Мадярські війська та їх жорстокість щодо монахів Студитів у Скнилові 1914 року

З Літопису монаха Теофана

У найближчому часі опублікую велику дослідницьку статтю на тему: "Монахи Студити в період Першої Світової війни", а на разі вирішив опублікувати фрагмент з Літопису монаха Теофана зі Скнилівської Лаври св. Антонія Печерського монахів Студійського Уставу про поведінку мадярських військ з початком Першої Світової Війни супроти монахів Студитів, начальників згаданої обителі.

Витяг з Літопису

Катастрофальний 1914 рік для монастиря в Скнилові

В початках серпня 1914 року як тілько вибухла війна, то в кілька днів вже переходили ріжні війська через Скнилів на Львів, а в самім Скнилові закватерували переходово мадярські війська. По закватерованю на другий день впала до монастиря мадярська жандармерия около пів сотні озброєної на остро з багнетами о 2 год. по полудню, де якраз братя по скінченю рекреациї і духовнім читаню порозбиралися з нових габітів, а вбралися в старі і робочу одежу, йшли всі до своєї праці щоденної, т.є. одні до варстатів, то на поле, кухні, і т.д. і в тій хвили мадярські жандарми як кого де застали, так арештували, а навіть не впустили до келиї, щоби перебратися і де що потрібно взяти як прим[іром]. часослов чи яку книжку.

І так, як найгірших злочинців під сильною злїстию на остро з багнетами попровадили всіх братей до Львова.

Всіх монахів разом було 17 осіб тоді в монастири, бо деякі якраз були у Львові. Тоді попередний Отець настоятель Нікон був виїхав до монастира в Босни, а в Скнилові настоятелем був о. Андрей, бр. Мирон, бр. Юстин, бр. Єроним, бр. Макарій, бр. Георгій, бр. Гавриїл, Спіридион, Пахомій, Арестарх, Неомист і т.д.

Коли тих бідних братей гнали до Львова, де по дорозі страшно били прикладами карабінів, а брата Пахомія оден мадяр пробив багнетом у плечі, брат упав, кров сильно ллялася, тоді якось загамували і заставили двом братям, щоби несли єго на стацию у Львові.

Отця Андрея настоятеля оден мадярський офіцир у Львові на стациї так сильно вдарив чоботом в живіт, що о. Андрей впав на землю і зімлів, і така доля була майже всіх братей.

Тепер ті війська, що були в Скнилові по кватирах кинулися рабувати монастир. В першій мірі сама старшина мадярська, як люди Скнилівські то бачили і пізнійше оповідали нашим монахам по приході москалів; що кинулися до каплиці і знищили кивот, ключика не могли знайти, а кинули до підлоги, покололи багнетами.

Найсьвятійші Тайни збезчестили в той спосіб, що порозкидали по підлозі і топтали чоботами і при тім кляли по мадярській, а золоту пушку, в котрій переховувалися Найсьвятійші Тайни і ще 2 золоті чаші, фелони, стихарі, обруси, забрали, а книги пірвали і все понищили. Фелонами накривали коні і самі мадяри пані вбиралися в фелони і ходили по хатах в селі. Дещо троха люди Скнилівські в них випросили і пізнійше звернули до монастира.

З варстатів рівнож все зрабували, як сукна, полотна, скіри і т.д. з магазину збіжа і муку, дальше з пивниці, а в кінци інвентар живий, т.є. пару коней, пару волів, 15 штук коров, 1 ялівок і богато дробу.

Наостанку всі машини рільничі, забрали і попродали в селі, млин знищили. А пізнійше побили всі вікна, покололи двері, підлоги порубали і спалили. Так виглядала мадярська-католицька культура в 1914 році."

Копія з оригіналу

Літопису