Вступ Постать отця Климентія Шептицького, рідного брата митрополита Андрея Шептицького, хоч і була зачислена до лику блаженних Католицької Церкви святим Папою Іваном Павлом ІІ 27 червня 2001 р. у Львові в часі його Апостольського візиту в Україну[1], залишається до сих пір невідомою для більшого загалу. Особливо, коли мова йде про його роль в управлінні Греко-Католицькою Церквою в першій половині XX ст. як першого радника Великого Митрополита. Патріарх Йосиф Сліпий, у своєму

Преподобний Отче Ректоре, Вельмишановні Професори, Високодостойні учасники конференції! Перш, ніж перейти до висвітлення суті теми моєї доповіді, хочу сердечно подякувати Папському Східному Інституту за запрошення. Особисто дякую о. Peter Dufka, з яким тримав безпосередній контакт. Мушу визнати, що свою доповідь я готував під звук російський ракет, якими Московія щоденно тероризує Україну, а також в умовах довготривалої відсутності електрики. Але, сам факт того, що мені вдало

Reverendissimo Padre Rettore, Egregi Professori, Cari organizzatori, Illustri partecipantidel convegnodi oggi! Prima di entrare nel merito del tema della mia relazione, desidero esprimere di cuore la mia gratitudine al Pontificio Istituto Orientale per l’invito. Ringrazio in modo particolare p. Peter Dufka, con il quale sono stato in contatto diretto. Devo confessare che ho preparato questa relazione al suono dei missili russi con i quali la Moscovia terrorizza quotidianament

Вчора мені подзвонили з моєї рідної Дори з сумною вісткою - раптово пересталося бити серце Михайла Марчука - мого приятеля з дитинства, з яким ми разом ходили до школи, а потім до отця Порфирія Чучмана. Звичайно, що у таких випадках ми кажемо, що помер передчасно, бо мав неповних 49 літ. Однак, якщо дивитися у перспективі віри, то кожна смерть людини, незважаючи на те, що залишиться великою загадкою, завжди є вчасною. Вірю, що милосердний Господь забрав його до себе, бо він б

1. Слово «православний» вже має за собою в церковному житті і літературі довгу історію. Упродовж усього часу багато вчених, діячів, єпископів і вірних висловлювались за збереження його в церковній практиці або за усуненням чи заміненням на слово «правовірний», або на інше йому подібне. З огляду на те, що цим терміном користуються як латинські і східні католики, так і всі нез'єднані православні, а між ними і ті, які недавно відступили від нашої Церкви, питання стало знову акту