Листування отця Климентія Шептицького з отцем Андрієм Білецьким, офіціалом Капітули та генеральним вікарієм Львівської Архиєпархії (1914-1917)

Єрм. Юстин Бойко, студит
4 дні тому
Читати 18 хв

Вступ

Постать отця Климентія Шептицького, рідного брата митрополита Андрея Шептицького, хоч і була зачислена до лику блаженних Католицької Церкви святим Папою Іваном Павлом ІІ 27 червня 2001 р. у Львові в часі його Апостольського візиту в Україну[1], залишається до сих пір невідомою для більшого загалу. Особливо, коли мова йде про його роль в управлінні Греко-Католицькою Церквою в першій половині XX ст. як першого радника Великого Митрополита.

Патріарх Йосиф Сліпий, у своєму «Життєписі митрополита Андрея Шептицького», що його він написав на засланні у Маклаково (Красноярського краю) у 1958 р. з нагоди 15-ї річниці переставлення до вічності, окремий розділ присвятив рідному брату Митрополита отцю Климентію. Головним мотивом цього був той факт, що отець Климентій був головним радником митрополита Андрея в усіх питаннях церковного життя.

Ось слова самого автора «Життєпису»:

«Говорячи про м[итрополита] А[ндрея], не можна не згадати про його брата Казимира, і то дещо докладніше. Бо він був незвичайно відданий своєму братові – і співробітником, і правою рукою майже в усіх ділах. Доповняв він мит[рополит]а в практичному переведенню великих плянів. Водночас був він гальмою у відважних і нераз ризикованих потяганнях і предприняттях та лив холодну воду, як говорив сам о. Климентій, на розжарений запал вулканічної вдачі свого брата. Притому він його дуже любив і шанував»[2].

Фундаментальним внеском у пізнаням особи отця Климентія стало біографічне наукове дослідження Івана Матковського, яке вийшло друком у 2019 р. з нагоди 150-ліття від дня народження рідного брата митрополита Андрея. Його повна назва звучала так: «Д-р Казимир граф Шептицький — отець Климентій: польський аристократ, український ієромонах, Екзарх Росії та Сибіру, Архимандрит Студитів, Праведник народів світу, блаженний Католицької Церкви. 1869–1951. Біографія»[3]. Працюючи над дослідженням біографії отця Климентія Шептицького, автор оперся на неопубліковані архівні джерела. А саму структуру книги побудував таким чином, що читач, гортаючи її, переходить життєпис блаженного рік за роком.

Поряд з тим, слід визнати, що багато сторінок життя отця Климентія Шептицького залишаються незвіданими. Великою допомогою у їх відкритті стають архівні документи, які щораз то більше стають доступними внаслідок щораз то більшої відкритості та цифровізації українських архівів.

Центральний Державний Історичний Архів України у Львові (надалі - ЦДІАУЛ) серед усіх архівів України є єдиним, який зберігає найбільшу кількість документів, що відносяться до історії УГКЦ. Це саме торкає і постатей, які її провадили у той чи інший період.

Серед багатьох цінних фондів згаданого архіву окремої уваги заслуговує фонд № 408, який у архівному каталозі носить назву «Греко–католицький митрополичий ординаріат, м. Львів (1531-1945 рр.)». Містить він аж 1403 архівні справи, зміст яких є надзвичайно широким – як щодо змісту так щодо проблематики.

Працюючи з різними справами згаданого фонду, мою увагу привернули ті, які пов`язані з особою отця Андрія Білецького, що у описі рахуються під № 670, 671 і 672. Перші дві справи – це листування митрополита Андрея Шептицького, єпископів, священників та вірних з отцем Андрієм, кожна з яких містить відповідно 106 і 185 архівних аркушів. А справа № 672 – це так звана «Пояснювальна записка Білецького А. про виконання ним обов`язків митрополита у зв`язку з арештом Шептицького А. 1914 р.», що викладена на 10 архівних аркушах.

Очевидно, що ціллю моїх пошуків у архівних справах отця Андрія Білецького було його листування з отцем Климентієм Шептицьким і навпаки. Ці пошуки виявилися не марними, адже мені вдалося серед усієї різноманітної кореспондеції віднайти листи о. Климентія до о. Андрія, які хронологічно охоплють період від 1915 до 1917 рр. У житті о. Климентія на цей період припадає його навчання на богословському факультеті у Інсбруці. Натомість отець Андрій Білецький у цей час ніс нелегку нішу генерального вікарія Львівської Архиєпархії з правами виконуючого обов`язки митрополита у зв`язку з арештом митрополита Андрея Шептицького російською імперською владою у вересні 1914 р. Водночас на цей період накладається Перша світова війна (1914-1918 рр.), яка стала величезним випробуванням і для Греко-Католицької Церкви – як для її проводу, священників, монашества так і її вірних. І саме весь цей тягар проводу Львівської Архиєпархії ляг на плечі о. Андрія Білецького.

