Відкритий лист до Митрополита Сумського і Охтирського УПЦ МП Високопреосвященного Євлогія

Сьогоднішній удар російським ракетами по Сумах

Ваше Високопреосвященство,

Звертаюсь до Вас не як опонент, але як брат у Христі, богослов і священник, який прагне миру і правди. І водночас звертаюсь як Українець, який хоч і проживає у Львові, але сприймає Україну як один єдиний організм, у якому усі органи є між собою пов’язаними. І коли страждає один, болить усе тіло.

Сьогодні російська ракета забрала життя десятків безневинних — і дорослих, і дітей – дітей Божих!

Сьогодні також Ви, як Архипастир у своєму слові після Літургії чітко і недвозначно осудили цей нелюдський акт геноциду Українців.. Це гідний жест і велика Вам вдячність за справді мужній і пастирський чин.

Та, засудження Вами сьогоднішнього вбивства невинних Ваших же духовних дітей Українців Ви зробили мовою вбивці – російською!

У зв’язку з цим дозвольте поставити Вам декілька риторичних і неприємних питань:

1) Чи не звучить російська мова у храмі на місці крові як продовження знаряддя вбивства — лише в іншій формі?

Бо слово — це меч, а мова — середовище війни чи миру.

У Святому Письмі сказано:

«Слово вбиває, а дух животворить» (2 Кор 3,6).

Слово може бути мечем, коли воно служить неправді, імперії, агресору. І може бути життям — коли стає мовою народу, що страждає і молиться.

2) Чому російські ракети летять туди, де звучить російська мова — й не стримуються тим, що там, як вони самі кажуть «їхні браття по вірі»?

Бо мова — не тільки засіб комунікації, а й інструмент контролю, колонізації, вторгнення.

Хотів би пригадати Вам слова нашої Ліни Костенко, яка слушно зауважила:

«Нації вмирають не від інфаркту. Спочатку їм відбирає мову.»

3) Чи усвідомлюєте Ви, що використовуючи мову вбивці у храмі, у якому щоденно молитеся, Ви, хоч і несвідомо, допомагаєте вбивці виправдати себе?

Щоби якось допомогти Вам зрозуміти це, зацитую Івана Франка:

«Мова — це не тільки засіб думання. Це найперша ознака народу. Відібрати мову — це те саме, що вирвати серце.»

Хоча, Василь Стус, якого знищили саме за українську мову, говорив ще пряміше:

«Народ, який не усвідомив себе в мові, — це колонія.»

4) Ваша Євхаристія служилася над кров’ю українських дітей, а слова Літургії були мовою держави, яка ці життя забрала.

5) Чи може бути щира молитва за Україну російською мовою — тією ж, якою вбивця виправдовує свій злочин?

Пишу Вам публічно не для того, щоби отримати від Вас відповідь. Ваша відповідь потрібна не мені — вона потрібна Вашій пастві. Бо кожне Ваше слово — це духовна зброя, яка сильніше понад ту, якою сьогодні нехристи вдарили по Сумах.

• Чи хочете Ви бути голосом народу, що терпить, чи мовчазним служителем його гнобителя?

• Чи Ваш храм є вільним простором правди, чи культурною анклавою москви?

• Чи розумієте Ви, що мовна нейтральність у час війни — це мовна зброя проти себе самого?

Високопреосвященний Владико,

Не сприйміть мої слова як образу Вашої честі і гідності! Борони, Боже! Ви є поставлений Архиєреєм благодаттю Святого Духа. Перед ним колись Ви здасте відповідь за все!

Але, як брат у Христі напочатку Страсної Седмиці хочу зробити Вам братнє напімнення (correctio fraterna). Це є обов’язок кожного християнина, коли той бачить, що його співбрат по вірі заплутався у своєму сумлінні.

Чи може та сама мова, якою стріляють, звучати у храмі за престолом, де приносять Безкровну Жертву?

Мова, яка вбиває, не має права молитися за вбитого.

Не можна освячувати жертву словами вбивці. Бо кожна мова несе дихання того, хто нею говорить — або любов, або кулю.

Дозвольте для роздумів приведу Вам слова святого Папи Івана Павла ІІ:

«Правда — не може бути нейтральною. Бо де немає правди — там триває війна, і перемагає брехня.»

Надіюся, дорогий Владико, що з сьогоднішнього дня Ви винесете правильний урок для себе та єпархії і перестанете стидатися рідної української мови, і в нього лунатиме щоднини молитва рідною мовою за Україну! І це вже буде великий крок у напрямку перемоги над лютим і безбожним, як Ви самі ствердили, московським ворогом.

У Христі,

Ієромонах Юстин (Юрій Бойко), студит

Доктор богослов’я та патристичних наук,

син Українського Народу

Львів, 13 квітня 2025 року Божого