшовся на межі зриву. Але позиція самого Папи та людей, які розуміли суть і ціну питання, не дозволила переламати хід запланованої історичної події. І ось сьогодні ці самі слова про канонічну територію пролунали з уст Блаженнішого Епіфанія. Ба більше, він назвав очолювану ним ПЦУ «панівною в українській державі» . У богословській термінології дієслово «панувати» ( κατεξουσιάζω ) має негативне значення. Воно радикально контрастує зі стилем життя тих, які бажають наслідувати Христа. Євангелист Матей передає нам слова Ісуса, якими він перестерігає своїх учнів перед наслідуванням поведінки, що властива царям і вельможам: «Ви знаєте, що князі народів панують над ними, а вельможі гнітять їх. Не так має бути між вами. Але як хтось хотів би у вас бути великий, нехай буде вам слуга. І хто б хотів у вас бути перший, нехай стане вам за раба» (Мт. 20,25-27). Старе поняття про «канонічну територію» , а тепер нове про «панівну Церкву» не вписуються не тільки у сучасний контекст життя Церкви чи суперечать євангельському духові. Вони поважно руйнують успішність місії Церкви в сучасному світі, який секуляризується шаленими темпами. А у самій Європі ця секуляризація набирає агресивних форм ненависті по відношенню до Церкви і християнства в цілому. Зрештою, проблиски цих «модних сучасних тенденцій» спостерігаються також в Україні. Маючи цю картину перед очима, як також небезпеку екологічних катастроф, і Папа Франциск, і Вселенський Патріарх Вартоломей, останнім часом дуже активно наголошують на потребі усвідомлення євангельського послання про те, що усі ми, що «усі ми брати» у Христі. Слова Блаженнішого Епіфанія про «канонічну територію» та про «панівну Церкву» не залишилися поза увагою ієрархів, священників та вірних УГКЦ, які свого часу найбільше раділи та підтримували об`єднання українського православ`я через отримання Томосу у січні 2019 року. Очевидно, не слід очікувати якоїсь офіційної реакції УГКЦ, оскільки вона б негативно позначилася на міжцерковних відносинах в Україні. Але у соціальних мережах навколо згаданих слів Блаженнішого Епіфанія піднялася дискусія, щоправда у витриманому тоні. Як приклад наведу реакцію у фейсбуці одного з архиєреїв, який на своїх плечах двигав хрест переслідувань УГКЦ радянським тоталітарним режимом: «Так виглядає що митрополит Епіфаній вважає, що панівною в українській державі є Православна Церква України, і це її канонічна територія, а УГКЦ знаходиться на канонічній території ПЦУ. Здається ми вже це проходили і чули від іншої православної Церкви 30 років тому». Аналізуючи ситуацію з висловами Блаженнішого Епіфанія, мені пригадується наш Кобзар зі своєю невмирущою правдою: «Ну що б, здавалося, слова... Слова та голос - більш нічого. А серце б’ється -ожива, Як їх почує!..» Тарас Шевченко говорить про слова і голос, які будують духа та оживляють серце. Однак, існує зворотна сила слова, на яку звертає увагу українське прислівя, що каже: Слово не стріла, а глибше ранить. У католицькому моральному богослів`ї є досить добре знаним принцип correctio fraterna (братнє напімнення), який базується на словах Ісуса, що їх передає євангелист Матей (18,15-17). Полягає він у трьоступеневому підході напімнення співбрата: - віч-на-віч; - при свідках; - представити справу Церкві. У даному випадку слова, які є причиною братнього напімнення були сказані представником Церкви. І вони точно не будують ту бажану єдність Церкви, принаймні в Україні, про яку так ревно молився перед своїми страстями сам Спаситель. А оскільки вони були сказані публічно, то і реакція на них повинна бути публічною. Моя реакція на слова Блаженнішого Епіфанія про «канонічну територію» і «панівну Церкву» зовсім не є спробую принизити Предстоятеля ПЦУ чи якимось чином висвітлити його у негативному світлі. Зовсім ні. Моєю ціллю як богослова є у достойний спосіб звернути увагу йому особисто та його оточенню, що певні поняття, які він заторкнув, слід залишити у минулому. Усім же Церквам Володимирового хрещення слід докласти максимум зусиль не для пошуку старшого, який має право панувати в Україні, але на те, щоб відновити Український народ у Христі. І насамкінець. Хтось зі злосливих все ж таки спробує закинути мені злий умисел у написаному. Для того, щоби це відразу аргументовано відкинути, зацитую мій допис у фейсбуці від 17 грудня 2018 року: «Слухаю виступ новообраного Предстоятеля Автокефальної Православної Церкви в Україні Митрополита Епіфанія на телеканалі ICTV. Скажу Вам так - зовсім інша якість православ'я: богословська глибина, розуміння реалій, відкритість на пошук, освіченість, тощо. Одним словом - мило слухати, просто насолода! Я вже дуже давно не чув представника православ'я з числа ієрархів, який би так говорив». Дуже хочу не розчаруватися у написаному мною особисто, хоча глибоко свідомий того, що рану розколу Церкви в Україні нам доведеться ще довго гоїти. Як також свідомий, що ще далекий шлях до кінцевої мети усвідомлення того, що усі ми є братами у Христі. Та незважаючи на це, я вірю, що воно станеться. І дуже бажаю, щоби ми хоча б трішки приблизили ту бажану і омріяну ціль. А якщо того не вдається зробити, то хоча б не наступаймо на знані нам до болю історичні граблі. Старий Самбір, 17 грудня 2021 року