На превеликий жаль, про о. Андрія як Генерального вікарія Львівської Архиєпархії, який виконував функції митрополита у період Першої світової війни в науковій літературі є дуже мало опрацювань. Натомість його постать є справді гідна окремого монографічного дослідження, оскільки у світлі його біографії можна простежити історії розвитку Греко-Католицької Церкви другої половини XIX та першої половини XX ст[4]. Адже він був три рази Генеральним вікарієм Львівської Архиєпархії з правами митрополита: перший раз після смерті кардинала Сильвестра Сембратовича (+ 4.08.1898 р.), другий раз після смерті митрополита Юліана Саса-Куїловського (+4.05.1900 р.) і третій раз, як вже згадували у період арешту митрополита Андрея російськими імперськими властями[5].

Хронологічний порядок листування

Листування о. Климентія Шептицького з о. Анрієм Білецьким налічує 12 листів, які знаходяться у справі № 671 згадуваного вже фонду № 408. Повна назва справи звучить так: "Листи мітратові Білецькому Андрію від митрополита Шептицького А., єпископів, священників та ін., з питань службового і приватного характеру. Т[ом]. ІІ і ост[анній]".

Цей набір листів чітко групується навколо трьох тематичних вузлів:

монастирське управління (питання настоятельства у Студитській Скнилівській Лаврі св. Антонія Печерського у 1915 р.);
студійно-формаційні й фінансові справи українських богословів у Canisianum (переважно 1916);
пасторально-канонічні питання у воєнних реаліях.

У хронологічному порядку усі листи можна представити наступним чином:

1) Інсбрук — 15.11.1915

2) Інсбрук (Canisianum) — 06.02.1916

3) Інсбрук — 16.02.1916

4) Інсбрук (Canisianum) — 22.03.1916

5) Інсбрук (Canisianum) — 29.05.1916

6) Інсбрук (Canisianum) — 21.06.1916

7) Інсбрук (Canisianum) — 31.07.1916

8) Інсбрук (Canisianum) — 13.09.1916

9) Інсбрук (Canisianum) — 12.10.1916

10) Інсбрук (Canisianum) — 21.02.1917

11) Інсбрук — 20.03.1917

12) Інсбрук — 26.06.1917

Короткий зміст листування

Лист № 1:

Інсбрук, 15 листопада 1915 р.:

о. Климентій інформує про намір братів Студитів у Скнилові 24 листопада провести вибір настоятеля. Просить о. Офіціала ще раз переглянути справу і дати відповідні розпорядження:

пропонує залишити настоятелем о. Андрея (Абрагамовича)[6], оскільки він був призначений особисто митрополитом Андреєм як Ігуменом Скнилівської Лаври;
сумнівається у наявності необхідної кількості схимників для канонічного вибору; застерігає, що вибори в неспокійні часи можуть викликати додаткові напруження.
У P.S. запитує про здоров’я «внука» у Відні та стан відновлення семінарійного життя у Львові.

Лист № 2:

Інсбрук, 6 лютого 1916 р.:

Дякує за картку і числа «Вістника». Просить:

дозволу служити звичайну Літургію в середи і п’ятниці Великого посту;
видати свідоцтво про пресвітерське рукоположення для подання військовій владі через Староство.

Надає точні персональні дані (світське ім’я Казимир, дата і місце народження; дата й місце рукоположення — 28.08.1915 у Крижевцях).

У P.S. зважує на можливу потребу німецькомовного документа.

Лист № 3:

Інсбрук, 16 лютого 1916 р.:

Дякує за лист, новини та отримане свідоцтво. Просить повторно дозволу служити у середи й п’ятниці Великого посту. Згадує, що користається юрисдикцією до сповіді, та сповідає ландштурмістів у Інсбруку, де бракує священників.

Лист № 4:

Інсбрук, 22 березня 1916 р.:

Висловлює вдячність за наданий дозвіл правити Літургії в середи й п’ятниці та за владу розрішувати застережені гріхи.

Наголошує на зростанні кількості українців в Інсбруку і пастирській потребі.

Ввічливо відмовляється від пропозиції приїхати до Львова на допомогу, пояснюючи, що ще перебуває на третьому році богословських студій.

У P.S. радіє звістці про повернення будинку семінарії.

Лист № 5:

Інсбрук, 29 травня 1916 р.:

Повідомляє про вимогу єзуїтів сплатити пенсію за українських богословів у Canisianum (1060 корон на особу).

Просить, щоб субвенцію надіслали на його руки з інструкцією щодо необхідних квитів; обіцяє подати належний фінансовий звіт.

