Знайдімо місце для Хреста на Меморіалі Героїв небесної сотні у Львові

Вступ

Львів — це не просто місто з давньою архітектурою, багатоликою культурою і незламною історичною пам’яттю. Львів — це місто, у якому віра і патріотизм завжди перепліталися. Його вулиці, його храми, його духовна й громадянська історія свідчать про те, що тут нація черпала силу не лише з політичних і соціальних процесів, але й із живого кореня християнської віри. Тому меморіал Героям Небесної Сотні у Львові мав би стати місцем не лише шани та національної пам’яті, а й місцем молитви — місцем, де присутній Бог, Який є джерелом гідності кожної людської особи.

Але щось пішло не так.

1. Особа героя, яка губиться у колективізмі і металі

Однією з найбільших проблем теперішнього меморіалу є те, що він не промовляє до людини обличчям героя. Металеві рельєфи з іменами та рисами Небесної Сотні настільки нечіткі, що, щоб упізнати когось, потрібно зупинитися і довго вдивлятися, як у туманний силует. Обличчя розмиваються, імена майже не прочитуються.

Але Герої Небесної Сотні — це не аморфний натовп.

Це конкретні люди, кожна з яких мала свою історію, свою мрію, свою сім’ю, своє серце, яке зупинилося за свободу України. Кожна особа неповторна, і саме ця неповторність робить жертовність Майдану священною.

Коли замість обличчя — нечіткі відбитки, а замість імен — ледве видимі літери, тоді пам’ять розчиняється у стилістиці, а не зміцнюється правдою. Меморіал повинен говорити, а не змушувати здогадуватися.

2. Відсутність християнського знаку - тривожне мовчання

Львів пережив століття гонінь, окупацій, воєн, але ніколи не відступив від хреста. На кожному важливому місці пам’яті, у кожному просторі, де народ молився, шукав сили й оплакував втрати, був присутній Божий знак. Хрест у Львові — це не лише релігійний символ, але й знак духовного коду міста.

І саме тому його відсутність на Меморіалі Героям Небесної Сотні виглядає неприродною.

Це місце, де священники та єпископи збираються на молитву, але не мають перед собою жодного хреста. Місце, де мала б лунати пам’ять не лише про громадянський подвиг, але і про духовну ціну свободи, — раптом постає без жодного богословського, християнського чи навіть елементарного духовного маркера.

У той час як Київський Майдан у найгарячіші дні Революції Гідності мав майданну капличку — місце молитви серед вогню, місце, де люди шукали Божої присутності, — Львівський меморіал цілковито «викреслив» цей аспект історії.

Це несправедливо щодо правди про Майдан.

Це несправедливо щодо духовного профілю Львова.

Це несправедливо щодо самих Героїв.

3. Меморіал, що став оглядовим майданчиком

Архітектурно меморіал сьогодні більше нагадує оглядову терасу, аніж місце пам’яті. Люди приходять зробити селфі, подивитися на панораму Львова. Це не заборонено — але це свідчення того, що простір не спонукає до тиші, молитви й роздумів.

Місце, яке мало б запрошувати до вдячності, скорботи, духовної роботи над собою, сьогодні швидше пропонує естетику, ніж зміст. І це — наслідок ідейної помилки: коли пам’яті намагаються надати модерного вигляду без того, щоб зберегти її душу.

4. Чиновницька байдужість - втрата чуття до святого

Неодноразові мої приватні звернення щодо потреби християнського символу на меморіалі зустрічалися зі скепсисом, іронією або чемною байдужістю. Особливо перед виборами 2019 року.

Це тривожний симптом.

Бо якщо влада Львова, яка на кожному кроці говорить про вірність Богу і Україні, не може знайти місця для одного хреста на меморіалі, то чи не є це ознакою втрати духовної чутливості?

Тут пригадується один анекдот, який розповідає про те, як побожна жінка дзвонить до міської ради і питає, чи у них є образи. На що чиновниця міської ради відповідає: «Пані, це міська рада. Тут немає нічого святого». А у нашій Львівській міській раді як маються справи ?

5. Наближається чергова річниця Майдану: час повернути Хрест

Майдан не був секулярною революцією.

Майдан не був суто політичним явищем.

Майдан був молитвою народу, який вийшов сказати правду про свою гідність. Його символом стала каплиця у формі військо от намету, яку беркутівці спалили у вогні боротьби з Майданом. Знищив каплицю, але не знищив християнського духа Майдану.

Саме тому питання стоїть дуже просто:

Чи не настав час повернути Хрест на львівський Меморіал Героям Небесної Сотні?

Повернути — не лише як металеву конструкцію чи символ у камені.

Повернути — як нагадування про духовну основу свободи.

Повернути — як знак, що Герої віддали життя не лише за державу, а й за правду, яку вони носили у серці.

Повернути — щоб меморіал знову став місцем молитви, місцем присутності Бога, місцем духовної тиші.

6. Аргументи на користь встановлення Хреста:

1. Історичний аргумент

Усі великі українські місця пам’яті мають християнські знаки: Бабин Яр, Личаківський цвинтар, поховання стрільців, меморіали УПА. Майдан у Києві мав капличку. Львів не може бути винятком.

2. Духовний аргумент

Жертва Небесної Сотні була глибоко християнською: «Немає більшої любові, ніж та, коли хто душу свою кладе за друзів своїх» (Йо. 15:13). Хрест — найвища форма цієї любові.

3. Суспільний аргумент

Львів — місто, де віра формувала свободу. Християнський символ на меморіалі не є нав’язуванням, а відновленням правди про власну ідентичність.

4. Педагогічний аргумент

Молодь, яка приходитиме сюди, має бачити, що свобода — не випадковість, а плід духовної боротьби. Хрест допомагає читати історію глибше.

5. Естетичний аргумент

Хрест не руйнує архітектуру меморіалу — він завершує її. Він додає не важкості, а змісту.

Висновок:

Місце для Бога - це місце для людяності

Пам’ять про Героїв Небесної Сотні — це не просто частина історії, це частина душі народу. І душа потребує знаків, які вказують на вищу правду.

Сьогодні Меморіал у Львові має стати не лише нагадуванням про трагедію і героїзм, але й сакральним місцем, де людина може зустрітися з Богом серед тиші та молитви.

Тому встановлення Хреста — це не декоративний жест і не релігійна «деталь». Це — повернення справедливості, духовної правди та поваги до кожного, хто віддав життя за Україну.

Львів завжди був містом, яке давало Богові місце.

Час повернути Йому це місце і на Меморіалі Героям Небесної Сотні.

Єрм. Юстин Бойко, студит

Львів, 15 листопада 2025 року Божого