Слово з нагоди міжнародного дня поминання жертв Голокосту

«Між пам’яттю та надією»

Дорогі брати і сестри! Дорога львівська громадо!

Ми стоїмо сьогодні тут, на проспекті Чорновола. Для багатьох це щоденний маршрут на роботу чи додому. Але під нашими ногами — земля, яка в 1941-му році стала початком «дороги в нікуди» для десятків тисяч львів’янєврейського походження. Саме тут, під залізничним мостом, проходила межа між життям і неминучою смертю — вхід до Львівського гетто.

Сьогодні ми вшановуємо жертв Голокосту в особливий час. Нам не потрібно пояснювати, що таке геноцид, ізпідручників історії. Ми бачимо його на власні очі в Маріуполі, Бучі та Ізюмі. Ми знаємо, як це — коли тебе хочуть знищити лише за те, ким ти є.

Трагедія Голокосту вчить нас головному: зло, якому не дають відсіч, повертається. Але воно також вчить нас, щонавіть посеред найтемнішої ночі є ті, хто обирає світло.

У часи, коли на цих вулицях панував терор, Митрополит Андрей Шептицький став голосом, який не замовк. Вінбачив жахи, що відбувалися прямо тут, біля Святоюрськоїгори, і не побоявся написати Гіммлеру, протестуючи противинищення євреїв.

У своєму посланні «Не убий!» Митрополит залишив нам заповіт, який сьогодні звучить як крик душі кожного українця:

«Людина, що проливає кров свого ближнього, проливаєвласну кров... Немає для вбивці місця ні в церкві, ні в громаді, поки він не спокутує свій гріх.»

Шептицький не лише говорив — він рятував. У криптахсоборів, у чернечих келіях студитів переховували дітей, чиїбатьки вже загинули. Митрополит розумів: справжнямолитва без діла — мертва.

Сьогодні наша молитва на цьому місці — це не лише проявскорботи. Це наш акт спротиву. Ми згадуємо жертв Шоа, і в цій самій молитві згадуємо кожну дитину, кожного захисника і цивільного, чиє життя забрала нинішня війна.

Митрополит Андрей вчив нас «витривалості в добрі». Сьогодні це означає:

1. Не дати байдужості оселитися в серці, як би важко не було.

2. Боротися за справедливість, щоб кожен злочинець — і минулого, і сьогодення — отримав свою кару.

3. Вірити в перемогу світла, бо, як писав Андрей Шептицький, «християнин ніколи не сміє бути песимістом».

Нехай пам’ять про жертв Голокосту зміцнить нашу рішучість перемогти зло сьогодні. Нехай Бог дарує спокійдушам невинно вбитих і силу нам — вистояти і зберегтилюдське в собі.

Вічна пам’ять!

Слава Україні!

Львів, 27 січня 2026 року Божого