Лист № 6:

Інсбрук, 21 червня 1916 р.:

Надсилає квіт від Йосифа Сліпого на 80 корон. Пояснює, чому решту суми (120 корон) не вдалося стягнути зі стипендії: студенти потребують коштів на дорогу додому та місцеві видатки (прання, книжки, одяг).

Згадує про загальний квіт ректора зі штемплем.

Лист № 7:

Інсбрук, 31 липня 1916 р.:

Порушує питання комплектування групи богословів на наступний навчальний рік у Canisianum.

Просить завчасно визначити кандидатів і подбати про подання до Міністерства щодо збільшення субвенції (через дорожнечу утримання).

Окреслює можливі кандидатури та настрої серед студентів; повідомляє про власні літні плани — підготовку до іспиту ad audiendas confessiones і вступ до 4-го року богослов’я.

Лист № 8:

Інсбрук, 13 вересня 1916 р.:

Дякує за лист.

Інформує про переповненість Canisianum на 1916/1917 навчальний рік і сумнівається, що, крім Сліпого, вдасться прийняти ще двох львівських кандидатів до конвікту.

Пропонує, аби о. Офіціал звернувся листом до регента з конкретним проханням про прийняття двох питомців.

Повідомляє про свої короткі поїздки та плани початку останнього року богослов’я.

Лист № 9:

Інсбрук, 12 жовтня 1916 р.:

Повідомляє про прибуття двох нових львівських богословів до Інсбрука.

Згадує, що кандидат Сабат не може приїхати; радить скерувати іншого студента, аби не втратити зарезервоване місце й оплату. Пропонує кандидатуру Михайла Якиміва.

Окремо торкається теми невиконання певного бажання о. Офіціала з мотивів сумління.

Лист № 10:

Інсбрук, 21 лютого 1917 р.:

Просить на 1917 р. підтвердити/відновити дозвіл служити Літургію в середи й п’ятниці Великого посту. Зауважує, що відсутність відповіді вважатиме знаком чинності торішнього дозволу.

Лист № 11:

Інсбрук, 20 березня 1917 р.:

Додає листа зі Швейцарії з проханням до о. Офіціала його прочитати й, за можливості, посприяти збірці для сиріт та виселенців.

Дякує за телеграфічне підтвердження дозволів на богослужіння в середи й п’ятниці.

У приписці подає важливу інформацію про митрополита Андрея: з Ярославля (Російська імперія) отримано картку від 18/1 ст. ст.; стан здоров’я задовільний; зазначено, що «вернулося положення, яке було в Курську».

Лист № 12:

Інсбрук, 26 червня 1917 р.:

Відповідає на телеграму й пояснює причини можливого відтермінування повернення до Львова.

Посилається на лист митрополита Андрея з Петрограда від 8 травня: митрополит планує їхати до Риму і бажає особисто зустрітися з о. Климентієм під час проїзду через Швейцарію.

О. Климентій описує зусилля щодо дозволу подорожі без карантину та прагнення завершити студії складанням іспиту ad audiendas confessiones наприкінці липня.

Просить не гніватися і дозволити йому залишитися в Інсбруку на липень; додатково просить потурбувати у Відні справу стипендій і фінансових розрахунків богословів.

Тексти листів та копії оригіналів

Лист № 1

Інсбрук 15/11 1915

Ukrainish

Всесьвітлійший О. Офіціяле!

Перепрашаю що я так сьмілий в одній справі О[тця]. Мітрата трудити. Пишуть мені братя зі Скнилова що на 24^го с[его]. м[ісяця]. мають вибір настоятеля і що на піднесені сумніви одного з братей О[тець]. Мітрат рішили, щоби настоятеля собі вибрали.

Я там сьмілий просити О[тця]. Мітрата, щоби єсли ласка і єсли Їм то буде можливе єще раз річ взяли під свою розвагу і зарядили що потреба.

Що до нового вибору, при теперішних обставинах, маю ось такі сумніви:

1) Настоятелем був назначений через О[тця]. Митрополита О[тець]. Андрей (Абрагамович). Коли ж він тепер щасливо до Скнилова вернув, чи є яка рація зміняти евентувально через вибір то, що О[тець]. Митрополит зарядили щодо настоятельства ? О[тець]. Андрей через той рік набрав багато досьвідчення і єсли міг бути пере тим настоятелем, то з певностию тепер буде ліпшим.

2) До вибору потреба щонайменше 6 схимників стало перебуваючих у монастирі. Видится мені, що їх тепер 6-ох нема (бо бр. Матея слід до Скнилівських числити і бр. Дамяна також) при тім кождий вибір в таких і так вже досить неспокійних часах – це нагода в монастирі до єще більшого непокою.

Отже, я так сьмілий піддати під сьвітлу розвагу Всесьсвітлійшого О[тця]. Мітрата, чи би на разі не було найліпше відкликатися на то, що О[тець]. Андрій є через нашого Ігумена т[о]. є[сть]. О[тця]. Митроп[олита]. назначений Настоятелем і йому припоручити, щоби Настоятельство попросту дальше провадив. Мені ся видит, що єму хотілобися може того тягару позбути через вибір, но не знаю чи для монастира на разі то би було хосенне.

