Сьогодні уродини мого Тата!
Привітав його через телефон (бо не можу бути присутнім через об'єктивні причини), але хочу скористатися також можливістю привітати його через Фейсбук. Я про нього рідко пишу і говорю, це усвідомив недавно. Можливо тому, що він зі мною більше мовчазний, а як говорить, то говорить по суті.
Однак ніколи не забуду моменту, коли я вирішив остаточно вступити до можна до монастиря. Коли я вже прийняв рішення, він нічого не сказавши, повіз мене до Львова, до нашого монастиря св. Архистратига Михаїла.
Він, можливо, не до кінця тоді повірив мені, але він повірив словам тодішнього нашого настоятеля у Дорі о. Йосифа Міляна, який сказав йому: "Василю, все буде добре !" Він його шанував тоді і не перестає дуже шанувати до сил пір.
Виїхали ми з Дори до Львова 1 липня 1994 року. Майже цілу дорогу він мовчав. Коли я вийшов з машини, забрав речі і попрощався з ним, він мужньо стиснув мені руку, обняв, стримав сльози в очах, закурив і поїхав.
Його мужність і вірність товаришам мене завжди супроводжувала і супроводжує у житті. Дякую Вам, Тату, за те, що Ви у мене є!
Шануйте Ваших Татів і пам'ятайте про них щоденно у молитві і не тільки! Вони часто маломовні, але цією чеснотою промовляють до дітей на ціле життя!
Львів, 26 лютого 2016 року
Comments