У листопаді минулого року в УГКЦ розпочався Рік Митрополита Андрея Шептицького. В історію Українського Народу він вписався не тільки як Глава Церкви у нелегкі часи, а також – як його провідник і великий меценат. Заслуги Шептицького перед нашим Народом такі великі, що їх усіх годі охопити одним поглядом. Його місію супроти Українського Народу досить часто прирівнюють до тієї, яку довелося сповнювати старозавітному патріархові Мойсею. Через це Митрополита досить часто називають

Або "Historia continua про пам’ятник Митрополиту Андрею у Львові" Вищенаведені слова, взяті з Євангелія від Івана, є частиною розповіді про Христові страждання. Возлюблений учень Ісуса звертає увагу на те, що після того, як вояки розіп’яли Христа, вирішили розподілити між собою Його одежу. А оскільки, як зауважує Євангелист, вона була цілковито виткана зверху до низу, вони вирішили її не ділити, але кинути жереб, щоб визначити, кому вона дістанеться. Така поведінка вояків, як

ПРИГАДУЮ, що 4 серпня 2016 року Свято-Іванівська Лавра Студійського Уставу УГКЦ офіційно озвучила свою позицію щодо сучасного стану та розвитку Музею, яка полягає у наступному: 1) Свято-Іванівська Лавра вважає особливим Божим благословенням, що на колишніх її землях утворився і діє Музей народної архітектури та побуту у Львові. Саме тому свою стратегію розвитку вона бачить тільки у тісній духовній, науковій, культурній, соціальній, мистецькій співпраці з Музеєм! Іншими словам

"В Україні традиція Хеловіну є дуже новою, яка прийшла до нас зовсім недавно. Українському народові вона є цілковито чужою. Тим більше вона є чужою християнському віровченню. Особисто я її цілковито не сприймаю і вважаю шкідливою у процесі виховання дітей і молоді. Чому? Христос у своєму навчанні постійно нагадував людям про життя вічне. Життя вічне з Богом – це основне і відвічне прагнення людини. На дорозі до життя вічного кожна людина повинна переступити через поріг смерті

Після мого гострого допису про Школу журналістики УКУ, чимало людей пишуть мені у приват, запитуючи мою думку щодо УКУ. Тому вирішив уточнити. Коли Блаженніший Святослав став Патріархом він сказав, що не бачить УКУ без УГКЦ і УГКЦ без УКУ. Ці його слова повинні стати девізом для усієї місії цього навчального закладу. Вони підкреслюють, що УКУ виросло з лона Церкви, а конкретно УГКЦ. Створення цього навчального закладу стало здійсненням мрії багатьох поколінь українських єрарх