Перепрашаю що я сим листом сьмів трудити і залучаю разом з просьбою о св[яте]. благословеньство і молитви, вирази найглибшого поважаня

відданий слуга у Христі

бр. Климентій Шептицкій

П.С.

Які вісти О[тець]. Мітрат мають з Відня що до здоровля внука ?

Трох наших богословів вже туть студія свої зачали наново. Чи і у Львові машина семін[арійна]. невдовзі в рух буде пущена ?

ЦДІАУЛ, Ф. № 408, оп. № 1, спр. № 671, арк. 46.

Лист № 2

Інсбрук 6/2 1916*

Canisianum

Ukrainish

Сл[ава]. І[сусу]. Хр[и]сту!

Всесьвітлійший О. Офіціял!

Сердечно дякую за ласкаву картку і числа Вістника, а при нагоді я так сьміливо просити Всесьвітлійшого О[тця]. Офіціала о слідуюче:

1) о позволеня правленя звичайної Служби Божої в Середи і Пятниці Великого Поста.

2) прошу також о виставленя сьвідоцтва що я рукоположений на пресвитера (потрібне, бо кажуть, що треба подати до війскової власти через Староство).

Дотичні дати:

Казимір – Климентій (мусит бути і моє свіцке імя), ур[оджений]. 17/11 1869 у Прилбичах Яворівського повіту. Рукопол[ожений]. 28/8 1915 у Кріжевцях (Kreuz Kroatisch).

Перепрашаю, що я такій сьмілий трудити Всесьсвітлійшого О[тця]. Офіціяла і залучаю вирази найглибшого поважаня з яким зістаю Їх

покірним і негідним слугою у Христі

брат Климентій Шептицкій

П.С.

Сьвідоцтва Ординаріяту не знаю чи не то німецкі буде потрібна, но О[тець]. Офіціял буде вже певно ліпше знати.

Листи о. Клим[ентія]. Шептицького, які в архіві О[тця]. М[ітрата]. Білецького я найшов упорядковані разом зложені.

У Львові 25/V [1]926

+ Андрей /власноручний запис і підпис/

*у оригіналі помилка у даті. Замість 1915 р. повинно бути 1916 р., оскільки о. Климентій говорить про свої священничі свячення, що мали місце 28 серпня 1915 р. у минулому часі.

ЦДІАУЛ, Ф. № 408, оп. № 1, спр. № 671, арк. 47-48.

Лист № 3

Інсбрук 16/2 1916

Сл[ава]. І[сусу]. Хр[и]сту!

Всесьвітлійший Отче Офіциал!

Дуже сердечно дякую за ласкавий Лист всі подані у нім вісти та за сьвідоцтво.

Про візиту Цісара Німецкого у сьв. Юра чувем вже від одного схоластика Василянина, котрий зі Львова до нас на студія приїхав. Як ласка я так сьмілий просити єще о позволеня правити звичайну Службу Божу в Середи і П`ятниці Великого Поста.

Користаючи із того, що Всесьв[ітлійший]. О[тець]. Офіциял за мого побуту у Львові дали мені юриздикцию до слуханя Сповіди, я туть від часу до часу сповідаю наших ландштурмістів (ландштурміст - це мобілізований військовозобов’язаний “останнього ешелону” – ред.). Часом їх буває досить много, а мало сьвященників, аби їх висповідати. Всі Інсбрукскі богослови низенько кланяємося і вирази найглибшого поважаня Всесьвітлійшому О[тцю]. Офіциалові пересилаємо.

Поручаюсь молитвам Всесьвітлійшого О[тця]. Офіциала і зістаю щиро віданним і негідним слугою у Христі

бр. Климентій

ієромонах

ЦДІАУЛ, Ф. № 408, оп. № 1, спр. № 671, арк. 73.

Лист № 4

Ukrainish

Інсбрук 22/3 1916

«Canisianum»

Сл[ава]. І[сусу]. Хр[и]сту!

Всесьвітлійший Отче Офіциал!

З цілого серця дякую за так ласкавий Лист і уділеня позволенє правленя Служб св. (Івана) Зол[отоустого]. в Середи і П`ятниці, а також за власть розрішеня застережених гр[іхів]. Чим раз більше туть тепер наших людей і роботи булоби для кількох священників, особливо тепер у часі Посту.

Всесьв[ітлійший]. О[тець]. Офіциал питають мене, чи я би не приїхав до Львова, аби при всім помагати. На тото (хотяй я дуже за оказаня довіри вдячний) мушу сказати що я тепер доперва третій рік богослов`я роблю, а найменьше, що тепер кождому священникови потрібни, то 4. Отже О[тець]. Офіциал будуть видіти з того, що я єще через 1^1/2 роки студентом мушу бути, аби потом як Господь Бог схоче так для Него працювати.

