Лист Гуцулів з села Хімчин, Косівського повіту до митрополита Андрея Шептицького з 1932 року

У Центральному Державному Історичному Архіві України у Львові (надалі - ЦДІАУЛ) я знайшов дуже цікавий лист жителів гуцульского села Хімчин з 1932 р. до митрополита Андрея Шептицького про допомогу.

Лист віддзеркалює плачевне становище в той час на Гуцульщині, яке стало причиною голоду. Старі газди, пам`ятачи місію, яку у 1900 р. у їхньому селі як молодий Станіславівський єпископ він провадив, звертаються до нього, але вже як митрополита Львівського і Галицького про допомогу.

Лист є цікавим з кількох сторін:

1) є живим свідченням голоду на Гуцульщині станом на 1932 р.;

2) доповнює біографію митрополита Андрея, оскільки підписані газди згадують точну дату місії у їхньому селі - 1 жовтня 1900 р.;

3) привідкриває просопографічну сторінку історії села, оскільки закарбував імена головних газдів села Хімчин;

3) пригадує постать місцевого священника отця Василя Маковійчука.

Він був тим, який писав листа від імені своїх парохіян, про що зазначує. З приходом Радянської влади і насильною ліквідацією УГКЦ отець Василь Маковійчук 9 березня 1946 р. був засуджений на 10 років позбавлення волі з конфіскацією майна. Помер у Вінницькій тюрмі 8 лютого 1951 р.

Отець Василь Маковійчук з Їмостею Марією на фото з 1915 року

До речі, мало хто про це знає, але саме отець Василь Маковійчук у грудні 1925 р. хрестив як греко-католицький священник майбутнього Патріарха Київського і всієї Руси-України УПЦ КП Володимира (Василя Романюка).

Отець Василь Маковійчук з дяком Михайлом Ільницьким (зліва) і паламарем Василем Юрійчуком (справа)

Більше про отця Василя Маковійчука можна прочитати у недавно опублікованій статті Андрія Яремчука "Отець Василь Маковійчук: служіння на зламі епох", яка була опублікована 9 листопада 1925 року у журналі "Патріархат" 5 (511) 2025 в електронній версії.

Ось текст самого листа і копія оригіналу:

Ч. 61/32

Уряд парохіяльний

Хомчин ad Косів, 10 квітня 1932

Голодуючі Гуцули

Косівщини – Станіславівська Дієцезия

Всесвітлійший і Високопреосвященний

Митрополичий Ординаріят

на власні руки

Їх Ексцеленциї Архипастиря

Нашого кир Андрея

Підписаний в покорі предкладає просьбу громадян і парохіян Хомчина повіту Косівського, а це:

Ми парохіяне памєтні Ваших наук і слів уділених нам підчас місиї і побуту в наших нещісливих горах, котрі нам тєжко полишилисє в тємці, бо то Божі Слова – єще з р. 1 жовтня 1900 і ті книжочки котрі нам по нинішний день вже внуки нам дідам читають і повмирають, котрі Ексцеленция полишєли, подарували і на слова Ваші полишені нам «не забувайте за Мене та коли требу маєте прийдіть як до Рідного Батька» - спонукали нас підписаних через нашого Отця Духовного запросити жебрачини, милости, поратунку, серед теперішного нашого нещєстє змори, а вже найбільше голоду.

Знаємо, що таких просьб много-премного тепер до Ваших Стіп заносять зі всіх сторін, але мимо того не тратимо надії ратунку. Ратують нас і теперішні Наші Владика, Бог Їм і Матінка Христа – Прости Біг – але тєжко всіх ратувати – тай ще довго ратувати.

Ми дуже тєжко тепер бідні, маржинки нема, зїли довги, хлібця Божого нема ніколи, зарібкового грейцера ніколи не видимо, гути стоїть, на зарібки не виїздили нікуди – з голоду пухнемо, до того вже горєчка чіпаєтси – і умираємо навіть від голоду.

Потіште нас Наші Достойні Архипастирю хоть добрим словом, поратуйте чим змога, знаємо Ваше Щире Серце до нас, віримо як в Бога Святенького у Вашу добру щиру Волю. Ми Ваші Діти з на Ваш помні, та одні другим передаємо про Ваші добрі Слова Божі, та про Брацтва Тверезости, яке в нашім селі заложитисте, і на той крест святий під яким ми складали присєгу на Ваші руки ще до нині і вовіки ме нагадувати Ваші науки і нашим поколінням.

Поратуйте нас хоч д`Великодню, хоч кулешею, якої тепер дасть Бог, а якої ми так жєдні.

Припадаючи до Ваших Достойних стіп цілуємо Їх – та поблагословіть нас Своєю Небесною Рукою – молимося в святій Службі Божій ніколи за Їх Ексцеленцию незабутні парохіяне громади Хомчина.

Николай Олесюк

Марко Лазорак

Василь Юрійчук

Захарій Підлятайчук

Підписаний ведений понукою і неустанною просьбою моїх парохіян диктованою Їх волею і серцем передає Їх Високопреосвященству поступаючи тим, що скрайна нужда діпняла свого.

Суть то Старші Ґазди господарі, котрі промовляють іменем цілого села. Майже при кождій оказиї покликаються на науки запамєтані з місиї, переданої Їх Ексцеленциєю.

о. Маковійчук Василь, парох

/Печатка кругала з написом: Завідатель Уряду парохіяльного. Хомчин

ЦДІАУЛ, ф. № 408, оп. 1, спр. 150, арк. 33-34