Божою рукою у страшні часи Голокосту були люди, які рятували життя приречених

Сьогодні, 27 січня 2020 року, Синкел у справах монашества Львівської Архиєпархії УГКЦ єрм. Юстин (Бойко) від імені Архиєпископа і Митрополита Львівської Архиєпархії УГКЦ Преосвященного Владики Ігоря долучився до мітингу біля пам’ятника жертвам Львівського гетто. У своєму слові він наголосив на важливості пам’ятати також тих людей, які мали відвагу рятувати приречених на смерть, тобто Праведників світу. Далі – повний текст. 

Дорогий Равіне, представники влади, дорогі друзі,

Сьогодні тут, у нашому княжому Львові, на місці, де знаходилося страшне Львівське ґетто, ми молитовно споминаємо про страшні події Голокосту!

Споминаємо тому, щоб продовжити життя тих, які були знищені фашистською людиноненависницькою ідеологією, адже пам’ять продовжує життя тих, яких вже немає в живих!

Споминаємо тому, щоби самим часом не забути ті лихоліття і, не дай Боже, через забуття, знову не потрапити у пута іншої людиноненависницької системи – комуністичної, яка у співпраці з фашистською знищила мільйони життів, а тепер бажає показати себе послом миру і справедливості!

Споминаємо тому, що так слід поступати дітям одного Бога, який дав нам життя і заповіді, суттю яких є любов до Творця і до ближнього! І тому у світлі того, що єдиний Бог є нашим Батьком, усі ми сьогодні можемо сміливо назвати себе братами і сестрами!

Серцевиною віри чи юдея, чи християнина, чи представника будь-якої іншої релігії, є молитва, яка є розмовою з Богом. Для побожного юдея цією щоденною молитвою є та, що її Господь навчив через пророка Мойсея, яка починається таким словами:

«Слухай, Ізраїлю: Господь, Бог наш Господь один!

І люби Господа, Бога твого, усім серцем своїм, і всією душею своєю, і всією силою своєю! І будуть ці слова, що Я сьогодні наказую, на серці твоїм. І пильно навчиш цього синів своїх (Второзаконня 6, 4-6).

Не бійся їх, бо серед тебе Господь, Бог твій, Бог великий та страшний (Второзаконня 7, 21)».

Сьогодні ці слова ми промовляємо за спокійних обставин, хоча також неспокійних, бо наша спільна хата – Україна – знаходиться в стані війни. І як тоді, так і, мабуть, тепер немало є таких, які запитують у молитві: «Боже, де Ти? Як я маю побачити, що Ти зі мною, коли навколо горе трупів і море крові, на яких смерть справляє собі весільний бенкет? Якщо Ти є серед нас, покажи Твою руку!»

І Бог показував її! Цією Божою рукою у ті страшні часи були не ангели, але люди, які пам’ятали про Божу заповідь «Не вбий» і усіма можливими способами не тільки рятували життя приречених на смерть, але подавали їм знак надії, що їхня щоденна молитва не є марною, що Господь справді є присутній серед свого Народу!

Таким світочем, такою скелею спасіння і добра у кривавому пеклі Голокосту, як це нещодавно сильного наголосив на цьому Головний рабин України і Києва, був праведний митрополит Андрей Шептицький, який організував величезну компанію з порятунку євреїв перед обличчям нацизму, ризикуючи сам при цьому життям своїх і своїх побратимів. Його послання «Не вбий» від 21 листопада 1942 року було виразним знаком посланим усьому українському суспільству, що у часи страшних випробувань Українці повинні поглянути на Євреїв як своїх братів і сестер, бо усі ми діти одного Бога!

У цей день, від імені Архиєпископа і Митрополита Львівської Преосвященного Владики Ігоря Возьняка хочу висловити величезну вдячність усім тим українським Євреям, які в дусі юдаїзму пам’ятають про тих, хто їх рятував у часи Голокосту і боряться за те, щоб їхні імена були записані золотими літерами у книзі Праведників народів світу! Ці визнання непотрібні для тих, котрі вже спочивають на лоні Авраама і оглядають обличчя Боже! Це потрібно нам, які живемо тут і тепер для того, щоб ми, такі різні щодо віку, поглядів, походження, пам’ятали про те, що усі ми є дітьми Божими. А також про те, що Україна є нашою спільною хатою, у якій кожен має свою місію.

У той час, коли Україна на даний час стікає кров’ю у війні з Росією, жертви Голокосту закликають нас усіх об’єднатися у боротьбі, бо тільки у єдності сила Народу! Адже миром ми можемо все здобути, а війною все втратити!

Боже, прийми нашу молитву як цілопальну жертву за тих, які загинули у кривавому пеклі Голокосту! Дай нам вічно пам’ятати про ті страшні часи, щоб вони ніколи не повторилися! Дай нам силу і мужність, щоб ми ніколи не йшли на компроміс з Твоїми заповідями, але слухали та виконували їх! А Ти, Всемогутній Боже, будь завжди з Твоїм Народом, щоб ми не боялися жодного лиха, яке на нас находить!