Залучаю вирази найглибшого поважаня, з котрим остаю Всесьвітлійшого Отця Офіцияла покірним і щиро відданим слугою у Христі

брат Климентій

ієромонах

П.С.

Дуже ся утішивєм вістию що будинок Семінара власти віддали.

ЦДІАУЛ, Ф. № 408, оп. № 1, спр. № 671, арк. 72.

Лист № 5

Ukrainish

Інсбрук 29/5 1916

«Canisianum»

Сл[ава]. І[сусу]. Хр[и]сту!

Всесьвітлійший Отче Офіциал!

Маю честь Всесьвітлійшому О[тцеві]. Офіціалови донести, що ОО.Єзуїти вже домагаються заплаченя пенсиї за наших богословів. Від одного виносить тепер річно пенсия 1060 кор[он]., а то щоби ся лишило то на дорогу назад і пр[очі]. видатки їх.

Чувем що дотична субвенция вже надійшла; як ласка отже, дуже прошу, аби Всесьвітлійший О[тець]. Офіциал зволили може на мої руки ті гроші прислати з інформациєю які квіти потрібні. Я потом предложу з них рахунок.

При нагоді складаю низенькій поклін і вирази глибокої пошани, з якою остаюсь Всесьвітлійшого О[тця]. Офіцияла покірним у Христі Господі слугою

брат Климентій

ЦДІАУЛ, Ф. № 408, оп. № 1, спр. № 671, арк. 64.

Лист № 6

Інсбрук 21/6 1916

Canisianum

Сл[ава]. І[сусу]. Хр[и]сту!

Всесьвітлійший Отче Офіциале!

Залучаю квіт від питомця Сьліпого на 80 кор[он]. Решту про котру О[тець]. Офіциал писали т[о]. є[сть]. тих 120 кор[он]. не можна було зі стипендії стягнути, бо би хлопці не мали о чим додому вертати, а туть свої рахунки (як праня, книжки і пр[очіє]. убраня). поплатити.

Що до квитів О[тець]. Ректор єще перед тим заким мені сказав, що від О[тця]. Офіциала получили гроши, вже був виставив загальний квіт з стемплом на вижче як 12 кор[он]. Може той квіт (котрий просто до О[тця]. Офіциала они вислали) вистарчить, тому вже не посилаю инших.

При нагоді залучаю низенькій поклін і вирази найглибшого поважаня, з яким остаюсь Всесьвітлійшого О[тця]. Офіциала покірним слугою у Христі.

бр[ат]. Климентій,

ієромонах

ЦДІАУЛ, Ф. № 408, оп. № 1, спр. № 671, арк. 61.

Лист № 7

Ukrainish

Інсбрук 31/7 1916

Canisianum

Сл[ава]. І[сусу]. Хр[и]сту!

Всесьвітлійший Отче Офіциал!

Маю честь звернутися до Всесьсв[ітлійшого]. О[тця]. Офіциала у слідуючій справі.

Тутейший Реґенс все просить аби міг вже в часі вакациї меньше більше знати на кого може числити з богословів. А для тих знов дуже важна і корисна річ, аби скоро т[о]. є[сть]. зараз з початком року туть приїздили (іменно з початком року має Реґенс вже цілий ряд виховавчих конференції, при котрих молоді можуть не одно скористати).

Я так сьмілий пригадати Всесьвітшійшому Отцю Оф[іциалові]. сесю справу, може би зволили скоро поданя до Міністерства внести, де зі згляду на теперішню дорожнечу можна жадати подвисчити бодай о яких 200 кор[он]. (бо само утриманя харч і помешканя піднеслося на 1100 кор[он]., а певно ще дальше буде піднесено, а на дорогу, на убранє, на праня, на книжки і пр[очіє]. нічо не лишаєся).

Також може Всесьвітлійший О[тець]. Офіциал були би так ласкаві рішити які богослови би мали їхати і скоро хотіли повідомити.

Сліпий Йосиф, котрий хоче на другий рік вже ріґороза докторскі складати, і котрий, аби ліпше учитись туть через вакациї остав. Був би один з кандидатів Дудикевич і Мостовий здаєся не мають заміру туть вертати. Чувєм що подалися на їх місце Гнатів і Побігушка (з укінченим ІІ роком). Опінія їх товаришів (котра в таких річах буває справедлива) уважає їх за відповідних кандидатів на тутейші студія, о чім я так сьмілий повідомити Всесьвітлійшого О[тця]. Офіциала.

Я через літо туть лишаю і приготовляюся до іспиту ad audiendas confessionеs (для вислухування сповідей – ред.), котрий хочу зараз в осени здати, а потом зачав би я мій 4^тий рік богослов`я.

