Про феномен «плебейської інтелігенції» або Як масова культура замінила аналітику та які наслідки це матиме для України

Вступ

Я віддавна роздумував над цією темою, але не наважувався викласти все на папір. Спочатку через брак часу, опісля через фрагментарну осмисленість явища. Але, крайній тиждень спонукав мене знову повернутися до неї і викласти коротко, по суті і систематично те, що я про неї думаю

Отож, на моє переконання в українському суспільстві щонайменше простягали останніх десяти років сформувався новий культурний та соціальний феномен, який умовно можна назвати «плебейською інтелігенцією».

Йдеться про значну частину громадян, вихованих у середовищі маскультового гумору (передусім продуктів студії «95 квартал»), які намагаються позиціонувати себе як інтелектуально сформовану частину суспільства — проте без відповідного рівня освіти, культури мислення, історичної пам’яті та навичок критичного аналізу.

Цей феномен не є унікально українським. Подібні процеси відбувалися в багатьох країнах, де телевізійна маскультура стала основним «університетом» для широких мас. Проте в Україні наслідки виявилися значно глибшими через тривалу кризу освіти, війну, слабкість інституцій та загальну недовіру до експертів.

1. Маскультура як замінник інтелектуального середовища

Студія «95 квартал», пропонуючи легкий контент, стала своєрідною школою простого мислення. Її вплив визначають три тенденції:

1.1. Спрощення складного

Політична реальність зводилася до коротких жартів, сатиричних кліше й персональних насмішок. У публіки формувався стереотип: політика — це просто, достатньо «зверхнього сміху».

1.2. Підміна аналізу емоцією

Глядач звикав реагувати сміхом, а не думкою. Відбувся злам: замість аргументів — гасла; замість дискусії — висміювання; замість складної розмови — емоційна розрядка.

1.3. Легітимація популізму

Популярність художнього образу стала важити більше, ніж професійність. Це сформувало небезпечний політичний сигнал: влада може будуватися не на компетентності, а на симпатії до артиста.

У підсумку частина суспільства, що споживала цей продукт, почала вважати себе «інтелектуальною», бо розуміла жарти та меми — але не володіла інструментами реальної інтелектуальної роботи.

2. Поява «плебейської інтелігенції»

Цей соціальний прошарок характеризується:

2.1. Відсутністю критичного мислення

Будь-які складні питання редукуються до чорно-білих схем або «смішних» оцінок.

2.2. Неприязню до справжніх експертів

Професіонали сприймаються як «зарозумілі», «занадто складні», «відірвані від народу». Водночас авторитетність надається тим, хто вміє «гарно сказати» або «дотепно пожартувати».

2.3. Нездатністю до довгострокових стратегій

Думання зводиться до сьогоденних емоцій — що смішно, те добре; що нелегко — те погано.

2.4. Високою сприйнятливістю до популізму

Гасла замінюють зміст. Люди радше оберуть приємну для вуха обіцянку, ніж непопулярну реформу.

У підсумку формується ілюзія мислення, яка підмінює реальне мислення.

3. Наслідки: що станеться, якщо процес не змінити

3.1. Подальша деградація політичної культури

Політика остаточно перетвориться на шоу. Раціональні аргументи поступляться місцем мемам, емоціям і масовим фантазіям.

3.2. Падіння довіри до інституцій

Люди, які мислять емоційно, легко розчаровуються. Це означає нестабільність влади, постійні кризи і відсутність тривалих стратегій розвитку.

3.3. Занепад освіти та науки

Суспільство, зорієнтоване на миттєву розвагу, перестає цінувати інтелектуальну працю. Це означає втрату наукових кадрів, слабкі університети і відтік молоді.

3.4. Зростання схильності до маніпуляцій

Низька аналітична культура робить суспільство вразливим до пропаганди — як внутрішньої, так і зовнішньої.

3.5. Ослаблення національної ідентичності

Популізм витісняє глибокі сенси, історичну пам’ять, духовну культуру. Країна зберігає механічну форму, але втрачає зміст.

4. Що потрібно змінити: стратегія подолання феномену

4.1. Відновлення престижу освіти

Не формальне навчання, а культура мислення — уміння аналізувати, ставити запитання, шукати джерела, мислити критично.

Держава має інвестувати у гуманітарні науки не менше, ніж у технічні.

4.2. Повернення ваги експертів

Суспільство має бачити користь від компетентності. Потрібні публічні майданчики, де експерти говорять мовою, доступною людям, але не опускаючись до популізму.

4.3. Підтримка справжньої інтелігенції

Лектори, історики, письменники, священики, культурні діячі мають бути не маргіналами, а носіями сенсів і орієнтирів.

4.4. Створення альтернативної культурної моделі

Українському суспільству потрібен продукт, який поєднує доступність і глибину:

– документалістика,

– якісний гумор,

– фільми, що формують мислення,

– YouTube-канали з освітнім, а не лише розважальним змістом.

4.5. Виховання духовної культури

Бо популізм завжди народжується там, де немає духовного стрижня.

Чим глибша духовність, тим менше потреби в дешевому сміху та поверхневих поясненнях.

Висновок

«Плебейська інтелігенція» — це не образа, а діагноз. Це симптом того, що масова культура зайняла місце справжньої інтелектуальної традиції. Проблема не в гуморі й не в телешоу — а в тому, що вони стали основним інструментом формування уявлень про політику, культуру і майбутнє країни.

Якщо цей процес не змінити, Україна ризикує надовго застрягнути в пастці популізму та суспільної інфантильності.

Але якщо ми повернемо престиж інтелектуальної праці, підтримаємо культуру мислення та дамо людям якісний духовний і культурний орієнтир — тоді суспільство зможе перейти від сміху до осмислення, від емоцій до дії, від маскультури до справжньої культури.