Як бути патріотом і не стати ідолопоклонником ?

Вступ

У час війни, коли весь народ підносить своє серце до Бога і водночас мобілізує всі сили задля оборони Батьківщини, постає особлива небезпека: любов до рідної землі може бути підмінена культом нації чи держави. Тоді патріотизм, що є природним і чеснотливим почуттям, перетворюється на ідолопоклонство. Саме тут потрібне чітке богословське розрізнення, щоби наша любов до України не заслонила перед нами Бога — єдиного джерела нашого буття й свободи.

1. Біблійні засади патріотизму

У Святому Письмі ми знаходимо приклади глибокої любові до рідного народу. Пророк Єремія плаче над Єрусалимом (Єр. 9, 1). Апостол Павло говорить: «Я бажав би сам бути відлученим від Христа за братів моїх, що вони рідня моя за тілом, ізраїльтяни» (Рим. 9, 3–4). Це показує, що патріотизм — не гріх, а дар, вкладений Богом у серце людини.

Водночас Господь Ісус Христос нагадує: «Віддайте кесареве кесареві, а Боже — Богові» (Мт. 22, 21). Тут встановлюється ясна ієрархія: земна батьківщина є доброю, але вона не може зайняти місце Бога. Найвищим обов’язком людини є любов до Творця, а вже з цієї любові випливає любов до ближніх і до своєї землі.

2. Небезпека ідолопоклонства

Ідолопоклонство починається там, де нація чи держава стають абсолютом. Коли людина сприймає державу як найвищу істину, тоді порушується перша заповідь: «Я — Господь, Бог твій... нехай не буде в тебе інших богів, крім мене» (Вих. 20, 2–3).

Таке спотворення бачимо в історії: культ імператорів у Римі, обожествлення царя у Візантії, «божественний статус» держави в тоталітарних ідеологіях ХХ століття. Подібні явища є завжди небезпечними, бо ведуть до знецінення особи, яка перестає бути образом Божим і стає лише «гвинтиком» державної машини.

3. Патріотизм у світлі вчення митрополита Андрея Шептицького

Митрополит Андрей у своїх посланнях неодноразово підкреслював, що любов до Батьківщини — це моральний обов’язок християнина. У «Як будувати Рідну Хату» він писав:«Любов до свого народу є Божою заповіддю. Вона не суперечить любові до інших народів, але випливає з тієї самої Божої любові, яка обіймає весь світ».

Водночас він застерігав від націоналізму, який перетворює націю на ідола:«Коли любов до народу стає ненавистю до інших, вона перестає бути чеснотою, а стає гріхом».

У іншому місці митрополит наголошував:«Християнин може бути добрим патріотом лише тоді, коли його патріотизм підпорядкований Божому законові й моральним принципам».

Таким чином, Шептицький пропонує «золотий шлях» — щиру любов до рідної землі, яка водночас відкрита на універсальність християнської віри.

4. Чіткі аксіоми християнського патріотизму:

1. Пам’ятати ієрархію любові: 

   Бог понад усе, а любов до Батьківщини — похідна від любові до Бога.

   
   

2. Вчитися від Христа: 

   Він плакав над Єрусалимом, але віддав життя за весь світ.

   
   

3. Шанувати гідність кожної людини: 

   патріотизм не має виправдовувати ненависть чи приниження інших.

   
   

4. Бачити у державі засіб, а не абсолют: 

   держава покликана служити людині, а не заміняти Бога.

   
   

5. Черпати натхнення з християнської традиції: 

   Отці Церкви і митрополит Шептицький залишили приклад поєднання віри і любові до свого народу.

   
   

Висновок

Бути патріотом — це любити свій народ, працювати для його добра, захищати його культуру і свободу. Але справжній патріотизм не відриває серце від Бога, а навпаки — укорінює його в Христовій любові.

Митрополит Андрей залишив нам духовний дороговказ: будувати свою Батьківщину на основі Божого закону і євангельської любові. Лише так ми залишимося вірними і Богові, і Україні, не впавши в небезпеку ідолопоклонства.