О своїм рішеню можуть Всесьвітлійший О[тець]. Офіциал як ласка і мене повідомити, а я тоді в імени Їх скажу се О[тцю]. Реґентови. При нагоді долучаю низенькій поклін і

остаю з глибоким поважаням

Всесьвітлійшого О[тця]. Офіциала

покірним і відданим у Христі слугою

брат Климентій,

ієромонах

ЦДІАУЛ, Ф. № 408, оп. № 1, спр. № 671, арк. 56.

Лист № 8

Ukrainish

Інсбрук 13/9 1916

Canisianum

Сл[ава]. І[сусу]. Хр[и]сту!

Всесьвітлійший О[тче]. Мітрате!

Дякую щирим серцем за ласкавий Їх лист, котрий вчера я відібрав. В «Canisianum» на сей рік много вже питомців зголошених, так що уже ся сумніваю, що крім Сліпого, котрий скоро ся зголосив, буде єще місце для тамтих у Конвікті.

Я вправді перед вакациями О[тцеви]. Реґентови сказав, що О[тець]. Официал правдоподібно вишлють зі Львова крім Сліпого єще двох, но се було непевно і місця мав резервувати доперва на дотичний Лист від Всесв[ітлійшого]. О[тця]. Официала. Одинока надія, аби дістали приміщення в Конвікті, єсли О[тець]. Официал до Реґента напишуть, що просит о принятя таких то 2 питомців. Но боюся що і то вже не поможе, бо кажуть, що вже всьо повне.

Я остаю на кілька днів в околиці Інсбрука, відтак їду в Босню до нашого монастира на тиждень, а на 1^го/10 вертаю туть, аби зачати 4^ий(посьлідній) рік богослов`я.

Низенькій поклін і вирази найглибшого поважаня залучаю.

Всесьвітлійшого О[тця]. Митрата

відданий у Христі слуга

бр. Климентій

П.С.

Чи О[тець]. Официал відобрали Лист від мого брата, котрий на мої руки прислали, а котрий я через Від[ень]. до Львова вислав ?

ЦДІАУЛ, Ф. № 408, оп. № 1, спр. № 671, арк. 54.

Лист № 9

Ukrainish

Інсбрук 12/10 1916

Canisianum

Сл[ава]. І[сусу]. Хр[и]сту!

Всесьвітлійший і Найласкавійший

Отче Офіціяле!

Маю честь донести, що 2 Львівских нових богословів тут до Інсбруку вже приїхали і науку розпочали. Дасть Бог на пожиток власної душі і нашої Церкви.

Кажуть они, що третій кандидат Сабат є щось перешкоджений і що приїхати не може; понеже є ще одно місце туть зарезервоване, за котре треба буде платити, добре би було на місце Сабата може иньшого з богословів вислати.

У вересни О[тець]. Офіциал писали мені раз, що пренотований є також Якимів Михайло і я про него чув, що має то бути побожний і солідний хлопак. Може би Всесьвітлійший О[тець]. Офіциал зволили ласкаво, єсли дійсно Сабат приїхати не має того Якимова туть нам прислати; не яко Настоятель до чого в совісти я єще не подавався, а яко товариш буду ся по можности причиняти або бодай знов 4 наших богословів на потіху О[тця]. Офіциала на добрих священників туть в Інсбр[уці]. ся виховували.

При тій нагоді єще раз щиро і сердечно хочу Всесьсвітлійшого О[тця]. Офіциала перепросити, що я не був у можности виповнити бажаня О[тця]. Официала. Дармо я боровся сам зі собою, но совість не позваляла, а проти того голосу іти, то було би принесло остаточно лиш один вислід неудачу, а О[тцю]. Официалови велике розчарування.

Всесьвітлійший О[тець]. Официал будуть так ласкавий приняти вирази мого глибокого поважаня з котрим остаю

щиро відданим та до послуг готовим слугою у Христі Господі

брат Климентій,

ієромонах

ЦДІАУЛ, Ф. № 408, оп. № 1, спр. № 671, арк. 53.

Лист № 10

Інсбрук 21/2 1917

Canisianum

Сл[ава]. І[сусу]. Хр[и]сту!

Всесвітлійший Отче Офіціял!

Єсли потреба що року відновляти позволеня правленя Служби Божої в Середи і П`ятниці Великого Поста, то маю честь нинїшним письмом о таке позволеня просити.

Єсли не дістану відповіди значить вистарчає позволеня торічного на підставі котрого на разі буду правити.

При нагоді залучаю для Всесвітлійшого О[тця]. Офіціала низенький поклін та вирази найглибшого поважаня.

Щиро у Христі відданий слуга

Ієромонах бр[ат]. Климентій

ЦДІАУЛ, Ф. № 408, оп. № 1, спр. № 671, арк. 83.

