Як держава може зупинити розлучення і підсилити сімейну політику в умовах війни ?

Роздуми богослова про душу нації, що живе у родині

Війна — це не лише фронт, зброя і політика. Це глибока рана в тілі нації, яка вражає найсвятіше — родину.

Саме в часи воєнних викликів сім’я стає і тилом, і фортецею, і надією на відродження. Та водночас війна посилює кризи у стосунках: географічна розлука, психологічний стрес, економічна невизначеність, втрата житла чи доходу — усе це вражає шлюбну єдність.

Статистика підтверджує зростання кількості розлучень та зниження народжуваності.

Як богослов, я не претендую на досконале знання державної політики. Але з внутрішнього, духовного погляду бачу симптоми, які свідчать про глибоку втому й вразливість нашого народу.

Родина — це не просто соціальна структура, а духовна клітина народу, його серцевина. Тому сімейна політика — це не лише питання бюджету чи законодавства. Це передусім питання віри, культури і відповідальності за душу нації.

Причини розлучень в умовах війни:

1. Фізична розлука подружжя (чоловіки залишаються в Україні, жінки з дітьми — за кордоном).

2. Втрата емоційного контакту через відстань і постійний страх.

3. Фінансові труднощі, безробіття, втрата бізнесу.

4. Посттравматичні синдроми у військових та цивільних.

5. Підміна духовної спільності — індивідуальним порятунком.

Що може зробити держава (погляд з богословської точки зору) ?

Ці пропозиції не є моїми рекомендаціями державним інституціям, радше — спроба богословсько подивитися на проблему зсередини і вголос сказати про те, що може допомогти зціленню родинного простору.

1. Визнати цінність родини як стратегічного ресурсу

• Змінити риторику: не «держава і родина», а «держава через родину».

• Підтримувати не лише фізичну, а й духовну єдність подружжя (через публічне свідчення, приклади, пошану до вірності).

2. Формувати культуру вірності

• Через медіа, літературу, школи, мистецтво — показувати красу подружньої любові, витривалості, жертовності.

Любов потрібно підтримувати так само, як віру: вона гасне, якщо її не живити.

3. Сприяти душпастирству родин

• Залучати Церкви до підтримки подруж у кризі.

• Розвивати духовне консультування як частину національного супроводу родин.

Ніхто не врятує любов краще, ніж Той, Хто є її джерелом - Бог!

4. Плекати родину як школу віри, надії й любові

• Розвивати передшлюбну катехизацію чи формацію — не як вимогу, а як пропозицію.

• Вчити молодь духовної грамотності: як любити, як пробачати, як зберігати єдність у стражданні.

Сім’я — це не просто форма співжиття. Це перший університет любові, віри, прощення.

5. Підтримати єдність родин, розділених війною

• Задуматися над тим, як полегшити повернення жінок із дітьми до чоловіків, і навпаки.

• Дбати про створення місць тимчасового спільного проживання для подруж військових.

6. Молитися за родину як за церкву домашню

• Заклик до національної молитви за сім’ї.

• Визнання, що в духовному бою найважливіше — зберегти серце родини.

Юридичні ініціативи

(знову ж таки погляд богослова, який не претендує на остаточну обʼєктивність)

1. Обов’язкова медіація перед розлученням

Перед поданням на розлучення подружжя має пройти курси або консультації з медіатором. Це дає шанс відновити діалог і зменшити емоційний тиск.

«Не кожна рана — смертельна. Є шанси зцілити, якщо є бажання не втікати, а залишитися поруч».

2. Ускладнення процедури розлучення в умовах війни

На час воєнного стану розлучення можливе лише через суд, після періоду очікування (наприклад, 6 місяців).

«Що Бог з’єднав — людина хай не розлучає» (Мт. 19, 6).

У часи потрясінь потрібне стримування імпульсивних рішень.

3. Відповідальність за перешкоджання батьківству

Якщо один із подружжя перешкоджає іншому спілкуватися з дітьми — це має юридичні наслідки.

Любов батька не припиняється через кордон. Людське батьківство — це образ Божого.

4. Юридичний супровід для пар у кризі

Безкоштовна юридична підтримка пар, які шукають примирення, а не розлучення.

Правда не завжди на боці сильнішого. Християнська справедливість — це захист найуразливішого.

5. Інформування про наслідки розлучення для дітей

Перед розлученням подружжя повинне ознайомитись з матеріалами про вплив розлучення на психіку дитини.

Христос ставить дитину в центр. Вона — найменша, але найважливіша сторона сімейного конфлікту.

Замість висновку

Міцна сім’я — це найкраща інвестиція у перемогу. Бо що більше стійких родин, то менше сиріт, травмованих дітей, одиноких стареньких.

Для мене, як богослова, сімʼя — це ікона Пресвятої Трійці, де любов не шукає свого, а є постійним даром.

Нехай держава діє у межах компетенції. Але народ оживає лише тоді, коли в його родинах живе любов, терпіння і благословення.

І сьогодні — найвищий час перейти від гасел до дій, щоби подружня любов не тільки виживала, але і перемогла.