Лист № 11

Ukrainish

Інсбрук 20/3 1917

Сл[ава]. І[сусу]. Хр[и]сту!

Всесьвітлійший Отче Офіциал!

Маю честь долучити Лист, котрий я дістав зі Швайцарії з покірною просьбою о ласкаве перечитаня.

З такої висвітної складки може для наших бідних сиріт та виселеньців не мала матеріяльна поміч прийти. Знаю, що доля їх все на серцю Всесвітлійшому лежить і що Они після сил стараються велику нужду тих найбіднійших полекшити. Отже маю надію, що Всесвітлійший О[тець]. Мітрат зволять ласкаво сповнити бажаня тих панів.

Сердечно дякую, що Всесв[ітлійший]. О[тець]. Мітрат були так ласкаві телеграфічно мені позволеня на Служби Божі в Середи і П`ятниці вкотре прислати.

При нагоді долучаю вирази найглибшого поважаня з яким остаю Всесвітлійшого О[тця]. Офіцияла покірним та вдячним слугою у Христі

Брат Климентій Шептицький

Ієромонах

Від О[тця]. Митрополита з Ярославля мав я картку з 18/1 ст. ст. Богу дякувати здорові, пишуть, що вернулося положеня, яке було в Курську.

ЦДІАУЛ, Ф. № 408, оп. № 1, спр. № 671, арк. 81.

Лист № 12

Інсбрук 26/6 1917

Сл[ава]. І[сусу]. Хр[и]сту!

Всесьвітлійший Отче Офіціял!

Власне дістаю Їх телеграму та сей час відповідаю, аби Отцю Офіціялови здати звіт з мого теперішнього положеня, котрий так маю надію буде достаточним оправданям, єсли єще о кілька тижднів мій поворот до Львова припізниться.

В Листі Своїм писаним 8/5 з Петрограду доносив мені О[тець]. Митрополит, що мусять їхати конечно до Риму (єсли дістануть позволеня), та на такий случай, що хотять мене єще перед Римом бачити при переїзді через Швейцарїю. На те я з бідою вистарався з Armee Ober Kommando о дозвіль подорожи до Швейцариї без 10 дневної кварентени (яку всї прочі подорожні відбувати мають) і тепер чекаю кождого дня на депешу з повідомленням, що вже О[тець]. Митрополит суть у дорозї.

А тимчасом учуся до іспиту «ad audiendas confessiones» (як они туть називають «eura»), котрим хотїв би я конечно закіньчити мої тутейші студія. Іспит сей (єсли жодної перешкоди не буде) мігби я здати з кіньцем липня, а відтак зараз вже я вертав би до Львова. То повтореня цілої моральної (котре при іспиті є примусове, а без іспиту нїколи не далоби зробитися), єсть для мене так важне, що усильно Всесьвітлійшого Отця Офіціяла прошу, аби на мене не гнівалися, но ласкаво зволили менї єще через місяць липень (на случай, єсли не поїду до Швейцариї) туть бути, щоби тим іспитом науку мою закіньчити.

О ласкаве слово відповіди покірно прошу.

В кіньци осміляюся єще просити, аби Всесьвітлійші Отець Офіціял були ласкаві потурбувати у Відни справу стипендії, бо туть треба єще рахунки наших богословів з зарядом конвікту поладнати.

При нагоді залучаю низенький поклін та вирази мого найглибшого поважаня, з яким остаю Всесьвітлійшого О[тця]. Офіціяла слугою і сином у Христі

брат Климентій

ієромонах

ЦДІАУЛ, Ф. № 408, оп. № 1, спр. № 671, арк. 79-80.

Закінчення

На звороті листа о. Климентія Шептицького до о. Андрія Білецького від 6 лютого 1916 р. митрополит Андрей Шептицький власноручно написав такі слова: "Листи о. Клим[ентія]. Шептицького, які в архіві О[тця]. М[ітрата]. Білецького я найшов упорядковані разом зложені. У Львові 25/V [1]926 + Андрей". Це запис свідчить про те, що вже для митрополита Андрея, який у 1926 р. переглядав представлене архівне листування, воно мало велике значення.

А й справді, дане листування має передусім першорядну цінність для глибшого пізнання особи й спадщини самого о. Климентія. Ці документи дозволяють побачити його не лише як духовного авторитета і майбутнього архимандрита Студитів, але як уважного, відповідального й внутрішньо дисциплінованого діяча церковного життя, який уміє поєднати монаший послух із конкретною турботою про інституційну стабільність, освіту духовенства та пастирські потреби людей у часи війни. Листи фіксують живий спосіб його мислення: зваженість у судженнях, чутливість до канонічних норм і водночас практичне відчуття реальної ситуації, що в підсумку формує важливу грань його історичного образу.

Саме через цей епістолярний матеріал виразніше проступає характер о. Климентія як першого радника Великого Митрополита: його здатність оцінювати справи з перспективи церковного блага, уникати імпульсивних рішень і пропонувати шлях упорядкованості там, де воєнні обставини природно породжували нервовість, нестабільність і дефіцит ресурсу. У листі 1915 р. щодо настоятельства у Скнилівській лаврі він демонструє вірність митрополичому рішенню та пастирську обережність, апелюючи і до канонічних передумов виборів, і до необхідності зберегти мир у спільноті. У листах 1916 р. про інсбрукські студії акцентує на формації майбутнього духовенства як стратегічному завданні Церкви, не оминаючи при цьому фінансової конкретики й відповідальності за звітність. У листах 1917 р. особливо відчутний його синівський зв’язок із митрополитом Андреєм і готовність підпорядкувати особисті академічні плани ширшому церковному завданню.

У другому плані — але не менш вагомо — цей комплекс листів збагачує наше знання про функціонування Львівської архієпархії в умовах Першої світової війни та вимушеної відсутності митрополита Андрея Шептицького. Кореспонденція відображає щоденну практику управління, а також канали комунікації між інституційним центром у Львові та формаційним осередком в Інсбруку. Вона конкретизує масштаби відповідальності, що лягла на о. Андрія Білецького як генерального вікарія з правами виконувача митрополичих обов’язків, і показує, що навіть у кризових обставинах архієпархіальна влада намагалася зберегти порядок богословської освіти, монашої дисципліни та пастирської опіки.

Таким чином, досліджене листування слід розглядати як цілісну джерельну групу, яка, з одного боку, суттєво уточнює життєпис і духовно-управлінський профіль о. Климентія Шептицького, а з іншого — доповнює історію церковного проводу УГКЦ у 1914–1917 рр. Подальше зіставлення цих листів із іншими справами того ж фонду № 408, а також пошук паралельної кореспонденції в інших архівних зібраннях, може дозволити реконструювати ширший контекст співпраці, механізми прийняття рішень та мережу взаємної підтримки, завдяки якій Львівська архієпархія зуміла витримати драматичні випробування воєнної доби.

На завершення складаю щиру подяку директорці пані Олесі Стефаник та науковим працівникам ЦДІАУЛ за сумлінну працю для збереження й актуалізації джерельної спадщини як також за удоступнення архівних матеріалів. Саме завдяки їхньому служінню дослідник має змогу відкривати щораз то нові обрії історії УГКЦ.

[1] Іван Павло ІІ. Celebrazione eucaristica nel rito latino e beatificazioni. Omelia del Santo Padre [Електронний ресурс]. – Leopoli (Ippodromo), 26 giugno 2001 // The Holy See. – Режим доступу: https://www.vatican.va/content/john-paul-ii/it/homilies/2001/documents/hf_jp-ii_hom_20010626_ucraina-beat.html (дата звернення: 10.12.2025).

[2] Сліпий Й. Патріарх Йосиф Сліпий. Життєпис Митрополита Андрея Шептицького в 15-ту річницю його смерті [Електронний ресурс] / Йосиф Сліпий // Самбірсько-Дрогобицька єпархія УГКЦ. – 28 лютого 2012. – Режим доступу: https://www.sde.org.ua/muzei/item/1968-patriarkh-josyf-slipyj-jyttjepys-mytropolyta-andreya.html (дата звернення: 10.12.2025).

[3] Матковський І. Д-р Казимир граф Шептицький // монографія. – Львів : [б. в.], 2019. – 663 с. : іл., фот.

[4] Найновішим дослідженням ролі о. Андрія Білецького в управлінні Львівською Архиєпархією в часі арешту митрополита Андрея Шептицького російськими імперськими властями 1914-1917 рр. є стаття Гресько А. Діяльність вікарія Андрія Білецького у Львівській архієпархії Греко-Католицької Церкви в 1914–1917 рр. // Науковий і культурно-просвітній краєзнавчий часопис “Галичина”. – 2025. – Т. 38. – С. 139–154. – DOI: 10.15330/gal.38.139-154. – Режим доступу: https://journals.pnu.edu.ua/index.php/istgal/article/view/9942 (дата звернення: 10.12.2025).

[5] Шпіцер В. Триразовий правитель Львівської архідієцезії [о. Андрій Білецький] // Дзвін. — 2008. — № 11–12. — С. 110–122.

[6] Про монаха студита о. Андрея Абрагамовича можна прочитати у статті Мороз В. Ієромонах Андрій Абрагамович — караїм-студит в УГКЦ, дядько двох повстанців // Авраамічні релігії в Україні у визнанні плюралізму і толерантності як чинників української ідентичності : матеріали наук.-практ. конф. (м. Галич, 29 листопада 2018 р.) / ред.: В. Костишин та ін. — Івано-Франківськ : Місто НВ, 2018. — С. 91–100.